Дев'ята династія єгипетських фараонів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Стародавнього Єгипту
20140424 120440 Richtone(HDR).jpg
Додинастичний період
Археологічні культури:
ТасійськаБадарійськаНакадійська
Амратська (Накада I)
Герзейська (Накада II)
00 династія0 династія
Династичний період
Раннє царство
Династії: III
Стародавнє царство
Династії: IIIIVVVI
Перший перехідний період
Династії: VIIVIIIIXXXI
Середнє царство
Династії: XIXII
Другий перехідний період
Династії: XIIIXIVXVXVIАXVII
Нове царство
Династії: XVIIIXIXXX
Третій перехідний період
Династії: XXIXXIIXXIIIXXIVXXV
Пізнє царство
Династії: XXVIXXVIIXXVIII
XXIXXXXXXXI
Елліністичний період
Династії: АргеадиПтолемеї

IX (Гераклеопольська) династія (Царський дім Хеті) — династія царів Стародавнього Єгипту епохи Першого перехідного періоду, що утворилася з роду номархів XX верхньоєгипетського нома (септа) з центром в Гераклеополі. Власне це не одна династія, а дві, так як згідно Манефона, гераклеопольське правління ділиться на дві династії — IX і X. Хронологічні рамки Гераклеопольського правління умовно визначають з початку XXII ст. до н. е. (бл. 2192 до н. е.) до середини XXI ст. до н. е. Згідно з дослідженням Юргена фон Бекерата, гераклеопольська династія прийшла до влади між 2170 і 2120 роками до н. е. і закінчила своє правління близько 2020 до н. е.

Історія[ред.ред. код]

Основним джерелом даних з історії гераклеопольської династії є Манефон. Однак його праці дійшли до нас в витягах з робіт більш пізніх істориків, які часом не узгоджуються між собою. Згідно з Євсевієм Кесарійським, IX і Х гераклеопольські династії правили в цілому 285 років (IX династія — 100 років, X династія — 185). Однак згідно з витягами Секста Юлія Африкана обидві династії правили в цілому всього 185 років. Це число підтверджується останніми археологічними даними і загалом прийнято в даний час більшістю єгиптологів (зокрема, фон Бекерат відводить гераклеополітам у своїй хронології не більше 150-ти років). Вважається, що правління гераклеопольської династії офіційно закінчилося на 39-му році правління засновника XI династії Ментухотепа II[1].

Обставини, при яких припинила своє існування Мемфіська монархія, вивчені не дуже добре. Під кінець III тисячоліття до н. е. в Середземномор'ї і Близькому Сході відбувається глобальне потепління і посуха, які вплинули і на Єгипет. В результаті з XXIV століття до н. е. почало відбуватися зменшення стоку і зниження розливів Нілу, в результаті чого зменшився простір родючих земель, що призвело до погіршення економічної обстановки в державі. При цьому поступово відбувалося зростання незалежності правителів староєгипетських номів. Під час правління VI династії посади правителів номів опиняються зосереджені в окремих родах. Зубожіле населення в першу чергу залежало від правителів номів. Казна збідніла, а центральний уряд, який розташовувався в Мемфісі, не міг протистояти сепаратизму номархів, оскільки там відбувалася боротьба різних угруповань, пов'язаних спорідненістю, за вплив на фараона. Підсумком стало повстання проти фараона VIII династії, описане в папірусі, відомому як «Вислів Іпувера»[1].

Родоначальником IX династії був номарх XX нома (Гераклеопольського) Хеті I Мерібра (у Манефона він названий Ахтой I). За Манефоном він скинув фараона, який правив у Мемфісі з VIII династії, ставши фараоном. Згідно Юргена фон Бекерата, сталося це близько 2192/2120 року до н. е.[2]. Хоча представники VIII династії ще близько століття пред'являли права на престол, вся влада була зосереджена в Гераклеополі, столиці Єгипту при IX династії. Манефон писав, що Хеті I об'єднав під своєю владою весь Єгипет. За його словами, Хеті I «заподіяв багато зла всім жителям Єгипту, був охоплений божевіллям і убитий крокодилом»[3][1].

Найближчі наступники Хеті I намагалися зміцнити свою владу, однак на півдні набирали силу номархи Фів, яких відносять до XI династії. Представники цієї династії спочатку визнавали владу гераклеопольського фараона, але в майбутньому самі стали боротися за гегемонію в Єгипті. 5-й або 6-й фараон династії, Хеті III, який був сином фараона Неферкара VII, зміг відновити контроль над більшою частиною Дельти. Він переніс столицю з Гераклеополя в Мемфіс. Його царювання стало часом найвищої могутності династії. Його умовно вважають засновником X династії.

Список фараонів IX династії[ред.ред. код]

Манефон стверджує, що протягом 185 років правили 19 гераклеопольських царів. Сучасна єгиптологія виходить з того, що всіх гераклеопольських царів було також 19 (або 18). Євсевій Кесарійський, посилаючись на Манефона, стверджує, що в IX династії було 4 фараона, що правили 100 років. В Туринському царському списку в обох гераклеопольських династіях записано 18 фараонів, однак імена більшості з них не збереглися.

Між Неферкарою і фараоном, ім'я якого починається на Сенен-, в Туринському списку показаний ще один фараон з ім'ям Хеті. За версією А. Е. Дімідчіка, тут помилка переписувача, а ім'я Хеті — це особисте ім'я фараона Неферкари, перенесене на інший рядок.

Література[ред.ред. код]

  • Авдиев В. И. Военная история древнего Египта. — М.: Издательство «Советская наука», 1948. — Т. 1. Возникновение и развитие завоевательной политики до эпохи крупных войн XVI–XV вв. до х. э. — 240 с.
  • Демидчик Аркадий Евгеньевич. Безымянная пирамида: государственная доктрина древнеегипетской гераклеопольской монархии. — Спб.: Алетея, 2005. — 272 с. — ISBN 5-89329-765-2
  • Jürgen von Beckerath. Chronologie des pharaonischen Ägypten: Die Zeitbestimmung der ägyptischen Geschichte von der Vorzeit bis 332 v. Chr. — Mainz: Verlag Philipp von Zabern, 1997. — XIX + 244 p. — (Münchner Ägyptologische Studien, Band 46). — ISBN 3-8053-2310-7
  • Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology. — Leiden-Boston-Köln: Brill, 2006. — 517 S. — ISBN 90-04-11385-1

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Демидчик А. Е. Безымянная пирамида.
  2. Hornung E., Krauss R., Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology.
  3. Eusebius. Chronicle. — P. 141.