Дебальцеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дебальцеве
Gerb-gor-debalcevo.gif Flag of Debalcevo.svg
Герб Дебальцевого Прапор Дебальцевого
Вокзал станції Дебальцеве.jpg
Дебальцеве
Розташування міста Дебальцеве
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Дебальцівська міська рада
Код КОАТУУ 1410900000
Засноване 1878
Статус міста з 1938 року
Населення 25 525(01.07.2014)[1]
Агломерація Горлівсько-Єнакієвська агломерація
Площа 24,31 км²
Густота населення 1060 осіб/км²
Поштові індекси 84700—84790
Телефонний код +380-6249
Координати 48°20′28″ пн. ш. 38°25′40″ сх. д. / 48.34111° пн. ш. 38.42778° сх. д. / 48.34111; 38.42778Координати: 48°20′28″ пн. ш. 38°25′40″ сх. д. / 48.34111° пн. ш. 38.42778° сх. д. / 48.34111; 38.42778
Висота над рівнем моря 308 м
Відстань
Найближча залізнична станція Дебальцеве
До обл./респ. центру
 - фізична 57,2 км
 - залізницею 76 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - фізична 616 км
 - залізницею 738 км
 - автошляхами 715 км
Міська влада
Адреса 84700, Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська, 85, тел. 2-25-98
Веб-сторінка Дебальцівська міськрада
Міський голова Проценко Володимир Васильович (заарештований)
Папаіоану Олександр Дімітріос (секретар м/р)

Деба́льцеве — місто обласного значення у Донецькій області.

Дебальцівській міській раді підпорядковані місто районного значення Світлодарськ та селище міського типу Миронівський.

Контролюється сепаратистами «ДНР» з 19 лютого 2015 року.

Населення[ред.ред. код]

У 1959 р. тут мешкало 33,8 тис. осіб, у 1979 р. — 54 тис. осіб, а у 1989 р. — 35,5 тис. осіб. На початку XXI ст. — 30,246 тис. жителів (2001) з територіями, підлеглими міськраді 52,214 тис. жителів.

Історична динаміка чисельності населення міста[2]

рік населення
1923 9 586
1926 13 100
1939 34 202
1959 33 847
1970 35 366
1979 33 871
1989 35 511
2001 30 246
2014 25 525

За даними перепису 2001 року населення міста становило 30806 осіб, із них 16,89% зазначили рідною мову українську, 81,52% — російську, 0,33% — циганську, 0,06% — білоруську, 0,02% — вірменську та молдовську, 0,01% — грецьку, а також болгарську та польську мови[3].

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[4]

чисельність частка, %
українці 34 423 64,4
росіяни 17 395 32,6
білоруси 400 0,7
цигани 144 0,3

Історія[ред.ред. код]

На карті 1840 року позначене село Ільїнка, що поділялося на дві частини: південна — Ільїнка, північна — Дебальцевка. Коли 1 грудня 1878 року відкрилося регулярне сполучення між станціями Донецької кам'яновугільної дороги (Катерининської залізниці), її будівельники назвали нову станцію Дебальцеве. А поруч з нею виросло однойменне селище, що поклало початок сучасному місту.

У 1896 році недалеко від станції був пущений механічний завод. Це підприємство виготовляло металеві мости, естакади, поворотні кола, залізні крокви, резервуари й інші вироби, так необхідні будівельникам залізниць. Поруч із заводом виросло робоче селище. У 1897 році населення Дебальцеве перевищило 2 тисячі чоловік. В роки промислового підйому чисельність населення швидко збільшувалася, тому що розгорнулася масштабна реконструкція Дебальцівського залізничного вузла. Була побудована нова сортувальна станція з західним і східним напрямками, що формувала більш 500 тисяч вагонів у рік.

У 1905 р. в Дебальцеве спалахнуло Дебальцевське збройне повстання під керівництвом більшовиків, яке було придушене царськими військами.

