Девлет I Ґерай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Девлет I Ґерай
I Devlet Geray, ١ دولت كراى
Facial Chronicle - b.22, p. 202.gif
Кримський хан
Початок правління: 1551
Кінець правління: 1577
Коронація: 1551
Попередник: Сахіб I Ґерай
Наступник: Мехмед II Ґерай
Дата народження: 1512(1512)
Країна: Кримське Ханство
Дата смерті: 1577(1577)
Місце смерті: Бахчисарай
Дружина: 1. Айше Фатьма Султан
2. Хан-Сугра Султан
3. Ферхан Султан
4. Ханіке Султан
5. Джамал-Бек (Тюнелбі) Султан
6. Шірван Султан
Діти: Сини: Мехмед II Ґерай, Іслям II Ґерай, Гази II Ґерай,Фетіх I Ґерай, Селямет I Ґерай, Мубарек (Шакай) Ґерай Дочки: Кутлу Султан, Углу Султан
Династія: Ґераї
Батько: Мубарек Ґерай (сын Менгли I Ґерая)
Мати: Нурум Султан

Девле́т I Ґера́й (крим. I Devlet Geray, ۱دولت گراى‎; Taht Alğan Devlet Geray, تخت آلغان دولت گراى‎; 15121577) — кримський хан у 15511577 роках із династії Ґераїв, двоюрідний брат османського султана Сулеймана Пишного по материнській лінії.

Біографія[ред.ред. код]

Син ханзаде Мубарека Ґерая (пом. 1516/1517) і Нурум султан. Внук кримського хана Менглі I Ґерая. 

У 1530—1532 роках при своєму дядькові, кримському ханові Саадет I Ґерая, царевич Девлет Ґерей займав посаду калги, тобто спадкоємця ханського престолу. У 1532 році після зречення Саадета Ґерая і вступу на престол нового хана Сахіба I Ґерая, Девлет Ґерей був ув'язнений на кілька років. Після звільнення, Девлет Ґерей виїхав з Криму в Стамбул, де поступово домігся прихильності султана Сулеймана Пишного.

Правління[ред.ред. код]

У 1551 році османський султан призначив Девлета I Ґерая новим кримським ханом замість його рідного дядька Сахіба I Ґерая. Колишній хан Сахіб I Ґерай був відсторонений від влади і убитий своїм внучатим племінником Булюк Ґераєм, який діяв за розпорядженням нового хана Девлета Ґерая. Також були вбиті калга-султан Емін Ґерай (1537—1551), старший син і спадкоємець Сахіба I, разом з іншими синами. У тому ж 1551 році в нагороду Девлет I призначив царевича Булюк Ґерая калгу, але потім особисто його вбив. Новим калгу хан призначив свого старшого сина Ахмеда Ґерая. У 1555 році після загибелі Ахмеда Ґерая калгу став інший син хана — Мехмед Ґерай.

Ставши ханом, Девлет I Ґерай приборкав і об'єднав всі бейскі клани Криму, і в його правління країну не стрясали внутрішні чвари.

Набіги на Російську державу[ред.ред. код]

Девлет I Ґерай відомий своїми численними військовими походами, в основному війнами з Московським князівством. Домагався відновлення незалежності Казанського й Астраханського ханств, завойованих московським царем Іваном IV Грозним у 1552 і 1556 роках.

Влітку 1552 року Девлет Ґерей, який намагався запобігти завоювання Іваном Грозним Казанського ханства, зробив свій перший похід на Московське князівство. У ханському поході на Русь брали участь османські яничари з гарматами. Спочатку хан рушив по Ізюмському шляху на рязанські місця, звідки планував підійти до Коломиї. Однак незабаром він, дізнавшись, що сам цар з великим військом стоїть під Коломною, чекаючи татар, змінив свій план і кинувся до Тули. 21-22 червня кримський хан зі своїм військом підійшов до Тули і обложив місто. Обороной міста керував тульський воєвода князь Григорій Іванович Тьомкін-Ростовський. Іван Грозний відправив на допомогу тульському гарнізону російські полки (15 тисяч вояків) під командуванням князів П. М. Щенятеві і А. М. Курбського. Кримці обложили місто і стали обстрілювати його з артилерії. 23 червня тульський гарнізон, дізнавшись про наближення посланих царем на допомогу полків, зробив вилазку з фортеці й змусив противника відступити. У битві загинув князь Камбірдей, шурин Девлета Ґерая. Московські вояки захопили всю османську артилерію.

