Девід Оуен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Девід Оуен
англ. David Owen
Lord Owen - Chatham House 2011.jpg
Народився 2 липня 1938(1938-07-02)[1][2][3] (81 рік)
Плімптонd, City of Plymouthd, Девон, Англія, Велика Британія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність політик, лікар
Alma mater Sidney Sussex Colleged, St Thomas's Hospital Medical Schoold, Bradfield Colleged і Кінгс-коледж
Знання мов англійська[4]
Посада тіньовий міністр з енергетики та зміни кліматуd, Shadow Foreign Secretaryd, міністр закордонних справ Великої Британії, Minister of State for Foreign Affairsd, Член Таємної ради Великої Британіїd, міністр закордонних справ Великої Британії, член 50-го парламенту Об'єднаного королівстваd[5], член 49-го парламенту Об'єднаного королівстваd[5], член 48-го парламенту Сполученого королівстваd[5], член 48-го парламенту Сполученого королівстваd, член 47-го парламенту Сполученого королівстваd[5], член 46-го парламенту Сполученого королівстваd[5], член 45-го парламенту Сполученого королівстваd[5] і член 44-го парламенту Великої Британіїd[5]
Партія Лейбористська партія і Соціал-демократична партія

Девід Ентоні Лльовеллін Оуен (англ. David Anthony Llewellyn Owen; нар. 2 липня 1938(19380702), Плімптон, Девон, Англія) — британський політик, спочатку член Лейбористської партії, а потім один із засновників Соціал-демократичної партії. Міністр закордонних справ в уряді Джеймса Каллаган.

Оуен вивчав медицину у Кембриджському університеті, працював лікарем. У 1960 році він став членом Лейбористської партії і Фабіанського товариства, у 1964 році невдало балотувався до Палати громад. Член парламенту з 1966 по 1992. З 1968 по 1970 він був парламентським заступником міністра військово-морського флоту. З 1970 по 1972 був молодшим спікером опозиції з питань оборони. Він пішов у відставку через опозицію Лейбористської партії британського членства в ЄЕС. Після повернення лейбористів до влади у 1974 році він став парламентським міністром у Міністерстві охорони здоров'я. Кілька місяців тому, він був призначений державним міністром у цьому міністерстві. У вересні 1976 він був призначений державним міністром закордонних справ і членом Таємної ради. У 1977 році, після несподіваної смерті Ентоні Кросленда, він став наймолодшим з часів Ентоні Ідена міністром закордонних справ.

На чолі зовнішньополітичного відомства Оуен брав участь у підготовці плану з врегулювання конфлікту у Родезії і заклав основу для угоди Lancaster House, яка була підписана його наступником, Пітером Карінгтоном. Також підтримував прагнення незалежності Намібії. Він написав книгу Human Rights, де аналізував права людини в Африці та СРСР. Оуен втратив посаду міністра після поразки Лейбористської партії на виборах у 1979 році.

У серпні 1992 року він став британським представником у Конференції ЄС з колишньої Югославії. У 1993 році він написав у співавторстві план Венса-Оуена (разом з колишнім держсекретарем США Сайрусом Венсом), що мав вирішити конфлікт у колишній Югославії, але план був відкинутий боснійцями. У 1994 році він був нагороджений королевою Єлизаветою II Орденом Лицаря Честі за свою діяльність на Балканах.

З 1997 року Оуен є канцлером Ліверпульського університету. Одружений, має двох синів і доньку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Munzinger-Archiv — 1913.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б в г д е ж Hansard 1803–2005

Посилання[ред. | ред. код]