Дев'ятники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дев'ятники
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Жидачівський район
Громада Ходорівська міська громада
Код КОАТУУ 4621582401
Основні дані
Населення 398
Площа 1,96 км²
Густота населення 203,06 осіб/км²
Поштовий індекс 81711[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°31′35″ пн. ш. 24°16′30″ сх. д. / 49.52639° пн. ш. 24.27500° сх. д. / 49.52639; 24.27500Координати: 49°31′35″ пн. ш. 24°16′30″ сх. д. / 49.52639° пн. ш. 24.27500° сх. д. / 49.52639; 24.27500
Середня висота
над рівнем моря
271 м
Місцева влада
Адреса ради 81711, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Дев'ятники, вул. Франка, 12, тел. 62-4-30
Карта
Дев'ятники. Карта розташування: Україна
Дев'ятники
Дев'ятники
Дев'ятники. Карта розташування: Львівська область
Дев'ятники
Дев'ятники

Дев'я́тники — село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області. Населення становить 398 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дев'ятниківська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване воно на південних схилах головного європейського вододілу, який у цій місцевості називається Опіллям.

Історія села Дев'ятники[ред. | ред. код]

В одному з рукописних географічно-статистичних довідників з описами місцевостей Галичини у 1833 році була зафіксована народна легенда про те, що назва села Дев'ятники походить від того, що колись жінка народила тут дев'ятеро дітей зразу і всіх їх виростила. Безперечно, коріння села сягає ще дохристиянського часу в Україні. Не виключено, що назва села Дев'ятники може бути пов'язана з однією міфологічною фігурою древньоруського пантеону богів.

Історик Михайло Брик (1922−1980), який походив з Дев'ятник, у своїй книзі «Там наша молодість цвіла» виданій у 1970 році, зазначив, що Дев'ятники у епоху існування племінного державного утворення білих хорватів мали назву Дев'янослав. Центром цієї держави було місто Звенигород.

На жаль, час знищив давні документи і доводиться констатувати, що перша письмова згадка про село Дев'ятники відноситься до 1404 року.

Посідачем чи власником села був руський боярин Бенко (Бенько, Бенедикт) з Кухар[2].

20 листопада 1447 року в книгах галицького суду згадується Франциск з Дев'ятників[3].

В 1920 році село перейшло до ополяченої української родини графів Шептицьких, які володіли ним ще до скасування панщини. Історик Никола Андрусяк у дослідженні «Історія Ярова та околиць» зазначив, що у 1848 році на засідання бережанської «Руської Ради» прибув пан Йосиф Шептицький (Йосиф Гаврило Шептицький, 1806—1855[4]) з Дев'ятник і публічно заявив, що повертається до народності своїх предків, тобто починає себе вважати українцем.

Певний період своїх юнацьких років разом з братами тут провів майбутній галицький митрополит Андрей Шептицький, який любив купатись під сільським млином. Цю інформацію навів у збірнику М. Брика Іван-Лев Шептицький. У 1893 році у спадок від батька отримав сільський маєток Климентій (Шептицький) (брат Владики Андрея, у світі Казимир Шептицький) господарював у селі до 1911 року, коли пішов у монастир. 1914 року московська армія пограбувала маєток Казимира Шептицького в селі. Була знищена колекція картин, бібліотека, забрані порцелянові вироби, старовинні срібні ренші родинні пам'ятки. Сільським фільварком Калинівка Шептицькі володіли до 1939 року. У вересні група чекістів з капітаном Остріковим арештувала Івана Шептицького, а фільваркове майно було розподілене між селянами.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Померли[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район
  2. Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода та його найближча родина / Жидачів // Галицька брама. — Львів, 1999. — № 3—4 (51—52) (березень—квітень). — С. 6—7.
  3. Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — № 1867. — S. 164. (лат.)
  4. Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238—239. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]