Для ремонту і промивання паровозів у 1905–1908 роках були побудовані два депо — Схід і Захід. Розширилися вагонні майстерні. У 1911 році населення Дебальцевого склало 20 тис. чол. У селищі не було водопроводу, брукованих вулиць. Працювали дві невеликі лікарні, амбулаторія, церковноприходська, земська і залізнична школи. Збільшилися виробничі потужності механічного заводу, що став у 1925 році машинобудівним. Крім залізничних мостів, у м. Дебальцеве розпочали робити шлаковози, чугуновози, гідропреси.

28 квітня 1918 року в результаті бою з більшовиками Богданівський полк армії УНР зайняв станцію Дебальцеве. У противника було відбито понад 1000 вагонів з вугіллям і 16 паровозів. Звільнення територій Донецького вугільного басейну дало можливість вивозити вугілля в інші міста України на підприємства, що потребували даного палива[5].

У 1921 році Дебальцеве отримав статус міста Бахмутського повіту (пізніше — Єнакіївського повіту). У 1921 році населення міста склало 9 595 чіл. Серед трудящих — 65,9% було зайнято на транспорті (залізнична станція і майстерні), 2,8% — робочі, 15,7% — службовці. У 1925 році відбулася реконструкція механічного заводу (Дебальцівський машинобудівний завод), в асортименті якого з'явилося доменне і прокатне устаткування. Статус міста селище отримало в 1938 році. До 1939 року населення його виросло до 33 тис. чоловік, з'явилися водопровід, електрика, був збудований Палац культури залізничників на 1 200 місць, стадіон, відкрилася філія Харківського залізничного інституту. У роки перших п'ятирічок залізничний вузол і машинобудівний завод піддалися реконструкції. Завод став випускати сталерозливні ковші, шлаковози, чугуновози, затвори доменних печей.

У 1970-х роках побудовані нові багатоповерхові мікрорайони «Черемхи» (на північному сході міста), імені 50-річчя Перемоги і Східний (на сході).

Меморіальна дошка Щербині Борису Євдокимовичу — радянському державному та партійному діячу

Війна на сході України[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Дебальцеве

У березні-квітні 2014 року в Дебальцевому проводилися мітинги, де місцевими жителями висувався ряд вимог, серед яких питання про федералізацію, проведення місцевого референдуму, статус російської мови, роззброєння всіх незаконних формувань на території України та інші[6]. 13 квітня 2014 року на будівлі місцевого виконкому було піднято прапор Донецької народної республіки, а на дорогах поблизу міста встановлено блок-пости[7]. Того ж дня відбулася позачергова сесія міської ради, де розглядалося питання про суспільно-політичну ситуацію в області. За результатами сесії всі присутні депутати підтримали створення місцевих громадських формувань або Дебальцевських народних дружин, які мали на меті займатися охороною громадського порядку для захисту міста від радикально налаштованих громадян, також місцевою владою було вирішено залучити до цього співробітників правоохоронних органів[8]. 5 травня депутати міської ради від Партії регіонів та КПУ підтримали проведення референдуму, який пройшов у Дебальцевому 11 травня[9].

Починаючи з 24 липня в місті та на його околицях розпочалися активні бойові дії, внаслідок яких руйнувань зазнали житлові будинки та центральний ринок[10]. 29 липня збройні сили України звільнили місто від незаконних збройних формувань, котрі контролювали Дебальцеве з квітня 2014 року[11]. Починаючи з серпня місто неодноразово зазнавало атак з боку терористів[12][13], а також руйнувань від обстрілів з установок БМ-21 «Град», артилерії тощо[14][15].

