Двійковий код

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слово «Wikipedia» закодоване бінарним ASCII-кодом.

Двійко́вий код (іноді біна́рний код) — код, за використання якого повідомлення передаються послідовностями (секвенціями) з двох символів (наприклад, «1» та «0»).

Велике значення двійковий код має в цифровій обробці інформації.

З комбінаторики відомо, що в загальному випадку число комбінацій (кодів) n-розрядного двійкового коду дорівнює числу розміщень з повтореннями:

,

де  — число кодів,  — число розрядів двійкового коду.

Таблиця двійкових кодів[ред. | ред. код]

числове (буквене)

значення

двійковий

код

0 0000
1 0001
2 0010
3 0011
4 0100
5 0101
6 0110
7 0111
8 1000
9 1001
A 1010
B 1011
C 1100
D 1101
E 1110
F 1111

Приклад «доісторичного» використання коду[ред. | ред. код]

Інки мали свою систему лічби кіпу, яка фізично являла собою мотузкові сплетення і вузлики. Генрі Ертан виявив, що у вузликах закладено якийсь код, найбільше схожий на двійкову систему числення.[1]

У комбінаторній хімії[ред. | ред. код]

Спосіб опису співвідношення між набором тегів і відповідних їм лігандів, де про ідентичність структурного блоку свідчить присутність або відсутність цього тегу або набору тегів (тобто використовуються два біти 1 та 0).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]