Навесні 1555 хан на чолі з 60-тисячним військом виступив у новий похід на Московське царство. Він зробив відволікаючий маневр і пішов спочатку на п'ятигорських черкесів, які прийняли захист російського царя. Дізнавшись про це, влітку Іван Грозний організував військовий похід на Кримське ханство. 13-тисячне російське військо під командуванням воєвод І. В. Шереметєва і Л. А. Салтикова виступило з Бєлєва в похід на кримські улуси, до Перекопського перешийку. По дорозі московські воєводи дізналися, що кримський хан з військом переправився через річку Сіверський Донець, маючи намір напасти на рязанські та тульські місця. За повідомленням князя А. М. Курбського, під командуванням кримського хана знаходилися загони османських яничар і гармати. Сам цар Іван Грозний теж виступив назустріч з військом з Москви в Тулу. Дізнавшись про виступ війська Івана Грозного з Коломни на Тулу і, рятуючись від загрози бути атакований з двох боків, кримський хан повернув свою орду назад і несподівано наткнувся на загін Шереметєва у села Судбіщі. Не вступаючи в бій, він швидко пішов на південь, кинувши обоз. Шереметєв взяв обоз і в супроводі шести тисяч воїнів відправив його в міста Мценськ і Рязань. Але на наступний ранок хан атакував нечисленне московське військо. 3 липня 1555 року в битві біля села Судбіщі (в 150 км від Тули) кримський хан не зміг зломити московське військо. У битві «на Судьбіщах» татари і турки зазнали великих втрат, серед убитих були ханські сини, калга Ахмед Ґерай і Хаджі Ґерай. Побоюючись підходу основних сил російської армії, Девлет I Ґерай припинив бій і пішов у степові улуси.

У 1556 році московські ратні люди і донські козаки здійснили кілька нападів на османські та кримські володіння. Були зруйновані околиці Іслам-Кермена, Очакова і Керчі, розбиті кілька кримських загонів і захоплені «язики».

Навесні 1557 року Девлет Ґерей з великим військом протягом 24 днів облягав і штурмував фортецю запорізьких козаків на дніпровському острові Хортиці. Запорізькі козаки під командуванням князя Дмитра Вишневецького відбили всі атаки противника і змусили його відступити.

У січні 1558 кримський хан, дізнавшись про похід московських військ у Лівонії, організував великий похід на південномосковські землі. 100-тисячне військо під проводом калги Мехмеда Ґерая, старшого сина хана, перейшла через річку Сіверський Донець, маючи намір напасти на Рязань, Тулу і Каширу. Калга Мехмед Герай дійшов до річки Мечі, де отримав дані про збір російських військ на річці Оке, і відступив назад в степи. Російські воєводи переслідували татар до ріки Оскола, але не змогли наздогнати противника. Влітку того ж року московські ратні люди і запорізькі козаки під проводом князя Дмитра Вишневецького на річкових суднах спустилися по Дніпру і дійшли до Перекопу, знищуючи і кримськотатарські загони, і поселення.

Влітку 1559 князь Дмитро Вишневецький разом із запорожцями і московськими воїнами спустився на судах в пониззя Дону, зробив новий рейд углиб кримських володінь і розгромив на річці Айдар кримськотатарський загін в 250 вояків. Тоді ж другий московський загін під командуванням Данила Адашева спустився вниз по Дніпру і розорив західне узбережжя Криму. Московські вояки розбили послані проти них кримські загони і звільнили безліч своїх і литовських бранців.

У травні-липні 1562 року Девлет I Ґерай зробив новий похід на південномосковські землі. 15-тисячне кримськотатарське військо розорило околиці Мценска, Одоевом, Новосіля, Болхова, Черні та Бєлєва.

Навесні 1563 року кримські принци, брати Мехмед Ґерай і Аділь Ґерай, сини Девлета I Ґерая, очолили черговий набіг на прикордонні московські володіння. 10-тисячне кримськотатарське військо розорило деділовські, пронські й рязанські околиці.

У жовтні 1564 року Девлет Ґерей здійснив черговий напад на південномосковські володіння. 60-тисячне кримське військо під проводом хана і двох його синів напало на Рязанську землю. Сам хан підступив до Рязані й обложив місто, але рязанський гарнізон відбив усі ворожі напади. Кримці сильно розорили і спустошили рязанські околиці. Пробувши в рязанських межах шість днів, вони відійшли в степи.

Восени 1565 року Девлет Ґерей з невеликим військом знову напав на південномосковські володіння. 9 жовтня хан обложив Болхов, але в той же день при наближенні російських полків вночі спішно втік до степу.

Влітку 1569 року османський султан Селім II організував великий османо-кримський похід на Астрахань. З Кафи виступило 17-тисячне османське військо під командуванням Касим паші. На Переволоці до османів приєднався Девлет Ґерей зі своїм 50-тисячним військом. Командування османів планувало побудувати канал між Доном і Волгою, перевести на Волгу кораблі з гарматами, потім спуститися до Астрахані й захопити місто. Однак османи не змогли прорити канал і перетягнути свої суди волоком на Волгу. Касим паша повернув кораблі з артилерією назад в Азов, а сам разом з ханом відправився похідним порядком до Волги. 16 вересня османи і кримські татари підійшли до Астрахані, але через відсутність артилерії не зважилися штурмувати фортецю. Гарнізон в Астрахані був посилений людьми і мав гармати. Іван Грозний відправив на допомогу Астрахані річкову рать під командуванням князя П. С. Срібного. Спочатку Девлет Ґерей з військом відступив до Криму, а 26 вересні Касим паша наказав османській армії почати відступ на Дон. Під час відступу османські війська зазнали великих людських втрат.

Навесні 1570 року Девлет I Ґерай організував новий похід на володіння Московського царства. Військо у 50-60 тисяч воїнів під проводом царевичів, калги Мехмеда Ґерая і Аділя Ґерая, спустошила рязанські та каширські місця.

Навесні 1571 року Девлет Ґерей за підтримки Османської імперії і в узгодженні з Річчю Посполитою зробив свій знаменитий похід на московські землі, який завершився спаленням Москви і розорення багатьох південномосковських районів. Спочатку хан збирався обмежитися набігом на козельські околиці й повів своє військо до верхів'їв річки Оки. Перейшовши через Оку, кримці кинулися на Болхов і Козельськ. Але на шляху хан прийняв пропозицію одного з перебіжчиків йти на Москву. Зрадник Кудеяр Тішенков обіцяв хану провести його військо через незахищені «перелази» у верхів'ях річки Жиздра, де російські воєводи не очікували нападу. У середині травня 40-тисячне військо, обійшовши московські полки, під Перемишлем перейшло через річку Жиздру і рушило в напрямку до Москви. Іван Грозний, побоюючись за своє життя, втік з «берега» повз Москву в Ростов. Московські воєводи, князі І. Д. Бєльський, І. Ф. Мстиславській та М. І. Воротинського, дізнавшись про вторгнення кримського війська, виступили з Коломни до Москви, намагаючись випередити хана. 23 травня москвські полки підійшли до Москви і розташувалися в околицях столиці, приготувавшись до оборони. Незабаром воєводи вступили в бій з передовими кримськотатарськими загонами і змусили їх відступити. 24 травня сам хан Девлет I Ґерай з головними силами підійшов до околиць Москви і став табором в селі Коломенському. Хан відправив на Москву 20-тисячне військо, наказавши підпалити міські передмістя. За три години російська столиця майже повністю вигоріла. 25 травня Девлет Ґерей з військом відступив з-під столиці на південь в напрямку Кашири і Рязані, по дорозі розпустивши частину своїх загонів для захоплення полонених. Через московський похід Девлет I отримав прізвисько «Який узяв Трон» (кримсько-тат. Taht Alğan). Підсумок походу: вбиті десятки тисяч воїнів Московського царства, понад 150 тисяч жителів забрані в рабство. Після цього Девлет Ґерей відправив до царя Івана Грозного посольство, вимагаючи передачі йому Казані та Астрахані. Бачачи, що становище критичне, Іван Грозний запропонував передати Девлет Ґерай Астраханське ханство. Однак, хан відмовився, вважаючи, що тепер можна підпорядкувати все Московське царство.

