Дебальцеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дебальцеве
Gerb-gor-debalcevo.gif Flag of Debalcevo.svg
Герб Дебальцевого Прапор Дебальцевого
Вокзал станції Дебальцеве.jpg
Дебальцеве
Розташування міста Дебальцеве
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Донецька область
Район/міськрада Дебальцівська міська рада
Код КОАТУУ 1410900000
Засноване 1878
Статус міста з 1938 року
Населення 25 525(01.07.2014)[1]
Агломерація Горлівсько-Єнакієвська агломерація
Площа 24,31 км²
Густота населення 1060 осіб/км²
Поштові індекси 84700—84790
Телефонний код +380-6249
Координати 48°20′28″ пн. ш. 38°25′40″ сх. д. / 48.34111° пн. ш. 38.42778° сх. д. / 48.34111; 38.42778Координати: 48°20′28″ пн. ш. 38°25′40″ сх. д. / 48.34111° пн. ш. 38.42778° сх. д. / 48.34111; 38.42778
Висота над рівнем моря 308 м
Відстань
Найближча залізнична станція Дебальцеве
До обл./респ. центру
 - фізична 57,2 км
 - залізницею 76 км
 - автошляхами 75 км
До Києва
 - фізична 616 км
 - залізницею 738 км
 - автошляхами 715 км
Міська влада
Адреса 84700, Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська, 85, тел. 2-25-98
Веб-сторінка Дебальцівська міськрада
Міський голова Проценко Володимир Васильович (заарештований)
Папаіоану Олександр Дімітріос (секретар м/р)

Деба́льцеве — місто обласного значення у Донецькій області.

Дебальцівській міській раді підпорядковані місто районного значення Світлодарськ та селище міського типу Миронівський.

Контролюється сепаратистами «ДНР» з 19 лютого 2015 року.

Населення[ред.ред. код]

У 1959 р. тут мешкало 33,8 тис. осіб, у 1979 р. — 54 тис. осіб, а у 1989 р. — 35,5 тис. осіб. На початку XXI ст. — 30,246 тис. жителів (2001) з територіями, підлеглими міськраді 52,214 тис. жителів.

Історична динаміка чисельності населення міста[2]

рік населення
1923 9 586
1926 13 100
1939 34 202
1959 33 847
1970 35 366
1979 33 871
1989 35 511
2001 30 246
2014 25 525

За даними перепису 2001 року населення міста становило 30806 осіб, із них 16,89% зазначили рідною мову українську, 81,52% — російську, 0,33% — циганську, 0,06% — білоруську, 0,02% — вірменську та молдовську, 0,01% — грецьку, а також болгарську та польську мови[3].

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[4]

чисельність частка, %
українці 34 423 64,4
росіяни 17 395 32,6
білоруси 400 0,7
цигани 144 0,3

Історія[ред.ред. код]

На карті 1840 року позначене село Ільїнка, що поділялося на дві частини: південна — Ільїнка, північна — Дебальцевка. Коли 1 грудня 1878 року відкрилося регулярне сполучення між станціями Донецької кам'яновугільної дороги (Катерининської залізниці), її будівельники назвали нову станцію Дебальцеве. А поруч з нею виросло однойменне селище, що поклало початок сучасному місту.

У 1896 році недалеко від станції був пущений механічний завод. Це підприємство виготовляло металеві мости, естакади, поворотні кола, залізні крокви, резервуари й інші вироби, так необхідні будівельникам залізниць. Поруч із заводом виросло робоче селище. У 1897 році населення Дебальцеве перевищило 2 тисячі чоловік. В роки промислового підйому чисельність населення швидко збільшувалася, тому що розгорнулася масштабна реконструкція Дебальцівського залізничного вузла. Була побудована нова сортувальна станція з західним і східним напрямками, що формувала більш 500 тисяч вагонів у рік.

У 1905 р. в Дебальцеве спалахнуло Дебальцевське збройне повстання під керівництвом більшовиків, яке було придушене царськими військами.

Для ремонту і промивання паровозів у 1905–1908 роках були побудовані два депо — Схід і Захід. Розширилися вагонні майстерні. У 1911 році населення Дебальцевого склало 20 тис. чол. У селищі не було водопроводу, брукованих вулиць. Працювали дві невеликі лікарні, амбулаторія, церковноприходська, земська і залізнична школи. Збільшилися виробничі потужності механічного заводу, що став у 1925 році машинобудівним. Крім залізничних мостів, у м. Дебальцеве розпочали робити шлаковози, чугуновози, гідропреси.

