Девід Ансворт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Девід Ансворт
Девід Ансворт
Особисті дані
Повне ім'я Давід Джеральд Ансворт[1]
Народження 16 жовтня 1973(1973-10-16)[2][3] (49 років)
  Chorleyd, Ланкашир[d], Ланкашир, Англія, Велика Британія
Зріст 187 см
Вага 89 кг
Громадянство Flag of the United Kingdom (1-2).svg Велика Британія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991–1997 Англія «Евертон» 116 (12)
1997–1998 Англія «Вест Гем Юнайтед» 32 (2)
1998 Англія «Астон Вілла» 0 (0)
1998–2004 Англія «Евертон» 188 (23)
2004–2005 Англія «Портсмут» 15 (2)
2005   Англія «Іпсвіч Таун» 16 (1)
2005–2007 Англія «Шеффілд Юнайтед» 39 (4)
2007 Англія «Віган Атлетік» 10 (0)
2007–2008 Англія «Бернлі» 29 (1)
2008–2009 Англія «Гаддерсфілд Таун» 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993 Англія Англія U-20 6 (1)
? Англія Англія U-21 7 (0)
1995 Англія Англія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009–2011 Англія «Престон Норт-Енд» (помічник)
2010–2011 Англія «Престон Норт-Енд» (в. о.)
2011–2012 Англія «Престон Норт-Енд» (в. о.)
2012–2013 Англія «Шеффілд Юнайтед» (мол.)
2013 Англія «Шеффілд Юнайтед» (помічник)
2013–2014 Англія «Евертон» (пом.мол.)
2014– Англія «Евертон» (U-23)
2016 Англія «Евертон» (в. о.)
2017 Англія «Евертон» (в. о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Девід Ансворт (англ. David Unsworth; нар. 16 жовтня 1973, Чорлі[4]) — англійський футболіст, що грав на позиції лівого та центрального захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Більшу частину кар'єри провів виступаючи за «Евертон». Крім нього у Прем'єр-лізі грав за «Вест Гем Юнайтед», «Портсмут», «Шеффілд Юнайтед» та «Віган Атлетік», а також провів один матч за національну збірну Англії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Евертон»[5]. Дебютував у першій команді у виїзній грі проти «Тоттенгем Готспур» 25 квітня 1992 року[5]. Коли у листопаді 1994 року Джо Ройл став новим головним тренером «ірисок», він зробив Ансворта основним гравцем своєї команди. Виступаючи у парі із досвідченим Дейвом Вотсоном, вони створили основну пару центральних захисників. він виграв з командою Кубок Англії 1995 року, відігравши в тому числі увесь фінальний матч проти «Манчестер Юнайтед» (1:0)[5], а потім і Суперкубок Англії 1995 року. Загалом за рідний клуб Ансворт провів шість сезонів, взявши участь у 116 матчах чемпіонату.

Влітку 1997 року, після того як команду покинув Вотсон, новий тренер Говард Кендалл не бачив Ансворта основним гравцем, тому Девід залишив стан ліверпульців і перейшов у «Вест Гем Юнайтед». Там захисник провів один сезон, але не прижившись у Лондоні виявив бажання переїхати ближче до свого дому в Мерсісайді[6]. В результаті у червні 1998 року його за 3 млн фунтів придбала «Астон Вілла» з Бірмінгема. В цей же час його рідний «Евертон» очолив Волтер Сміт, який виявив зацікавлення у поверненні Ансворта, тому вже через місяць, перш ніж сезон навіть розпочався, посилаючись на проблеми з тривалими поїздками з дому, він повернувся в «Евертон», який заплатив «Віллі» ті самі 3 мільйони фунтів[6]. Менеджер «вілланів» Джон Грегорі гнівно відреагував на дії Ансворта, втім погодився на трансфер. За «Астон Віллу» Ансворт відіграв лише одну гру в складі резервної команди[7].

Після повернення до рідного клубу Ансворт знову став стабільним основним захисником і навіть продемонстрував свою універсальність, коли змушений був через проблеми зі складом виступати на позиції опорного півзахисника. У цій ролі він також грав у чвертьфіналі Кубка Англії проти «Ньюкасл Юнайтед», забив вражаючий гол з дальньої дистанції, який, однак не допоміг його команді пройти далі, зазнавши поразки 1:4[7]. Коли 2002 року команду очолив Девід Моєс, він почав використовувати Ансворта ліворуч, оскільки в центрі основною парою захисників стали Джозеф ЙобоДевід Вейр. Наприкінці сезону 2002/03 клуб вирішив продовжити контракт з гравцем лише на один рік, з чим футболіст не погодився і вирішив залишити рідну команду, в якій провів понад 300 ігор у Прем'єр-лізі.

12 липня 2004 року Ансворт став гравцем «Портсмута»[8], де був основним центральним захисником, але після відставки менеджера Гаррі Реднаппа втратив своє місце і провів другу половину сезону в оренді за «Іпсвіч Таун», провівши 16 матчів у Чемпіоншипі і зайняв 3-тє місце. Оскільки термін оренди не включав ігри плей-оф, Ансворт не зміг допомогти команді у вирішальних матчах і їй без Девіда не вдалось вийти до Прем'єр-ліги.

22 серпня 2005 року захисник підписав трирічний контракт з іншим клубом Чемпіоншипу «Шеффілд Юнайтед»[9] і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до вищого дивізіону, але наступного сезону втратив місце в основі, через що у січні 2007 року перейшов у «Віган Атлетік»[10] , де і дограв сезон. У «латікс» Ансворт був в першу чергу дублером лівого захисника Лейтона Бейнса і лише після серйозної травми Стіва Макміллана став грати у центрі обороні. В останньому турі сезону Прем'єр-ліги 2006/07 Ансворт забив пенальті у ворота свого попереднього клубу «Шеффілд Юнайтед», завдяки якому відправив свій колишній клуб до Чемпіоншипу, одночасно врятувавши «Віган» від вильоту[11]. Тим не менш, його контракт, який закінчився в кінці сезону, не був продовжений[12].

11 серпня Девід підписав однорічний контракт з «Бернлі»[13], що грав у Чемпіоншипі, де провів один рік. Наприкінці сезону йому запропонували нову угоду на посаді помічника менеджера Оуена Койла, але він відхилив пропозицію і покинув клуб 30 червня 2008 року[14].

8 серпня 2008 року Ансворт приєднався до клубу «Гаддерсфілд Таун»[15], але зігравши лише 4 гри у Першій лізі, третьому за рівнем дивізіоні країни, 30 березня 2009 року покинув клуб[16] і незабаром після цього оголосив про завершення ігрової кар'єри[17].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

У 1993 році у складі збірної Англії до 20 років взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу з футболу в Австралії, де зіграв усі шість ігор, які англійці зіграли на цьому чемпіонаті світу і стали бронзовими призерами змагання, та забив один гол у матчі за 3-тє місце[18]. Згодом залучався до складу молодіжної збірної Англії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах.

3 червня 1995 року зіграв свій єдиний матч у складі національної збірної Англії, зігравши проти Японії (2:1) на Кубку Умбро[19][20].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця, 2009 року, увійшов до тренерського штабу молодіжної команди «Престон Норт-Енд». Після уходу Алана Ірвайна він був переведений в тренерський штаб першої команди, і коли головний тренер Даррен Фергюсон був звільнений в кінці 2010 року[21], Ансворт тимчасово керував старшою командою до приходу наступника Філа Брауна в січні 2011 року. Про звільнення Брауна, Ансворт знову був призначений виконувачем обов'язки менеджера клубу в грудні 2011 року разом із Гремом Александером. Після призначення нового менеджера Грема Вестлі, 16 січня 2012 року Ансворт був звільнений з посади[22].

6 грудня 2012 року Ансворт повернувся до свого колишнього клубу «Шеффілд Юнайтед», ставши керівником академії. Після відходу менеджера клубу Данні Вілсона у квітні 2013 року, Ансворт був призначений помічником нового головного тренера Кріса Моргана[23]. Влітку повернувся до своєї попередньої ролі після приходу Девіда Вейра на посаду менеджера клубу, але вже 1 серпня 2013 року Ансворт вирішив покинути клуб[24].

В подальшому працював в системі академії «Евертона». У вересні 2013 року він був призначений помічником менеджера команди «Евертон-U23» Алана Стаббса[25]. У 2014 році Стаббс покинув команду, залишивши Ансворта головним тренером молодіжки. У травні 2016 року, після звільнення головного тренера Роберто Мартінеса за один тур до завершення чемпіонату, Ансворт керував головною командою у останній грі Прем'єр-ліги сезону 2015/16, в якій його підопічні здобули перемогу 3:0 над «Норвіч Сіті»[26]. Після призначення Рональд Кумана Ансворт повернувся до роботи з молодіжною командою «Евертона». Після звільнення Кумана 23 жовтня 2017 року Ансворт знову став в.о. головного тренера[27]. Цього разу він пропрацював на цій посаді довше, трохи більше місяця, поки 29 листопада 2017 року повноцінним головним тренером не був призначений Сем Еллардайс.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну —  Англія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
3-6-1995 Лондон Англія  2 – 1  Японія товариський матч -
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Евертон»: 1995
«Евертон»: 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hugman, Barry J., ред. (2009). The PFA Footballers' Who's Who 2009–10. Mainstream Publishing. с. 417. ISBN 978-1-84596-474-0. 
  2. Transfermarkt.de — 2000.
  3. FBref
  4. Hugman, Barry J. (ed) (2008). The PFA Footballers' Who's Who 2008–09. Mainstream. ISBN 978-1-84596-324-8. 
  5. а б в David Unsworth | Everton Football Club. www.evertonfc.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017. 
  6. а б McFarland, Ben (5 березня 2008). Footballers whose loved ones have told them who to play for. London: www.guardian.co.uk. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 4 січня 2012. 
  7. а б Barry J. Hugman (Hrsg.): The 1999—2000 Official PFA Footballers Factfile. Lennard Queen Anne Press, 1999, ISBN 1-85291-607-9, S. 303.
  8. Transfers - July 2004. BBC News. 29 липня 2004. Архів оригіналу за 27 липня 2004. Процитовано 7 лютого 2020. 
  9. Transfers - August 2005. BBC News. 1 September 2005. Архів оригіналу за 18 травня 2006. Процитовано 7 лютого 2020. 
  10. Wigan snap up defender Unsworth. BBC Sport. 5 січня 2007. Архів оригіналу за 23 травня 2007. Процитовано 1 квітня 2007. 
  11. McNulty, Phil (14 травня 2007). Sheff Utd 1–2 Wigan. BBC Sport. Архів оригіналу за 14 травня 2009. Процитовано 7 листопада 2009. 
  12. Unsworth and De Zeeuw leave Wigan. BBC Sport. 17 травня 2007. Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 17 травня 2007. 
  13. BBC Radio Lancashire, 11 August 2007
  14. Unsworth Leaves Burnley. Burnley FC. 30 червня 2008. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 30 червня 2008. 
  15. Ltd, Vitalnetwork. Unsworth Signs Up at Town - VitalFootball.co.uk. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017. 
  16. Unsworth released by Huddersfield. BBC Sport. 30 березня 2009. Архів оригіналу за 2 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2009. 
  17. Rhino Retires. Everton F.C. 3 квітня 2009. Архів оригіналу за 4 October 2013. Процитовано 4 жовтня 2013. 
  18. World Youth Cup (U-20) 1993. RSSSF. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 19 червня 2011. 
  19. England's last side to reach a World Under-20s semi-final: where are they now?. The Telegraph (en-GB). Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 26 жовтня 2017. 
  20. Doyle, Ian (24 жовтня 2017). Just who is Everton caretaker manager David Unsworth?. liverpoolecho. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 26 жовтня 2017. 
  21. David Unsworth made Preston North End caretaker boss. BBC Sport. 30 грудня 2010. Процитовано 11 січня 2011. 
  22. Preston North End's David Unsworth leaves club whilst Paul Coutts will captain the side. www.clicklancashire.com. 24 січня 2012. Архів оригіналу за 4 October 2013. Процитовано 25 січня 2012. 
  23. Promotion is the aim. Sheffield United FC Official web Site. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 18 червня 2013. 
  24. Unsworth leaves Sheffield United. Euro Sport. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 April 2014. Процитовано 1 серпня 2013. 
  25. Rhino Returns. evertonfc.com. 9 вересня 2013. Архів оригіналу за 11 вересня 2013. Процитовано 9 вересня 2013. 
  26. Everton 3-0 Norwich City. BBC Sport. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 16 травня 2016. 
  27. Hunter, Andy (23 жовтня 2017). David Unsworth in temporary charge after Ronald Koeman sacked by Everton. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017. 

Посилання[ред. | ред. код]