У наступному 1572 році, отримавши підтримку Османської імперії, Девлет I Ґерай зібрав для Наприкінці липня кримська орда підійшла до Серпухова, розбила невеликі московські застави і переправилася через річку Оку. За серпуховской дорозі Девлет Ґерей рушив до Москви. Московські воєводи, що стояли з полками в Серпухові, Тарусі, Калузі, Каширі та Лопасне, виступили до Москви слідом за кримським військом, відрізаючи йому шляхи до відступу. 30 липня — 2 серпня 1572 року на річці Пахре, в 50 км від Москви кримсько-османська армія була знищена 25-тисячним московським військом під командуванням князів Михайла Івановича Воротинського і Дмитра Івановича Хворостініна в битві при Молодях. У боях кримці й османи зазнали величезних людських втрат, був узятий в полон знаменитий кримський воєначальник Дівей мурза, загинув ногайский мурза Теребердей. Серед загиблих були й сини хана, ханзаде Шардан Ґерай і Хаспулад Ґерай. Вночі 3 серпня кримський хан поспішно відступив на південь, переслідуваний московськими загонами. Щоб відірватися від погоні, Девлет Ґерей виставив кілька заслонів, які були розбиті та знищені московськими воїнами. З величезного війська, перейшовши в липні 1572 року кордон Московського царства, в Крим повернулося 5-10 тисяч вояків. Цей похід став останньою великою військовою кампанією Кримського ханства проти Московського царства.

У наступні роки Девлет I Ґерай особисто не здійснював набіги на московські володіння. На московські околиці нападали тільки його сини, окремі кримські й ногайські мурзи з невеликими силами.

Смерть[ред.ред. код]

Наприкінці життя Девлета Ґерая різко загострилися відносини між його старшими синами, калги Мехмедом Ґераєм і Аділем Ґераєм.

Девлет I Герай помер від чуми 29 червня 1577 року. Похований в Бахчисараї. Його спадкоємцем став старший син і калга Мехмед II Ґерай (1577—1584).

Сім'я[ред.ред. код]

Дружини
  • Айше Фатьма Султан — донька черкаського князя Тарзатика.
  • Хан-Сугра Султан — сестра черкаського мурзи Алклича.
  • Ферхан Султан
  • Ханіке Султан
  • Джамал-Бек (Тюнелбі) Султан
  • Шірван Султан
Сини
  • Ханзаде Ахмед (пм. 03.07.1555 р.) — мати Айше-Фатьма Султан.
  • Ханзаде Хаджи (пм. 03.07.1555 р.)
  • Ханзаде Мехмед (1532—1584 рр.) — мати Айше-Фатьма Султан.
  • Ханзаде Хаспулад (пм.1572 р.)
  • Ханзаде Шардан (пм. 1572 р.)
  • Ханзаде Аділь (пм. 25.07.1579 р.) — мати Айше-Фатьма Султан.
  • Ханзаде Алп (пм. после 1598 р.)
  • Ханзаде Іслям (пм.1588 р.) — мати Ферхан Султан
  • Ханзаде Шакай Мубарек (пм.1593 р.) — мати Айше-Фатьма Султан.
  • Ханзаде Гази (1551—1607 рр.) — мати Айше-Фатьма Султан.
  • Ханзаде Фетіх (1557—1597 рр.)
  • Ханзаде Селямет (1558—1610 рр.)
Дочки
  • Кутлу Султан — була дружиною Хаджі бея ширина (онуком Девлетека).
  • Улуг Султан — була дружиною з Ісаяна бея Мангита.
  • дочь — була дружиною Арсланая бея Ширина.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]