В 1918 році селище входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане радянськими загарбниками.

У 1921 році Дебальцеве отримав статус міста Бахмутського повіту (пізніше — Єнакіївського повіту). У 1921 році населення міста склало 9 595 чіл. Серед трудящих — 65,9% було зайнято на транспорті (залізнична станція і майстерні), 2,8% — робочі, 15,7% — службовці. У 1925 році відбулася реконструкція механічного заводу (Дебальцівський машинобудівний завод), в асортименті якого з'явилося доменне і прокатне устаткування. Статус міста селище отримало в 1938 році. До 1939 року населення його виросло до 33 тис. чоловік, з'явилися водопровід, електрика, був збудований Палац культури залізничників на 1 200 місць, стадіон, відкрилася філія Харківського залізничного інституту. У роки перших п'ятирічок залізничний вузол і машинобудівний завод піддалися реконструкції. Завод став випускати сталерозливні ковші, шлаковози, чугуновози, затвори доменних печей.

У 1970-х роках побудовані нові багатоповерхові мікрорайони «Черемхи» (на північному сході міста), імені 50-річчя Перемоги і Східний (на сході).

Меморіальна дошка Щербині Борису Євдокимовичу — радянському державному та партійному діячу

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

Війна 2014–2015 років[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Дебальцеве

29 липня 2014 року збройні сили України звільнили місто від російсько-терористичних збройних формувань, котрі контролювали Дебальцеве з квітня 2014 року. 28 липня літаки повітряних сил ЗСУ завдали удари по скупченнях терористів, було знищено велику кількість бронетехніки та живої сили мародерів, це надало змогу активізувати наступ сил АТО та звільнити Дебальцеве і стратегічно важливу висоту Савур-Могила. 15 серпня на блокпосту біля Дебальцевого були затримані 7 чоловіків, які за показами місцевих жителів активно сприяли терористичній діяльності і були активними членами одного із угруповань терористів, вилучено боєприпаси та зброя. 18 серпня бойовики намагаються здійснити контратаку на місто, перекидають живу силу та «Гради» з Ровеньок, були помічені машини з бойовиками кавказької зовнішності[5]. 28 серпня терористи здійснили чергову атаку, яка була відбита[6][7].

3 вересня близько 20-ї години терористи здійснили 2 залпи по місту Дебальцеве з установки «Град». Близько 1-ї години ночі йшов бій за околиці міста, у 25-ї повітряно-десантної бригади двоє вбитих[8]. Бої за місто продовжилися і 5 вересня. 6 вересня терористи підірвали машину «Урал» Національної гвардії України з РПГ, двоє бійців отримали поранення[9].

За публікацією «Української правди» (передрук з «Нового времени») на 20 вересня 2014 року ЗСУ в Дебальцевому потрапили в котел, 2 бійців загинуло, 16 поранено, силовиків оточили з чотирьох сторін танками, «Градами» та артилерією[10].

25 вересня з'явилася інформація, що місто, котре контролюють українські військові, обстрілюють з систем залпового вогню «Град»[11]. 28 вересня біля Дебальцевого група бойовиків намагалася захопити підстанцію системи електропостачання, українські військові відбили напад. Станом на ранок 29 вересня бійці 11 батальйону територіальної оборони «Київська Русь» повідомили, що — за їхніми даними — було знищено підрозділ морської піхоти Росії[12].

2 жовтня 2014-го оприлюднюється інформація, що в район Дебальцевого перекинуто бронегрупу з 30 одиниць російської техніки; керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук: «У район міста Дебальцеве прибула бронегрупа російсько-терористичних військ. Бронегрупа частково укомплектована російськими військовослужбовцями і включає до 30 одиниць бронетехніки, включаючи танки»[13]. 3 жовтня о 4:30 знову почався обстріл терористами міста. 4 жовтня українські військові взяли під контроль трасу на Харків, розширивши таким чином горловину зони контролю в районі Дебальцевого: тепер її центр проходить Світлодарськом і трасою М03[14].

Станом на ранок 14 жовтня 2014-го підрозділи, підконтрольні ватажкові терористів Ігорю Безлеру («Бєс»), залишають ряд блок-постів на правому фланзі Дебальцівського плацдарму та відходять в напрямі Горлівки на раніше займані ними укріплені позиції — повідомив координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук[15].

