Девдаріані Сеїд Сардіонович
| Девдаріані Сеїд Сардіонович груз. სეით სარდიონის ძე დევდარიანი | |
.jpg) | |
| Народження: |
1879 Кутаїсі, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
21 вересня 1937 Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР |
| Країна: | Грузія |
| Освіта: | ТДС |
| Партія: | Соціал-демократична партія Грузії (меншовиків) |
Девдаріані Сеїт Сардіонович (груз. სეით დევდარიანი) (1879, Кутаїсі, за іншими даними - Міронцмінда — 21 вересня, 1937, Тбілісі) – грузинський філософ, депутат Грузинської Національної Ради та Конституційної асамблеї Грузинської демократичної республіки.
Біографія[ред. | ред. код]
Закінчив Тифліську духовну семінарію у 1898 р. Потім навчався в Тарту, Харкові і США, отримавши юридичну освіту. Член РСДРП з 1900 р.[1]
Під час навчання в семінарії зблизився зі своїм однокурсником Йосипом Джугашвілі, з яким жив в одному будинку і покровителем якого став на багато років. Саме Сан привів свого ровесника буквально за руку в соціал — демократичну грузинську групу «Месаме — даси» («Третя група»), У цьому зв'язку майбутній вождь Радянського союзу довго вважав Сана своїм першим учителем.
У 1906–1907 рр. Сан особисто рятував Сталіна від арештів, надаючи йому притулок у своїй родовій оселі в Імеретії.
Сан активно публікувався в соціал — демократичній пресі, писав філософські та політичні трактати.
У 1917 р. очолював осередок меншовиків у Харкові. Влітку 1917 р. обраний гласним Харківської міської думи. Наприкінці 1917 поїхав до Грузії, щоб брати участь у створенні там незалежної держави. У 1917-1919 рр. – депутат Грузинської Національної Ради та 1919-1921 рр. - Конституційної асамблеї Грузинської демократичної республіки. Після радянського вторгнення до Грузії брав активну участь в антирадянському спротиві. Між 1921 та 1924 рр. – голова нелегального Центрального комітету Грузинської соціал-демократичної партії. У 1922-1924 рр. – член нелегального Комітету незалежності Грузії.
Потім повністю присвятив себе філософії та історії. В 1937 р. арештований у Тбілісі та репресований радянської владою[2].
Девдаріані був автором філософських робіт, зокрема тритомника Історія грузинської думки, рукопис якої був майже повністю знищений (збереглась одна глава, яка й вийшла друком уже після відновлення незалежності Грузії) [3]
Література[ред. | ред. код]
- Levan Urushadze. Devdariani Seit. In: Encyclopedia "Sakartvelo", Vol. 2, Tbilisi, 2013, p. 356 (In Georgian).
- Девдариани С. С. Ответ Ною Жордания. (К спору о независимости Грузии). Тифлис. Советский Кавказ. 1924г. 52с.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Rayfield, Donald (2000). The literature of Georgia : a history (вид. 2nd rev. ed). Surrey: Curzon Press. ISBN 0-7007-1163-5. OCLC 45077926.
- ↑ Rayfield, Donald (2004), Stalin and His Hangmen: An Authoritative Portrait of a Tyrant and Those Who Served Him, p. 49. Viking Press, ISBN 0-670-91088-0
- ↑ Rayfield, Donald (2000), The Literature of Georgia: A History, p. 297. Routledge, ISBN 0-7007-1163-5.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сталінські списки [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- СДП Грузії(рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]
|
Це незавершена стаття про особу Грузії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |