Двокомпонентні регуляторні системи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Двокомпоне́нтні регуляторні систе́ми (англ. two-component [regulatory] systems) — клас відносно простих сигнальних систем клітин, що дозволяють організмам відчувати різноманітні зовнішні стимули та часто зустрічаються у бактерій та архей, тоді як серед еукаріотів відомо лише кілька прикладів[1].

Передача сигалу двокомпонентних систем відбувається через передачу фосфатної групи з АТФ на залишки гістидину гістидинових кіназ. Кінази у свою чергу передають фосфатну групу (або каталізують її передачу від АТФ) на залишок аспаргінової кислоти регулятора відповіді. В результаті регулятор відповіді змінює конформацію та діє як фактор транскрипції або його кофактор, впливаючи на експресію генів. Рівень фосфорилювання регулятора відповіді визначає його активність[2]. Більшість двогомпонентних систем залучені в сигнельні системи, що відповідають на зміни зомнішніх умов, таких як температура, осмолярність, наявність хімічних речовин та кислотність[3]. Наприклад, система осморегуляції EnvZ/OmpR бактерії E. coli контролює експресію порінів зовнішньої мембрани OmpF і OmpC[4].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Stock AM, Robinson VL, Goudreau PN (2000). Two-component signal transduction. Annu. Rev. Biochem. 69: 183–215. PMID 10966457. doi:10.1146/annurev.biochem.69.1.183. 
  2. Stock JB, Ninfa AJ, Stock AM (1989). Protein phosphorylation and regulation of adaptive responses in bacteria. Microbiol. Rev. 53 (4): 450–90. PMID 2556636. 
  3. Attwood PV, Piggott MJ, Zu XL, Besant PG (2007). Focus on phosphohistidine. Amino Acids 32 (1): 145–56. PMID 17103118. doi:10.1007/s00726-006-0443-6. 
  4. Buckler DR, Anand GS, Stock AM (2000). Response-regulator phosphorylation and activation: a two-way street?. Trends Microbiol. 8 (4): 153–6. PMID 10754569. 

про в майнкрафте