Перейти до вмісту

Девід Макміллан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Девід Макміллан
Народився16 березня 1968(1968-03-16) (57 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Беллсгілл, Ланаркшир, Шотландія, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьорганічна хімія[1], каталіз[1] і Органічний синтез[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякихімія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Глазго, Університет Каліфорнії в Ірвайні і Bellshill Academyd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Каліфорнії (Берклі) і Принстонський університет[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusasymmetric organocatalysisd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Девід Макміллан англ. David William Cross MacMillan (16 березня 1968(1968-03-16) Редагувати інформацію у Вікіданих, Беллсгілл, Ланаркшир Редагувати інформацію у Вікіданих) — хімік, заслужений професор хімії Принстонського університету. Здобув Нобелівську премію з хімії 2021 року разом із Беньяміном Лістом «за розвиток асиметричного органокаталізу»[5].

Біографія

[ред. | ред. код]
Каталізатор Макміллана першого покоління

Макміллан народився в Беллсгіллі, Шотландія, у 1968 р. Здобув ступінь бакалавра хімії в Університеті Глазго, де працював разом з Ерні Колвіном. В 1990 р. покинув Велику Британію, щоб розпочати докторантуру під керівництвом професора Ларрі Овермена у Каліфорнійському університеті, Ірвайн. За цей час він зосередився на розробці нової методології реакції, спрямованої на стереоконтрольованому утворення біциклічних тетрагідрофуранів. Аспірантура Макміллана завершилася повним синтезом 7-(-)-деацетоксиальционіну ацетату, еуніцелінового дитерпеноїду, виділеного з м'якого корала Eunicella stricta. Він здобув ступінь доктора філософії у 1996 р. Постдокторське стажування проходив у Гарвардському університеті. З 1998 працював у Каліфорнійському університеті і з 2000 р. у Каліфорнійському технологічному інституті у якому 2004 року став професором. З 2006 року Девід Макміллан професор Принстонського університету і директор Merck Center of Catalysis. З 2010 року заслужений професор. Девід Макміллан розробив нові методи енантіоселективного (асиметричного) органокаталізу з використанням у синтезі ряду природних речовин. Асиметричний каталіз є чутливим щодо хіральності молекули. Так для біологічно активних речовин часто лише один хіральний варіант сполуки має дію. Органокаталіз використовує органічні каталізатори та обходиться без дорогих та потенційно токсичних металоорганічних сполук. Розроблені Макмілланом у 2000 роках каталізатори отримали його ім'я[6]. Він відкрив Імініум каталізатори та розробив близько 50 процесів. у 2007 році розробив SOMO каталіз англ. (Singly occupied molecular orbital Organocatalysis) та у 2008 році органічний фоторедокскаталіз.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ https://www.heraldscotland.com/business_hq/19631329.professor-david-wc-macmillan-success-wouldnt-happened-wasnt-scottish/
  3. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  4. ↑ https://chemistry.princeton.edu/faculty-research/faculty/david-macmillan/
  5. ↑ «The Nobel Prize in Chemistry 2021». NobelPrize.org. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
  6. ↑ MacMillan-Katalysatoren [Архівовано 6 жовтня 2021 у Wayback Machine.](нім.)
  7. ↑ MacMillan Awarded Sloan Research Fellowship. California Institute of Technology. August 2002. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 6 жовтня 2021.
  8. ↑ Caltech Faculty Awards and Honors 2004–2005 (PDF). California Institute of Technology. Архів оригіналу (PDF) за 11 серпня 2011. Процитовано 20 червня 2012.
  9. ↑ New Fellows 2012. Royal Society. Архів оригіналу за 6 липня 2014. Процитовано 20 червня 2012.
  10. ↑ David W.C. MacMillan. American Academy of Arts & Sciences (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020.
  11. ↑ Professor David William Cross MacMillan FRS, CorrFRSE – The Royal Society of Edinburgh. The Royal Society of Edinburgh (брит.). Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 1 лютого 2018.
  12. ↑ Past Recipients of the Harrison Howe Award. Архів оригіналу за 29 квітня 2017. Процитовано 7 жовтня 2021.
  13. ↑ The Society of SynthRyoji Noyori Prize Recipients. www.ssocj.jp (яп.). Society of Synthetic Organic Chemistry, Japan. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 2 листопада 2017.
  14. ↑ David MacMillan. National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 7 жовтня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]

Девід Макміллан, Принстонський університет [Архівовано 7 жовтня 2021 у Wayback Machine.](англ.)

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Макміллан&oldid=43077839