Марко Девич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Девич Марко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Марко Девич
Markodevic.jpg
Особові дані
Повне ім'я серб. Марко Девић
Народження 27 жовтня 1983(1983-10-27) (36 років)
  Белград, Соціалістична Республіка Сербія, СФРЮ
Зріст 185 см
Вага 76 кг
Громадянство Сербія Сербія → Україна Україна
Позиція півзахисник / нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб Сербія «Вождовац»
Номер 18
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2000–2002 Сербія та Чорногорія «Звездара» 14 (2)
2002–2003 Сербія та Чорногорія «Железник» 19 (1)
2003–2004 Сербія та Чорногорія «Раднички Нові» 16 (1)
2004 Сербія та Чорногорія «Вождовац» 14 (0)
2004–2006 Україна «Волинь» 32 (2)
2006–2012 Україна «Металіст» 148 (64)
2012–2013 Україна «Шахтар» 15 (4)
2013–2014 Україна «Металіст» 27 (20)
2014–2016 Росія «Рубін» 41 (11)
2015 → Катар «Ар-Райян» 18 (11)
2017 Росія «Ростов» 6 (1)
2017–2018 Ліхтенштейн «Вадуц» 30 (13)
2018–2019 Азербайджан «Сабах» 21 (8)
2019– Сербія «Вождовац» 2 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2008—2014 Україна Україна 35 (7)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 2 вересня 2019.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 23 травня 2014.

Ма́рко Де́вич (серб. Марко Девић, нар. 27 жовтня 1983, Белград, СФРЮ) — український футболіст сербського походження. Атакувальний півзахисник та нападник бакинського «Сабаха», екс-гравець збірної України. 6-разовий бронзовий та срібний призер чемпіонату України у складі «Металіста» (Харків). Найкращий бомбардир чемпіонату України 2007/08.

Біографія[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Народився у Белграді. Батько Марка колись був футболістом, тому син рано зацікавився спортом. У футбольну секцію хлопця прийняли у віці 10-12 років. Першою командою стала белградська «Звездара», дебют в основній команді якої відбувся у чемпіонаті 2000/01 першої ліги Югославії. Команда вийшла до найвищої ліги, але після вбивства президента «Звездари» Бранислава Трояновича влітку справи у клубі пішли кепсько. Наступними клубами у кар'єрі стали столичні «Железник», «Раднички» і «Вождоваць». У яких не догравав до 20 матчів і не забивав більше одного голу.

Волинь[ред. | ред. код]

Взимку протягом сезону 2004/05 правий півзахисник прийняв умови вищолігової луцької «Волині», яку тренував Віталій Кварцяний і перебрався до України. У ті роки Девич не забивав багато, бо грав на правому фланзі півзахисту і не так часто підключався до наступальних дій. Після першості України 2005/06 «Волинь» опинилася у «зоні вильоту» і мала покинути найвищу лігу. Марко Девич не бажав грати у першій лізі, тому міг би повернутися до Сербії, але з'явилася пропозиція від харківського «Металіста».

Металіст[ред. | ред. код]

Так він переїхав до Харкова.

Девіч у складі «Металіста»

Протягом тижневих оглядин Девич добре себе показав, забивши єдиний гол у товариській грі з «Іллічівцем», яку «Металіст» виграв 1:0. Мирон Маркевич взяв футболіста до своєї команди. У чемпіонаті 2006/07 він був постійним гравцем основи, забив 4 голи у 27 іграх і долучився до величезного успіху харківського клубу — «бронзи» чемпіонату і виходу до Кубка УЄФА. У першості 2007/08 Маркевич поставив Девича на позицію атакувального півоборонця (або форварда другого плану) і ігрові таланти серба проявилися ще яскравіше — забивши 19 голів, Марко став найкращим бомбардиром чемпіонату України 2007/08. На початку 2008 року через відсутність зацікавленості до гравця з боку збірної Сербії, балканський футболіст висловив бажання виступати за збірну України.[1]. 25 червня 2008 року гравець отримав громадянство України.[2] 11 лютого 2011 року подовжив свій контракт із «Металістом», що завершувався 2011 року, до 30 червня 2015 року[3]. А тим часом гравці харківського клубу продовжували просуватися у Єврокубках. У 1/8 фіналу Ліги Європи була дуже запекла гра проти Олімпіакосу. Спочатку Девич не забив ударом «паненка» з пенальті, але потім забив гол з гри. Який став вирішальним.

Шахтар[ред. | ред. код]

25 травня 2012 року уклав угоду з чемпіоном України, донецьким «Шахтарем», на термін 4 роки[4]. Там він провів кілька вдалих і невдалих ігор. Розкритися у Донецьку йому не вдалося. І він покидає клуб достроково.

Повернення в Металіст[ред. | ред. код]

28 лютого 2013 року, після дев'яти місяців у «Шахтарі», повертається в свій попередній клуб, харківський «Металіст»[5]. Але клуб став вже іншим. Змінився президент і куплених раніше гравців було важко утримувати. Один за одним всі покидали харків'ян. У тому числі і Девич, якому «Металіст» залишився винним велику суму грошей. Але згодом, перебуваючи вже в іншому клубі, Марко пробачив борги. А сам залишився у серцях уболівальників як найкращий бомбардир в історіїї клубу і його легенда.

Рубін[ред. | ред. код]

Одноклубником Пилявського у «Рубіні» буде інший гравець збірної України — Марко Девич, на рахунку якого 35 матчі в та 7 голів у складі нашої національної команди.

Натуралізований серб захищав українські кольори на Євро-2012, але після переходу з харківського «Металіста» до російського клубу, викликався до національної команди лише одного разу — у травні 2014 року на товариський матч з Нігером.

Так сталося тому, що Девич не мав місця в основному складі «Рубіну» і навіть побував у оренді в катарському «Аль-Райані».

Наприкінці 2015 року Девич повернув собі місце у складі казанців та почав забивати у чемпіонаті Росії та Лізі Європи.

Втім, Андрій Миколайович ігнорує 33-річного футболіста, який заявив про бажання повернутися до збірної України та допомогти їй на Євро-2016.

Прихід у клуб[ред. | ред. код]

2014 року перейшов до російського «Рубіну». Перший матч у Чемпіонаті Росії зіграв проти «Волги». Але не зміг закріпитися в основі.

Оренда в «Аль-Райян»[ред. | ред. код]

2015 року відправився в оренду до катарського клубу «Аль-Райян», де він відзначився дуже хорошими результатами. Зіграв 18 матчів і забив 11 голів.

Після оренди[ред. | ред. код]

Після оренди Девич закріпився у складі клубу. Згодом почав багато забивати. Але 1 січня 2017 офіційно покинув «Рубін».

Ростов[ред. | ред. код]

17 січня 2017 року було оголошено про перехід до «Ростова» [6]. Контракт сторони підписали на півтора року.[7]

«Вадуц»[ред. | ред. код]

7 серпня 2017 року Девіч став гравцем клубу «Вадуц» з Ліхтенштейну, який виступає в другому дивізіоні Швейцарії. Контракт був розрахований на один сезон.[8] Дебютний гол за команду забив у ворота «Раперсвіля» зробивши рахунок 2:1 на користь «Вадуца» (матч завершився з рахунком 2:2). За один сезон у складі команди став володарем Кубка Ліхтенштейну.

«Сабах»[ред. | ред. код]

5 серпня 2018 року Девіч став гравцем азербайджанського «Сабаха». Виступи за нову команду почав дуже активно, забивши 2 м'ячі в 2 стартових іграх.

«Вождовац»[ред. | ред. код]

У серпні 2019 року перейшов до футбольного клубу «Вождовац»[9], на правах вільного агента, покинувши раніше азербайджанський «Сабах».

Цікавинки[ред. | ред. код]

Серед футбольних кумирів Марко: Предраг Міятович, Роналду, Кака та Філіппо Індзагі.[джерело?]

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубні виступи[ред. | ред. код]

Станом на 13 березня 2016 року


Клуб Сезон Чемпіонат Кубок | КК Єврокубки | КЧПЗ Інші Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Звездара 2000-01 1 1 0 0 0 0 0 0 1 1
2001-02 13 1 0 0 0 0 0 0 13 1
Разом 14 2 0 0 0 0 0 0 14 2
Железник 2002-03 19 1 1 2 0 0 0 0 20 3
Разом 19 1 1 2 0 0 0 0 20 3
Раднички 2003-04 16 1 0 0 0 0 0 0 16 1
Разом 16 1 0 0 0 0 0 0 16 1
Вождоваць 2004-05 14 4 0 0 0 0 0 0 14 4
Разом 14 4 0 0 0 0 0 0 14 4
Волинь 2004-05 14 0 0 0 0 0 0 0 14 0
2005-06 18 2 1 0 0 0 0 0 19 2
Разом 32 2 1 0 0 0 0 0 33 2
Металіст 2006-07 27 4 5 0 0 0 0 0 32 4
2007-08 27 19 1 1 2 0 0 0 30 20
2008-09 24 8 3 2 9 1 0 0 36 11
2009-10 20 8 1 0 4 0 0 0 25 8
2010-11 24 14 0 0 6 2 0 0 30 16
2011-12 26 11 0 0 13 5 0 0 39 16
Всього 148 64 10 3 34 8 0 0 192 75
Шахтар 2012-13 12 4 1 0 2 0 1 0 16 4
Разом 12 4 1 0 2 0 1 0 16 4
Металіст 2012-13 10 5 0 0 0 0 0 0 10 5
2013-14 17 15 2 1 2 2 0 0 21 18
Разом 27 20 2 1 2 2 0 0 31 23
Рубін (Казань) 2013-14 10 3 0 0 0 0 0 0 10 3
Всього 10 6 0 0 6 2 0 0 16 8
Ар-Райян 2014-15 7 6 4 1 7 4 0 0 18 11
Усього за кар'єру 307 111 18 7 51 16 1 0 363 136

Національна збірна[ред. | ред. код]

Збірна Сезон
Ігри Голи
Україна 2008 1 0
2009 1 0
2010 5 0
2011 10 2
2012 11 1
2013 5 4
2014 1 0
Всього 34 7

Голи за національну збірну[ред. | ред. код]

# Дата Місце зустрічі Суперник Рахунок Результат Турнір
1. 2011–02–09 Нікосія, Кіпр Швеція Швеція 1–1 Нічия Товариський
2. 2011–11–15 Львів, Україна Австрія Австрія 2–1 Перемога Товариський
3. 2013–09–06 Львів, Україна Сан-Марино Сан-Марино 9–0 Перемога Кваліфікація ЧС-2014
4. 2013–10–15 Серравалле,
Сан-Марино		 Сан-Марино Сан-Марино 8–0 Перемога Кваліфікація ЧС-2014
5.
6.
7. 2014–03–05 Нікосія, Кіпр США США 2–0 Перемога Товариський

Незарахований гол на ЧЄ-2012[ред. | ред. код]

М'яч у сітці воріт збірної Англії після удару Девича на 62-й хвилині матчу Чемпіонату Європи 2012 19 червня 2012 на стадіоні «Донбас Арена» в Донецьку, «непоміченний» асистентом арбітра на лінії воріт Іштваном Вадом та арбітром матчу Віктором Кашшаї — сколихнув футбольний світ та спортивну пресу. Світові часописи назвали цю подію «вкраденим голом», «крадіжкою донецького голу», «шахрайством» та «скандалом ЧЄ-2012».[10][11][12][13] Він виявився останнім прецедентом, який підштовхнув IFAB і FIFA до рішення впровадити Автоматичну систему визначення голу.[14]

Досягнення[ред. | ред. код]

Сім'я[ред. | ред. код]

2 червня 2013 року Марко Девич одружився зі своєю подругою Міліцею у м. Белград (Сербія)[15].

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Марко Девич

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Серб Марко Девич хоче грати за збірну України // Газета по-українськи. - 2008. - 11 квітня.
  2. ↑ Девич отримав український паспорт (champion.com.ua, 27 червня 2008)
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютий 2011. Процитовано 11 лютий 2011. 
  4. ↑ Марко Девич — гравець «Шахтаря» (shakhtar.com, 25.05.2012)
  5. ↑ Марко Девич — гравець Металіста. Архів оригіналу за 7 вересень 2014. Процитовано 1 березень 2013. 
  6. ↑ Добро пожаловать, Марко! | Футбольный клуб «Ростов». www.fc-rostov.ru (ru). Процитовано 2017-01-28. 
  7. ↑ источники, Внешние. Офіційно: Девіч - гравець Ростова. Процитовано 2017-01-17. 
  8. ↑ Marko Devic zum FC Vaduz
  9. ↑ Став гравцем сербського Вождовац; «Football.ua»
  10. ↑ «BILD»: EM-Skandal rettet England(нім.)
  11. ↑ Der «Torklau von Donezk» erbost die Ukraine («Крадіжка донецького голу» розлютила Україну)(нім.)
  12. ↑ L'Ukraine hurle au scandale, la Fifa vante la vidéo (фр.)
  13. ↑ Das geklaute Tor von Donezk (Вкрадений гол в Донецьку)(нім.)
  14. ↑ Fifa President Sepp Blatter has declared goal-line technology «a necessity» after Ukraine became the latest victims of its absence from the game. (англ.)
  15. ↑ Форвард «Металіста» Марко Девич одружився (фото). Prosport.tsn.ua. 02.06.2013.
1 Коваль (в) • 2 Селін • 3 Хачеріді • 4 Тимощук • 5 Кучер • 6 Гармаш • 7 Шевченко (к) • 8 Алієв • 9 Гусєв • 10 Воронін • 11 Ярмоленко • 12 П'ятов (в) • 13 Шевчук • 14 Ротань • 15 Мілевський • 16 Селезньов • 17 Михалик • 18 Назаренко • 19 Коноплянка • 20 Ракіцький • 21 Бутко • 22 Девич • 23 Горяїнов (в) • Тренер: Блохін
Україна
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марко_Девич&oldid=26401517