Дев'ятий хрестовий похід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дев'ятий хрестовий похід, деякі джерела розглядають як частину Восьмого хрестового походу, зазвичай його вважають останнім середньовічним хрестовим походом у Сϊопн. Відбувався у 1271—1272 роках.

Початок походу[ред.ред. код]

Слідом за перемогою мамлюків над монголами 1260 року під проводом генерала Бейбарса, та після смерті правителя мамлюків, Бейбарс залишився керувати султанатом. Як султан Бейбарс продовжив здійснювати атаки на хрестоносців у християнських твердинях Арзуф, Атліт, Хайфа, Сафад, Яффа, Ашкалон й Цезарія. Фортеці падали одна за одною, християни очікували на допомогу з Європи, проте європейські лицарі не поспішали.

У 1268 році Бейбарс узяв Антіохію, останню цитадель, що захищала території з півночі.

Людовік IX, що мав привести велику хрестоносну армію в Єгипет, змінив свої плани й вирішив піти на Туніс, де й помер 1270 року. Принц Едуард прибув до Тунісу надто пізно, щоб надати допомогу французам. Тому він вирішив йти у Святу землю за підтримки Боемунда VI, принца Антіохії та графа Триполі, з метою повернення контролю над Єрусалимським королівством.

Воєнні дії у Святій землі[ред.ред. код]

Романтичний портрет «Останнього хрестоносця»

Едуард разом із братом Людовіка Карлом Анжуйським мали спрямувати свої сили на Акру, столицю Єрусалимського королівства й кінцевий об'єкт кампанії Бейбарса. Сили хрестоносців прибули 1271 року, натомість війська Бейбарса зайняли Триполі. Хрестоносці завдавали ударів по загонах Бейбарса зі своїх баз на Кіпрі та в Акрі.

Невдовзі прибуло підкріплення з Англії, а також загони Г'ю III, короля Кіпру, під проводом молодшого брата короля Едуарда Едмунда. Наприкінці жовтня 1271 року, невеликі сили монголів прибули до Сирії і зайняли території навколо Алеппо. [1]

Однак монголи надовго не затримались й були змушені піти під натиском військ Бейбарса 12 листопада.

Тим часом Бейбарс вирішив здійснити комбіновану (одночасно з води й суші) атаку на Єгипет. Відчуваючи, що його позиції є непохитними, Бейбарс, перед тим як йти на головні сили хрестоносців, захопив Кіпр у 1271 році, скинув Г'ю III (номінального короля Єрусалиму), та спрямував свої сили на Акру. В результаті цих дій хрестоносну армію було ізольовано у Святій землі. Утім, під час наступної морської кампанії флот Бейбарса було знищено, і його військам довелось відступити.

Після цієї перемоги Едуард, у травні 1272 року, уклав перемир'я з Бейбарсом у Цезарії терміном на 10 років, 10 місяців і 10 днів. Невдовзі Бейбарс здійснив спробу вбити Едуарда, підіславши до того асасина. Спроба виявилась невдалою, хоча Едуарда й було поранено. У вересні 1272 року Едуард залишив Акру й вирушив на Сицилію. Дорогою він дізнався про смерть батька. Едуард повернувся до Англії 1274 року, де був коронований королем Англії 19 серпня 1274 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Histoire des Croisades III», Rene Grousset, стор.653

Джерела[ред.ред. код]

  • «Histoire des Croisades III», René Grousset


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.