Уночі з 14 на 15 жовтня бойовики тричі обстріляли українські позиції — із застосуванням РСЗВ БМ-21 «Град», двічі атакували блокпости сил АТО, атаки відбито[16]. 1 листопада 2014-го терористи обстрілювали позиції українських військових поблизу Дебальцевого з реактивних систем «Град». 24 листопада через обстріли терористами загинула 85-річна пенсіонерка, а ще троє людей зазнали поранень[17].

25 листопада терористи обстріляли волонтерський центр у Дебальцевому з «Градів». Центр було частково зруйновано, загинула 1 людина, 6 поранено.[18][19]

У ніч на 7 грудня бойовики вчергове обстріляли Дебальцеве з артилерії — це відбувалося від 1-ї години ночі до 7-ї ранку. Пошкоджено 24 приватні та один 5-поверховий будинок. Смертельних поранень зазнав 44-річний мешканець, поранено 23-річного хлопця[20]. 8 грудня від потрапляння снаряда в житловий будинок загинула сім'я, убило 55-річну жінку, 46-річного чоловіка та його 21-річного сина, на сусідній вулиці в своєму будинку загинув 44-річний чоловік[21].

Обстріли Дебальцевого терористами продовжилися і в 2015 році. 12 січня терористами був здійснений обстріл Дебальцевого із установок «Град»[22]. Зранку 19 січня артилерія терористів вкотре обстріляла Дебальцеве, пошкоджені будинки в центральній частині міста; 10 мешканців зазнали поранень різного ступеня важкості, серед них — 8-річна дівчинка[23]. 22 січня терористично-російські формування о 6-й ранку продовжили масований обстріл Дебальцевого — з установок системи залпового вогню «Град» прицільним вогнем знищують житлові будинки[24]. 29 січня в результаті жорсткого артилерійського обстрілу загинув 16-річний хлопчик, його мати поранена, у своєму будинку смертельно поранена пенсіонерка, інша 64-річна жінка загинула біля свого житла[25]. 30 січня від обстрілів бойовиків у Дебальцевому загинуло 7 людей — потрапляння в житлові будинки[26]. 30 січня терористи обстрілами убили 2 мирних жителів в Дебальцевому[27]. 1 лютого у Дебальцевому через пряме потрапляння снаряда частково зруйновано будівлю міськвиконкому, у цей час біля будівлі збиралися мирні жителі — для виїзду з міста, поранено 9 з них[28]. 5 лютого бойовики знову завдали артилерійських ударів по Дебальцевому, загинуло щонайменш 5 жителів[29]. 6 лютого для евакуації людей з постійно обстрілюваного терористами Дебальцевого українські військовики створили «зелений коридор»[30]. Станом на 19-у годину підрозділи МВС та ДСНС змогли евакуювати близько 600 людей[31]. 8 лютого через артобстріл бойовиками від прямих влучень загинула жінка[32]. Загалом 8 лютого у Дебальцевому загинули три жінки та двоє  чоловіків, поранена 53-річна жінка та 31-річний волонтер[33]. 10 лютого в Дебальцевому диверсійно-розвідувальна група бойовиків намагалася захопити міський відділ міліції. Співробітники міліції спільно та бійці батальйону «Артемівськ» активно відкрили вогонь по диверсантах та відкинули їх; в ході бою загинув начальник міськвідділу міліції полковник Юханов Євген Георгійович[34].

На 11 лютого в місті залишалося 500–600 жителів[35], протягом доби терористи обстріляли місто реактивними установками та з артилерії 14 разів[36].

18 лютого 2015 року українські війська почали залишати місто. Штаб не контролює ситуацію, але військо відходить досить організовано. Близько 90% території міста взяли терористичні угрупування завдяки підтримці з боку РФ.[37]

Економіка[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

У 1895 р. засновано Дебальцівський механічний завод.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Залізничний вузол. Машинобудування (Дебальцівський завод з ремонту металургійного устаткування, Дебальцівський завод залізобетонних конструкцій, Дебальцівський завод будівельних матеріалів. Фабрика з виготовлення паливнороздаточних колонок, хлібозавод). Вуглегірська ТЕС і Миронівська ТЕС. Дебальцівська дирекція залізничних перевезень (вул. Леніна).

