Девід Камерон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Камерон
David Cameron
Девід Камерон
Девід Камерон
Прапор
Прапор
 75-й Прем'єр-міністр Великої Британії
Прапор
Прапор
11 травня 2010 — 13 липня 2016
Монарх: Єлизавета II
Попередник: Ґордон Браун
Наступник: Тереза Мей
Лідер Консервативної партії Великої Британії
2005 — 2016
Попередник: Майкл Говард
Наступник: Тереза Мей
Прапор
Прапор
 Член парламенту від округу Вітні
7 червня 2001 — 12 вересня 2016
Попередник: Шон Вудворд
 
Ім'я при народженні: Девід Вільям Дональд Камерон
Народження: 9 жовтня 1966(1966-10-09)[1][2][…] (56 років)
Мерілебон, Вестмінстер, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[4][5]
Національність: Британець
Країна: Велика Британія[6][7]
Релігія: Англіканство
Освіта: Heatherdown Preparatory Schoold, Ітонський коледж і Брейсноуз коледж
Партія: Консервативна партія
Батько: Ian Donald Camerond[8][9]
Мати: Mary Fleur Mountd[8][9]
Шлюб: Саманта Кемерон
Діти: Ненсі Ґвен, Артур Еван, Айвен Реджинальд (†)
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Камерон.

Де́від Ві́льям До́нальд Камерон (англ. David William Donald Cameron; нар. 9 жовтня 1966) — 75-й прем'єр-міністр Великої Британії (з 11 травня 2010 до 13 липня 2016[10]), лідер Консервативної партії Великої Британії у 2005—2016 роках, член Парламенту по виборчому округу Вітні. 2010 року очолив коаліційний уряд з ліберальними демократами, ставши наймолодшим прем'єр-міністром країни за останні 198 років.

Біографія[ред. | ред. код]

Девід Камерон народився в родині біржового маклера Іана Дональда Камерона і Мері Флер Маунт, дочки сера Вільяма Маунта, 2-го баронета. Камерон має шотландські корені, один з його предків був спорідненим з королем Вільгельмом IV Ганноверським. Навчався в Ітонському коледжі. У цей час на рік перервав своє навчання і прожив певний час у Гонконзі, перебував у Радянському Союзі, де за його зізнанням КДБ намагався завербувати його.

Навчання продовжив у Брейсноуз коледжі Оксфордського університету, який закінчив зі ступенем бакалавра в галузі політології, філософії та економіки. У студентські роки вживав алкоголь і легкі наркотики, такі як марихуана. Освіту закінчив з відзнакою у 1988 році, потім працював протягом чотирьох років у науково-дослідному відділі Консервативної партії. Після виборів 1992 року став спеціальним радником уряду, спочатку у відділі Казначейства, а потім у Міністерстві внутрішніх справ. У 1994–2001 роках був директором корпоративних зв'язків медійної Carlton Communications.

Політичне життя[ред. | ред. код]

Перша спроба потрапити в Палату громад парламенту Камерон зробив ще у 1997 році, але не набрав необхідної кількості голосів. У 2001 році, нарешті переміг і потрапив до парламенту, вигравши вибори у виборчому окрузі Вітні. Відразу ж після виборів став членом парламентського комітету з внутрішніх справ. У 2003 році був призначений заступником голови Консервативної партії. Рік потому, став основним доповідачем консерваторів з питань місцевого самоврядування. Пізніше був призначений міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Після поразки консерваторів на наступних виборах у травні 2005 року Камерон заявив про намір балотуватися на посаду голови Консервативної партії. У першому турі виборів голови партії, який відбувся 18 жовтня, Камерон, несподівано для багатьох отримав друге місце і 56 голосів проти Девіда Дейвіса, який мав 62 голоси. Однак вже у другому турі 20 жовтня Камерон отримав 78 % голосів і став головою Консервативної партії. Офіційним лідером парламентської опозиції був призначений 6 грудня 2005 року.

Після виборів, Камерон запровадив деякі зміни у політику Консервативної партії — почав робити більший акцент на «соціальну відповідальність», активну співпрацю приватних осіб, компаній та місцевої влади. Також виступав за обмеження фінансування політичних партій із приватних джерел.

На посаді Прем'єр-міністра[ред. | ред. код]

Під час парламентських виборів 2010 року консерватори під головуванням Камерона отримали велику кількість місць у парламенті — 306, однак для формування більшості не вистачило 20 голосів і вони були вимушені увійти у коаліцію з Ліберальними демократами і сформувати уряд, в якому Девід Камерон став прем'єр міністром.

Велика Британія та Євросоюз

25 жовтня 2014 року Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет Євросоюзу, який просив додатково виділити 2,1 мільярда євро[11]. На думку Камерона, ЄС повинен дати владі Англії більше прав в галузі контролю над власним кордоном, в тому числі обмежити міграційний потік з інших країн, що належать до складу ЄС. На 2017 рік у Великій Британії планується референдум, на який буде внесено питання членства країни у Євросоюзі. Він називає це одним з головних пунктів програми своєї партії консерваторів. Водночас Камерон заявив, що Велика Британія готова залишитись в ЄС при умові реформування даного союзу[12][13] .

