Девід Ансворт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ансворт.
Ф
Девід Ансворт
Девід Ансворт
Девід Ансворт
Особисті дані
Повне ім'я Давід Джеральд Ансворт[1]
Народження 16 жовтня 1973(1973-10-16)[2][3] (50 років)
  Chorleyd, Ланкашир[d], Північно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
Зріст 187 см
Вага 89 кг
Громадянство  Велика Британія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1991–1997 Англія «Евертон» 116 (12)
1997–1998 Англія «Вест Гем Юнайтед» 32 (2)
1998 Англія «Астон Вілла» 0 (0)
1998–2004 Англія «Евертон» 188 (23)
2004–2005 Англія «Портсмут» 15 (2)
2005 →  Англія «Іпсвіч Таун» 16 (1)
2005–2007 Англія «Шеффілд Юнайтед» 39 (4)
2007 Англія «Віган Атлетік» 10 (0)
2007–2008 Англія «Бернлі» 29 (1)
2008–2009 Англія «Гаддерсфілд Таун» 4 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1993 Англія Англія U-20 6 (1)
? Англія Англія U-21 7 (0)
1995 Англія Англія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009–2011 Англія «Престон Норт-Енд» (помічник)
2010–2011 Англія «Престон Норт-Енд» (в. о.)
2011–2012 Англія «Престон Норт-Енд» (в. о.)
2012–2013 Англія «Шеффілд Юнайтед» (мол.)
2013 Англія «Шеффілд Юнайтед» (помічник)
2013–2014 Англія «Евертон» (пом.мол.)
2014– Англія «Евертон» (U-23)
2016 Англія «Евертон» (в. о.)
2017 Англія «Евертон» (в. о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Девід Ансворт (англ. David Unsworth; нар. 16 жовтня 1973, Чорлі[4]) — англійський футболіст, що грав на позиції лівого та центрального захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Більшу частину кар'єри провів виступаючи за «Евертон». Крім нього у Прем'єр-лізі грав за «Вест Гем Юнайтед», «Портсмут», «Шеффілд Юнайтед» та «Віган Атлетік», а також провів один матч за національну збірну Англії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Евертон»[5]. Дебютував у першій команді у виїзній грі проти «Тоттенгем Готспур» 25 квітня 1992 року[5]. Коли у листопаді 1994 року Джо Ройл став новим головним тренером «ірисок», він зробив Ансворта основним гравцем своєї команди. Виступаючи у парі із досвідченим Дейвом Вотсоном, вони створили основну пару центральних захисників. він виграв з командою Кубок Англії 1995 року, відігравши в тому числі увесь фінальний матч проти «Манчестер Юнайтед» (1:0)[5], а потім і Суперкубок Англії 1995 року. Загалом за рідний клуб Ансворт провів шість сезонів, взявши участь у 116 матчах чемпіонату.

Влітку 1997 року, після того як команду покинув Вотсон, новий тренер Говард Кендалл не бачив Ансворта основним гравцем, тому Девід залишив стан ліверпульців і перейшов у «Вест Гем Юнайтед». Там захисник провів один сезон, але не прижившись у Лондоні виявив бажання переїхати ближче до свого дому в Мерсісайді[6]. В результаті у червні 1998 року його за 3 млн фунтів придбала «Астон Вілла» з Бірмінгема. В цей же час його рідний «Евертон» очолив Волтер Сміт, який виявив зацікавлення у поверненні Ансворта, тому вже через місяць, перш ніж сезон навіть розпочався, посилаючись на проблеми з тривалими поїздками з дому, він повернувся в «Евертон», який заплатив «Віллі» ті самі 3 мільйони фунтів[6]. Менеджер «вілланів» Джон Грегорі гнівно відреагував на дії Ансворта, втім погодився на трансфер. За «Астон Віллу» Ансворт відіграв лише одну гру в складі резервної команди[7].

Після повернення до рідного клубу Ансворт знову став стабільним основним захисником і навіть продемонстрував свою універсальність, коли змушений був через проблеми зі складом виступати на позиції опорного півзахисника. У цій ролі він також грав у чвертьфіналі Кубка Англії проти «Ньюкасл Юнайтед», забив вражаючий гол з дальньої дистанції, який, однак не допоміг його команді пройти далі, зазнавши поразки 1:4[7]. Коли 2002 року команду очолив Девід Моєс, він почав використовувати Ансворта ліворуч, оскільки в центрі основною парою захисників стали Джозеф Йобо—Девід Вейр. Наприкінці сезону 2002/03 клуб вирішив продовжити контракт з гравцем лише на один рік, з чим футболіст не погодився і вирішив залишити рідну команду, в якій провів понад 300 ігор у Прем'єр-лізі.

