Девід Аптер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Аптер
Народився 18 грудня 1924(1924-12-18)[1][2]
Бруклін, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[3]
Помер 4 травня 2010(2010-05-04)[2] (85 років)
North Haven[d], Нью-Гейвен, Коннектикут, США[3]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність політолог
Alma mater Antioch University[d], Принстонський університет (1954)[1] і Antioch College[d]
Науковий керівник Marion J. Levy Jr.[d]
Володіє мовами англійська[4]
Заклад Північно-Західний університет[1], Університет Каліфорнії (Берклі)[1], Чиказький університет[1] і Єльський університет[1]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Magnum opus Choice and the Politics of Allocation: A Developmental Theory[d][1] і The Politics of Modernization[d][1]
Нагороди

Девід Ернест Аптер (18 грудня 1924, Бруклін, Нью-Йорк — 4 травня 2010 р., North Haven, Коннектикут) — американський політолог, експерт з питань демократизації і політичного насильства в Африці, Латинській Америці та Азії.

Освіта: Прінстонський університет (1954), де пізніше отримав ступінь доктора філософії.

Нагороди: Грант Гуггенгайма в галузі суспільних наук для постійних мешканців США та Канади

Здійснив вагомий внесок у розвиток порівняльної політології, проводячи польові дослідження і викладаючи у багатьох провідних університетах світу, в тому числі Єльському, Прінстонському, Оксфордському університетах, а також в Нідерландському інституті перспективних досліджень.

Характеризуючи еволюцію порівняльних досліджень, Девід Аптер виділяв три етапи: інституціоналізм, девелопменталізм і неоінституціоналізм.

Етап інституціоналізму розглядався ним з моменту формування політичної науки як самостійного предмета. Інституційний підхід відрізняє концентрація уваги на вивченні механізмів функціонування політичних систем через вивчення структури і характеру функціонування систем державного управління різних країн. Визначає інституціоналізм як фундамент компаративної політичної науки. У часовому вимірі етап девелопменталізму припадає на 70–80-ті роки ХХ ст.

Уперше в політології ввів термін «консоціативність» — принцип організації влади, що базується на співпраці в рамках сформованої інституційної структури політичних еліт, що представляють різні відносно автономні сегменти суспільства.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Ideology and discontent» (1964)
  • «Політика модернізації» (The politics of modernization) (1965),
  • «Політичний дискурс в Республіці Мао» (Revolutionary Discourse in Mao's Republic) (1994),
  • «Компаративна політика» (1996),
  • «Легітимізації насильства» (The Legitimization of Violence) (1997)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и Apter, David E. // American Political Scientists: A Dictionary — 2 — Greenwood Publishing Group, 2002. — P. 7–9. — ISBN 978-0-313-31957-0
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Freebase Data DumpsGoogle.
  4. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]

  • П. Молочко . Аптер (Apter) Девід // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови). — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 36. — ISBN 978-966-611-818-2.