Девід Гілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Гілл
David Gill.jpg
Народився 12 червня 1843(1843-06-12)[1][2][…]
Абердин, Aberdeen[d], Aberdeenshired, Абердиншир, Шотландія, Сполучене Королівство
Помер 24 січня 1914(1914-01-24)[1][2][…] (70 років)
Лондон, Сполучене Королівство
Поховання
Країна Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність астроном, викладач університету, фотограф
Alma mater Абердинський університет і Dollar Academyd
Заклад Петербурзька академія наук
Членство Лондонське королівське товариство, Шведська королівська академія наук, Петербурзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук і Національна академія наук США
Діти John Gilld[4]
Нагороди

CMNS: Девід Гілл у Вікісховищі

Девід Гілл (Дейвід Гілл[5], англ. David Gill; 12 червня 1843(18430612) — 24 січня 1914) — шотландський астроном, член Лондонського королівського товариства (1883).

Народився в Абердині. Спочатку був годинникарем, потім — директором приватної обсерваторії в Абердині. 1874 року спостерігав на острові Маврикій проходження Венери по диску Сонця. 1877 року на острові Вознесіння провів спостереження Марса під час великого протистояння. У 1879—1907 — директор обсерваторії на мисі Доброї Надії.

Основні наукові роботи відносяться до астрометрії і практичної астрономії. Вказав на можливість використання фотографічних спостережень зірок для складання зоряних каталогів. У 1885—1889 здійснив фотографування неба Південної півкулі, результати якого лягли в основу каталога «Кейпський фотографічний огляд», опублікованого у 1896—1900 роках Якобусом Каптейном. Каталог містив понад 400 000 зір.

У 1880 визначив паралакс Сонця за спостереженнями Марса під час протистояння 1877 року, організував спостереження малих планет за допомогою геліометрів для визначення паралаксу Сонця, провів вимірювання багатьох зоряних паралаксів, розрахував масу Юпітера.

Займався також геодезією. У 1873—1876 визначив базис для геодезичної служби Єгипту, зв'язав між собою довготи Берліна, Мальти, Александрії, Суеца, Адена.

Визнання[ред. | ред. код]

Іноземний член-кореспондент Петербурзькою АН (1885), член Національної АН США, Бюро довгот в Парижі, президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1909—1911).

Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1882, 1907), Національної АН США (1900). Медаль Кетрін Брюс (1900).

На честь Гілла названо кратери на Місяці та Марсі.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б Find a Grave — 1995.
  3. а б Southern Africa Association for the Advancement of Science — 1902.
  4. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  5. Гілл Дейвід // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 111. — ISBN 966-613-263-X.

Посилання[ред. | ред. код]