12 липня 2004 року Ансворт став гравцем «Портсмута»[8], де був основним центральним захисником, але після відставки менеджера Гаррі Реднаппа втратив своє місце і провів другу половину сезону в оренді за «Іпсвіч Таун», провівши 16 матчів у Чемпіоншипі і зайняв 3-тє місце. Оскільки термін оренди не включав ігри плей-оф, Ансворт не зміг допомогти команді у вирішальних матчах і їй без Девіда не вдалось вийти до Прем'єр-ліги.

22 серпня 2005 року захисник підписав трирічний контракт з іншим клубом Чемпіоншипу «Шеффілд Юнайтед»[9] і в першому ж сезоні допоміг команді вийти до вищого дивізіону, але наступного сезону втратив місце в основі, через що у січні 2007 року перейшов у «Віган Атлетік»[10] , де і дограв сезон. У «латікс» Ансворт був в першу чергу дублером лівого захисника Лейтона Бейнса і лише після серйозної травми Стіва Макміллана став грати у центрі обороні. В останньому турі сезону Прем'єр-ліги 2006/07 Ансворт забив пенальті у ворота свого попереднього клубу «Шеффілд Юнайтед», завдяки якому відправив свій колишній клуб до Чемпіоншипу, одночасно врятувавши «Віган» від вильоту[11]. Тим не менш, його контракт, який закінчився в кінці сезону, не був продовжений[12].

11 серпня Девід підписав однорічний контракт з «Бернлі»[13], що грав у Чемпіоншипі, де провів один рік. Наприкінці сезону йому запропонували нову угоду на посаді помічника менеджера Оуена Койла, але він відхилив пропозицію і покинув клуб 30 червня 2008 року[14].

8 серпня 2008 року Ансворт приєднався до клубу «Гаддерсфілд Таун»[15], але зігравши лише 4 гри у Першій лізі, третьому за рівнем дивізіоні країни, 30 березня 2009 року покинув клуб[16] і незабаром після цього оголосив про завершення ігрової кар'єри[17].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

У 1993 році у складі збірної Англії до 20 років взяв участь у молодіжному чемпіонаті світу з футболу в Австралії, де зіграв усі шість ігор, які англійці зіграли на цьому чемпіонаті світу і стали бронзовими призерами змагання, та забив один гол у матчі за 3-тє місце[18]. Згодом залучався до складу молодіжної збірної Англії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах.

3 червня 1995 року зіграв свій єдиний матч у складі національної збірної Англії, зігравши проти Японії (2:1) на Кубку Умбро[19][20].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні кар'єри гравця, 2009 року, увійшов до тренерського штабу молодіжної команди «Престон Норт-Енд». Після уходу Алана Ірвайна він був переведений в тренерський штаб першої команди, і коли головний тренер Даррен Фергюсон був звільнений в кінці 2010 року[21], Ансворт тимчасово керував старшою командою до приходу наступника Філа Брауна в січні 2011 року. Про звільнення Брауна, Ансворт знову був призначений виконувачем обов'язки менеджера клубу в грудні 2011 року разом із Гремом Александером. Після призначення нового менеджера Грема Вестлі, 16 січня 2012 року Ансворт був звільнений з посади[22].

6 грудня 2012 року Ансворт повернувся до свого колишнього клубу «Шеффілд Юнайтед», ставши керівником академії. Після відходу менеджера клубу Данні Вілсона у квітні 2013 року, Ансворт був призначений помічником нового головного тренера Кріса Моргана[23]. Влітку повернувся до своєї попередньої ролі після приходу Девіда Вейра на посаду менеджера клубу, але вже 1 серпня 2013 року Ансворт вирішив покинути клуб[24].

В подальшому працював в системі академії «Евертона». У вересні 2013 року він був призначений помічником менеджера команди «Евертон-U23» Алана Стаббса[25]. У 2014 році Стаббс покинув команду, залишивши Ансворта головним тренером молодіжки. У травні 2016 року, після звільнення головного тренера Роберто Мартінеса за один тур до завершення чемпіонату, Ансворт керував головною командою у останній грі Прем'єр-ліги сезону 2015/16, в якій його підопічні здобули перемогу 3:0 над «Норвіч Сіті»[26]. Після призначення Рональд Кумана Ансворт повернувся до роботи з молодіжною командою «Евертона». Після звільнення Кумана 23 жовтня 2017 року Ансворт знову став в.о. головного тренера[27]. Цього разу він пропрацював на цій посаді довше, трохи більше місяця, поки 29 листопада 2017 року повноцінним головним тренером не був призначений Сем Еллардайс.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Англія Англія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
3-6-1995 Лондон Англія Англія 2 – 1 Японія Японія товариський матч -
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Евертон»: 1995
«Евертон»: 1995

