Двоїста істина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Двоїста істина — вчення про взаємну незалежність істин розуму і догм релігійної віри. Поняття «двоїста істина» виникло в епоху феодалізму. Його прихильниками були Ібн-Рушд, Дунс Скот, Френсіс Бекон та ін.

Особливого поширення вчення «двоїстої істини» набуло в епоху Відродження.

Література[ред. | ред. код]