Дворядник прутяний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дворядник прутяний
Diplotaxis viminea Sturm34.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Дворядник (Diplotaxis)
Вид: Дворядник прутяний
Біноміальна назва
Diplotaxis viminea
(L.) DC., 1821
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Diplotaxis viminea
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Diplotaxis viminea
EOL logo.svg EOL: 5153901
IPNI: 282247-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 308284

Дворя́дник прутяний (Diplotaxis viminea)[1] — однорічна або дворічна рослина родини капустяних.

Опис[ред. | ред. код]

Трав'яниста напіврозеткова рослина заввишки 5-30 см, терофіт, гемікриптофіт. Корінь стрижневий, тонкий. Стебла прямостоячі, голі або слабко опушені. Переважна більшість листків зібрана в розетку, стеблові листки нечисленні, розташовані біля основи стебла. Вони пірчастороздільної форми з гострими трикутнояйцеподібними лопатями.

Суцвіття — малоквіткова китиця. Квітки двостатеві, блідо-жовті. Чашолистків 4, їх довжина сягає 2-2,5 мм. Оцвітина складається з 4 оберненояйцеподібних пелюсток завдовжки 3-4 мм, звужених у «нігтик». Плід — голий стручок завдовжки 1-3,5 см. Насінини коричневі, розташовані в стручку у два ряди.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Рослина посухостійка, зростає у відкритих фітоценозах: на кам'янистих схилах, у степах, садах, виноградниках, на пустирях, обабіч залізниць.[2] Віддає перевагу глинистим ґрунтам.

Квітне в червні-вересні. В природі досить часто відбувається перехресне запилення з дворядником тонколистим, внаслідок якого виник новий вид — дворядник муровий.[3]

Ареал охоплює Середземномор'я, Центральну і Східну Європу. У Середземномор'ї дворядник прутяний доволі поширений і є звичайним видом. На межі розповсюдження, наприклад, по берегах Женевського озера, у німецькій землі Верхній Рейн, у Поволжі[4], на Валдайській височині[2] трапляється зрідка.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Arabis longistyla Rech.f.
  • Brassica brevicaulis (Wibel) Bubani
  • Brassica prolongi (Boiss.) Boiss.
  • Brassica viminea (L.) Boiss.
  • Crucifera viminea E.H.L.Krause
  • Diplotaxis balearica Sennen
  • Diplotaxis brevicaulis (Wibel) Bluff & Fingerh.
  • Diplotaxis glabra Dulac
  • Diplotaxis intermedia Schur
  • Diplotaxis praecox Sennen
  • Diplotaxis prolongoi Boiss.
  • Diplotaxis saxatilis Ledeb.
  • Diplotaxis viminea var. genuina Willk. & Lange
  • Diplotaxis viminea subsp. intermedia (Schur) Tzvelev
  • Diplotaxis viminea var. subcaulescens Lojac.
  • Diplotaxis viminea var. viminea
  • Diplotaxis vinealis Sennen & Mauricio
  • Eruca bellidis-folia Mill.
  • Eruca intermedia (Schur) G.H.Loos
  • Eruca prolongoi (Boiss.) G.H.Loos
  • Eruca viminea (L.) Mill.
  • Hesperis cabulica Kuntze
  • Sisymbrium brevicaule Wibel
  • Sisymbrium pumilum Lam.
  • Sisymbrium vimineum L.
  • Sisymbrium vineale Gaterau[1]


Література[ред. | ред. код]

  • Otto Schmeil, Jost Fitschen (Begr.), Siegmund Seybold: Die Flora von Deutschland und der angrenzenden Länder. Ein Buch zum Bestimmen aller wild wachsenden und häufig kultivierten Gefäßpflanzen. 95. vollst. überarb. u. erw. Auflage. Quelle & Meyer, Wiebelsheim 2011.(нім.)
  • Henning Haeupler, Thomas Muer: Bildatlas der Farn- und Blütenpflanzen Deutschlands. 2. Auflage. Eugen Ulmer, Stuttgart 2007.(нім.)
  • Dietmar Aichele, Heinz-Werner Schwegler: Die Blütenpflanzen Mitteleuropas. Band 3: Nachtkerzengewächse bis Rötegewächse. Franckh-Kosmos, Stuttgart 1995.(нім.)

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List. (англ.)
  2. а б Хомутовский М. И. Материалы к флоре сосудистых растений верховьев Западной Двины (Валдайская возвышенность) // Фиторазнообразие Восточной Европы. — 2010. — № 8. (рос.)
  3. Evidence from photosynthetic characteristics for the hybrid origin of Diplotaxis muralis from a C3-C4 intermediate and a C3 species.(англ.)
  4. Раков Н. С., Саксонов С. В. Флора малых городов Ульяновской области.1.Город Новоульяновск // Фиторазнообразие Восточной Европы. — 2008. — № 6. — С. 46-95. (рос.)