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Hugman, Barry J., ред. (2009). The PFA Footballers' Who's Who 2009–10. Mainstream Publishing. с. 417. ISBN 978-1-84596-474-0.
  2. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  3. ↑ FBref
  4. ↑ Hugman, Barry J. (ed) (2008). The PFA Footballers' Who's Who 2008–09. Mainstream. ISBN 978-1-84596-324-8.
  5. ↑ а б в David Unsworth | Everton Football Club. www.evertonfc.com (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
  6. ↑ а б McFarland, Ben (5 березня 2008). Footballers whose loved ones have told them who to play for. London: www.guardian.co.uk. Архів оригіналу за 30 червня 2018. Процитовано 4 січня 2012.
  7. ↑ а б Barry J. Hugman (Hrsg.): The 1999—2000 Official PFA Footballers Factfile. Lennard Queen Anne Press, 1999, ISBN 1-85291-607-9, S. 303.
  8. ↑ Transfers - July 2004. BBC News. 29 July 2004. Архів оригіналу за 27 липня 2004. Процитовано 7 лютого 2020.
  9. ↑ Transfers - August 2005. BBC News. 1 September 2005. Архів оригіналу за 18 травня 2006. Процитовано 7 лютого 2020.
  10. ↑ Wigan snap up defender Unsworth. BBC Sport. 5 січня 2007. Архів оригіналу за 23 травня 2007. Процитовано 1 квітня 2007.
  11. ↑ McNulty, Phil (14 травня 2007). Sheff Utd 1–2 Wigan. BBC Sport. Архів оригіналу за 14 травня 2009. Процитовано 7 листопада 2009.
  12. ↑ Unsworth and De Zeeuw leave Wigan. BBC Sport. 17 May 2007. Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 17 May 2007.
  13. ↑ BBC Radio Lancashire, 11 August 2007
  14. ↑ Unsworth Leaves Burnley. Burnley FC. 30 червня 2008. Архів оригіналу за 12 October 2008. Процитовано 30 червня 2008.
  15. ↑ Ltd, Vitalnetwork. Unsworth Signs Up at Town - VitalFootball.co.uk. Архів оригіналу за 25 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
  16. ↑ Unsworth released by Huddersfield. BBC Sport. 30 березня 2009. Архів оригіналу за 2 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2009.
  17. ↑ Rhino Retires. Everton F.C. 3 квітня 2009. Архів оригіналу за 4 October 2013. Процитовано 4 жовтня 2013.
  18. ↑ World Youth Cup (U-20) 1993. RSSSF. Архів оригіналу за 17 грудня 2017. Процитовано 19 червня 2011.
  19. ↑ England's last side to reach a World Under-20s semi-final: where are they now?. The Telegraph (en-GB) . Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 26 жовтня 2017.
  20. ↑ Doyle, Ian (24 жовтня 2017). Just who is Everton caretaker manager David Unsworth?. liverpoolecho. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 26 жовтня 2017.
  21. ↑ David Unsworth made Preston North End caretaker boss. BBC Sport. 30 грудня 2010. Процитовано 11 січня 2011.
  22. ↑ Preston North End's David Unsworth leaves club whilst Paul Coutts will captain the side. www.clicklancashire.com. 24 січня 2012. Архів оригіналу за 4 October 2013. Процитовано 25 січня 2012.
  23. ↑ Promotion is the aim. Sheffield United FC Official web Site. 11 квітня 2013. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 18 червня 2013.
  24. ↑ Unsworth leaves Sheffield United. Euro Sport. 1 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 April 2014. Процитовано 1 серпня 2013.
  25. ↑ Rhino Returns. evertonfc.com. 9 вересня 2013. Архів оригіналу за 11 September 2013. Процитовано 9 вересня 2013.
  26. ↑ Everton 3-0 Norwich City. BBC Sport. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 16 May 2016.
  27. ↑ Hunter, Andy (23 жовтня 2017). David Unsworth in temporary charge after Ronald Koeman sacked by Everton. The Guardian (en-GB) . ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Нормативний контроль
«Евертон» – Тренери

Барклей (1888–89) · Моліне (1889–1901) · Кафф (1901–18) · Соєр (1918–19) · Макінтошс. (1919–35) · Келліс. (1936–48) · Бріттон (1948–56) · Букан (1956–58) · Кері (1958–61) · Кеттерік (1961–73) · Егглстонв. о. (1973) · Бінгем (1973–77) · Бертеншоув. о. (1977) · Лі (1977–81) · Кендалл (1981–87) · Гарві (1987–90) · Габріельв. о. (1990) · Кендалл (1990–93) · Габріельв. о. (1993–94) · Вокер (1994) · Ройл (1994–97) · Вотсонв. о. (1997) · Кендалл (1997–98) · Сміт (1998–2002) · Моєс (2002–13) · Мартінес (2013–16) · Ансвортв. о. (2016) · Куман (2016–17) · Ансвортв. о. (2017) · Еллардайс (2017–18) · Сілва (2018–19) · Фергюсонв. о. (2019) · Анчелотті (2019–2021) · Бенітес (2021–22) · Фергюсонв. о. (2022) · Лемпард (2022–23) · Дайч (2023–)

с. — секретар; в.о. — виконувач обов'язків.


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Ансворт&oldid=39836564