У січні-лютому 2015 року після відносного затишшя поновилися бої за Дебальцево й околиці[16]. Внаслідок активізації обстрілів та відсутності систем життєзабезпечення інфраструктури міста з Дебальцевого розпочалася евакуація місцевих жителів, які до цього переховувалися в підвалах та бомбосховищах[17][18]. 17 лютого бойові зіткнення проходили безпосередньо в самому місті, так бойовиками було захоплено частину залізничного вокзалу[19]. 18 лютого українські війська почали залишати місто[20][21] Того ж дня командування ДНР заявило про взяття Дебальцевого під свій повний контроль[22].

Економіка[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

У 1895 р. засновано Дебальцівський механічний завод.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Залізничний вузол. Машинобудування (Дебальцівський завод з ремонту металургійного устаткування, Дебальцівський завод залізобетонних конструкцій, Дебальцівський завод будівельних матеріалів. Фабрика з виготовлення паливнороздаточних колонок, хлібозавод). Вуглегірська ТЕС і Миронівська ТЕС. Дебальцівська дирекція залізничних перевезень (вул. Леніна).

Обсяг промислового виробництва — 660 млн гривень (на 1 жителя — 13 028 грн.). Індекс промислової продукції — 30,1% у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в повітря від джерел забруднення міста — 117,8 тис. тонн.

Транспорт[ред.ред. код]

У місті перетинаються два європейських автокоридори E40М03 та E50М04.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У Дебальцеве функціонують: технікум залізничного транспорту, ПТУ, 2 лікарні, 2 амбулаторно-поліклінічні установи, 7 шкіл, 2 палаци культури, Палац спорту, стадіон. Збережено дві дитячо-юнацькі спортивні школи міста. Приділяється увага розвитку футболу й окремих видів спорту для інвалідів. У місті більш половини загальноосвітніх шкіл здійснюють навчання українською мовою.

У місті знаходилася єдина архітектурна споруда XIX століття — будинок залізничного вокзалу, що є пам'ятником історії й архітектури.

Міські голови[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  4. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  5. Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк, 1956.
  6. Народное вече. Дебальцево онлайн. 10 березня 2014. Процитовано 31 липня 2015. 
  7. Триколор на здании Дебальцевского исполкома. Дебальцево онлайн. 13 квітня 2014. Процитовано 31 липня 2015. 
  8. Внеочередная сессия горсовета. Дебальцево онлайн. 22 квітня 2014. Процитовано 31 липня 2015. 
  9. Депутаты горсовета поддержали проведение референдума. Дебальцево онлайн. 5 травня 2014. Процитовано 31 липня 2015. 
  10. Неспокойная ночь в Дебальцево. Дебальцево онлайн. 25 липня 2014. Процитовано 31 липня 2015. 
  11. Сили АТО звільнили Дебальцеве. espreso.tv. 28 липня 2014. Процитовано 31 липня 2015. 
  12. Українські військові відбили атаку терористів під Дебальцеве
  13. Під Дебальцевим сили АТО знищили елітний підрозділ морської піхоти Росії, — ЗМІ
  14. Терористи «Градом» обстріляли Дебальцеве — ЗМІ
  15. Терористи почали артобстріл Дебальцевого, — ЗМІ
  16. Ситуація на Донбасі: за Дебальцеве і Вуглегірськ тривають бої. Наталія Соколовська. Deutsche Welle. 30 січня 2015. Процитовано 31 липня 2015. 
  17. Дебальцеве - там ще є люди, але життя вже немає. Інна Купріянова. Deutsche Welle. 3 лютого 2015. Процитовано 31 липня 2015. 
  18. МВС: під час обстрілів Дебальцевого вдалось евакуювати близько 600 мешканців
  19. Терористи просунулися вглиб Дебальцевого - МВС
  20. Порошенко: З Дебальцевого виведено 80% сил АТО
  21. Бійці «Кривбасу» почали виходити з Дебальцевого за наказом, УП, Середа, 18 лютого 2015, 14:49
  22. Ополченцы установили полный контроль над Дебальцевым
  23. Про припинення повноважень міського голови

Джерела[ред.ред. код]