У лютому 2016 року Девід Камерон під час 40 годинних переговорів із ЄС домовився про особливий статус Великої Британії в Євросоюзі і про те, що його країна зможе не виплачувати повністю виплати мігрантам з інших країн ЄС протягом наступних семи років[14].

Але вже у червні 2016 року пройшов референдум про вихід Британії із ЄС, 51,9 % учасників якого проголосували за вихід.

Українська криза[ред. | ред. код]

5 червня 2014 року Д. Камерон під час зустрічі відмовився потиснути руку В.Путіну. Водночас, за словами прес-секретаря останнього, після завершення зустрічі політики таки потиснули один одному руки[15][16].

На думку Камерона, найкращим варіантом підтримки України з боку Євросоюзу буде запровадження нових санкцій проти Росії[17]. Він не вважає, що озброїти українські урядові війська було б правильним підходом.

«Найкраще, що ми можемо зробити для допомоги України — це вибудувати коаліцію у Європі та Америці для жорстких санкцій, щоб продемонструвати Росії, що відносини з рештою світу докорінно міняються».

17 жовтня після міланського саміту Д.Камерон заявив, що, якщо Росія не виведе з України свої війська, Євросоюз буде готовий зберегти санкції та продовжувати тиск на Росію[18].

24 лютого 2015 року Камерон анонсував відправку в Україну англійських військових інструкторів[19].

Напад[ред. | ред. код]

28 жовтня 2014 року у британському місті Лідс біля міської ратуші на Камерона напав місцевий житель, коли прем'єр виступав зі звітом про запуск нового залізничного сполучення між Лідсом і Манчестером. Порушник пробився до прем'єра з протилежного боку дороги, проскочивши одного з охоронців. Винуватець був схоплений охороною, але через деякий час був відпущений[20].

Наслідки референдуму[ред. | ред. код]

24 червня 2016 року Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон повідомив, що піде у відставку після референдуму про вихід Великої Британії з ЄС[21][22]. 13 липня королева Єлизавета II прийняла відставку Девіда Камерона[10].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

На початку січня 2015 року Девід Камерон розповів, що президент США Барак Обама іноді називає його «братан»[23].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #13289016X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. ↑ http://www.nytimes.com/2010/05/12/world/europe/12cameron.html
  4. ↑ https://www.biographyonline.net/politicians/uk/david-cameron.html
  5. ↑ https://ethnicelebs.com/david-cameron
  6. ↑ http://www.nytimes.com/2010/05/14/world/europe/14britain.html
  7. ↑ http://www.nytimes.com/travel/guides/europe/britain/england/liverpool/hotels.html
  8. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
  9. ↑ а б Kindred Britain
  10. ↑ а б Королева прийняла відставку Кемерона з посади прем'єра. BBC Україна. 13.07.2016. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 13.07.2016. 
  11. ↑ Камерон відмовився збільшувати британський внесок у бюджет ЄС. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  12. ↑ Без реформ, Англія немає наміру залишатися в ЄС, — прем'єр Девід Камерон. Архів оригіналу за 6 грудня 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  13. ↑ london_nazivaye_spekulyatsiyami_mirkuvannya_pro_mozhliviy_vihid_velikoyi_britaniyi_z_yes&objectId=1328730 Лондон називає спекуляціями міркування про можливий вихід Великої Британії з ЄС[недоступне посилання з липня 2019]
  14. ↑ Брюссельская победа британского премьера. Архів оригіналу за 21 лютого 2016. Процитовано 20 лютого 2016. 
  15. ↑ Путін та Камерон відмовилися при зустрічі потиснути один одному руки. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  16. ↑ Камерон не потиснув руки Путіну. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  17. ↑ Росія змушує Україну відмовитися від демократичного вибору під дулом автомата — Камерон. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  18. ↑ Камерон: або Путін виведе війська, або отримає санкції. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  19. ↑ Британский премьер анонсировал отправку в Украину военных инструкторов. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 24 лютого 2015. 
  20. ↑ На прем'єра Британії Камерона скоєно «напад» у Лідсі. Архів оригіналу за 8 листопада 2014. Процитовано 7 листопада 2014. 
  21. ↑ Дэвид Кэмерон уйдет в отставку после референдума о выходе Великобритании из ЕС. 112.ua. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016. 
  22. ↑ Прем'єр Великої Британії Кемерон йде у відставку. ukranews.com. Українські новини. 24 червня 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2016. 
  23. ↑ Кэмерон рассказал, что Обама называет его «братан». Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

Wikinews
Wikinews

Посилання[ред. | ред. код]


Вінстон Черчилль Це незавершена стаття про британського політика чи політикиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Камерон&oldid=34816899