Обсяг промислового виробництва — 660 млн гривень (на 1 жителя — 13 028 грн.). Індекс промислової продукції — 30,1% у 2003 році до 1990 року. Викиди шкідливих речовин в 2003 році в повітря від джерел забруднення міста — 117,8 тис. тонн.

Транспорт[ред.ред. код]

У місті перетинаються два європейських автокоридори E40М03 та E50М04.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У Дебальцеве функціонують: технікум залізничного транспорту, ПТУ, 2 лікарні, 2 амбулаторно-поліклінічні установи, 7 шкіл, 2 палаци культури, Палац спорту, стадіон. Збережено дві дитячо-юнацькі спортивні школи міста. Приділяється увага розвитку футболу й окремих видів спорту для інвалідів. У місті більш половини загальноосвітніх шкіл здійснюють навчання українською мовою.

У місті знаходилася єдина архітектурна споруда XIX століття — будинок залізничного вокзалу, що є пам'ятником історії й архітектури.

Міські голови[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  4. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
  5. Очевидці повідомили про перекидання «Градів» і кавказьких бойовиків у Дебальцеве
  6. Українські військові відбили атаку терористів під Дебальцеве
  7. СИЛИ АТО ВЖЕ МАЙЖЕ ВИВЕЛИ З ДЕБАЛЬЦЕВОГО — ПОРОШЕНКО, УП, Середа, 18 лютого 2015, 13:13
  8. Терористи «Градом» обстріляли Дебальцеве — ЗМІ
  9. У Дебальцевому терористи підірвали машину Нацгвардії, 2 поранених
  10. Під Дебальцево військові потрапили в «котел» — ЗМІ
  11. Терористи почали артобстріл Дебальцевого, — ЗМІ
  12. Під Дебальцевим сили АТО знищили елітний підрозділ морської піхоти Росії, — ЗМІ
  13. Під Дебальцеве приїхала бронегрупа з російськими військовими
  14. Сили АТО під Дебальцевим відбили важливу трасу на Харків
  15. Бойовики Бєзлєра без дозволу керівництва ДНР втекли з позицій під Дебальцевим
  16. Наші військові відбили атаки терористів в донецькому аеропорту та Дебальцевому, — прес-центр АТО
  17. Терористи обстріляли Дебальцеве, загинула пенсіонерка, ще троє людей поранено — ЗМІ. УНН. 25.11.2014.
  18. У Дебальцевому з «Градів» обстріляли волонтерський центр, є постраждалі. hromadske.tv. 25.11.2014.
  19. У Дебальцевому обстріляли волонтерський центр, є жертви. УНН. 25.11.2014.
  20. Бойовики обстріляли Дебальцеве
  21. Внаслідок потрапляння снаряда в будинок у Дебальцевому загинула сім'я
  22. Терористи обстрілюють Дебальцеве з «Градів»,- Генштаб
  23. Терористи знову обстріляли Дебальцеве. До лікарень потрапили 10 людей, зокрема 8-річна дівчинка
  24. Терористи з «Граду» прицільним вогнем знищують житлові будинки Дебальцевого та Авдіївки, — МВС
  25. На Донеччині через обстріл терористів загинуло троє мирних мешканців, — МВС
  26. Від обстрілів у Дебальцевому загинуло 7 мирних жителів
  27. Під обстрілом у Дебальцевому вчора загинули двоє людей — міліція
  28. В Дебальцевому обстріляли людей, які збиралися виїхати з міста. 9 поранених
  29. Терористи накрили вогнем Дебальцеве. П'ятеро загиблих
  30. У Авакова підтвердили «зелений коридор» з Дебальцевого, почалась евакуація
  31. МВС: під час обстрілів Дебальцевого вдалось евакуювати близько 600 мешканців
  32. Через обстріл Дебальцевого загинуло п'ять мирних мешканців, — МВС
  33. У Дебальцевому та Авдіївці внаслідок терористичного обстрілу загинуло семеро мирних жителів, — МВС
  34. У бою з диверсантами у Дебальцевому загинув начальник міськвідділу міліції
  35. У Дебальцевому залишилось до 600 мирних мешканців — А.Аваков
  36. Бойовики обстріляли Дебальцеве 14 разів
  37. Бійці «Кривбасу» почали виходити з Дебальцевого за наказом, УП, Середа, 18 лютого 2015, 14:49
  38. Про припинення повноважень міського голови

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.