Деградаду
Деградаду (порт. Degredado) — португальський термін для каторжних засланців у період між XV і XVIII століттями.
Термін degredado (етимолігічно, «декрет», від лат. decretum) — традиційний португальський юридичний термін, що використовується для позначення тих, хто підлягав юридичним обмеженням щодо їхнього пересування чи роботи, з яких вигнання — лише одна з форм покарань за правове порушення. З часом термін degredado став синонімом таких засуджених.[1]
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Більшість дегредаду були звичайними злочинцями, хоча багато з них були політичними чи релігійними в'язнями (наприклад, «відступниками» з нових християн), засудженими до заслання з Королівства Португалія. Вирок не завжди був прямим — багатьом було призначено тривалі терміни ув'язнення (іноді смертні вироки), але вони користалися можливістю, щоб їхні покарання було замінено на коротший термін заслання за кордон на службу короні.[2]
Дегредаду відігравали важливу роль в добу георгафічних відкриттів Португалії і це мало неабияке значення для створення португальських колоній за кордоном, особливо в Африці та Бразилії.
Більшість деґрададо засилалися до колоній або (особливо в перші роки) просто залишалися на незнайомому березі, де відбували своє покарання. Багатьом було дано конкретні вказівки від імені корони, і якщо вони добре їх виконували — отримували право на помилування. Це могла бути допомога в організації життя нової колонії, або служба в гарнізонах форту. Деградаду, покинуті на незнайомих берегах (відомі як порт. lançados, буквально «закинутий»), часто доручали розвідки та контакти з невідомими народами. Деякі деґредаду домоглися слави, як дослідники у внутрішніх районах колоній, зробивши своє ім'я майже таким же відомим для нащадків, як і великі капітани-відкривачі (наприклад, Антоніу Фернандіш).[3]
Деякі з них утворили колонії «поза законом», подалі від офіційних представників. Інші побудували нове власне життя серед місцевих жителів та повністю відмовилися від минулого (наприклад, «Бакалавр Кананійський»).
У перші роки відкриттів Португалії та розбудови імперії у 15-16 століттях кораблі, що виїжджали, зазвичай мали невелику кількість деградаду, щоб допомогти у виконанні завдань, які вважалися занадто небезпечними або тяжкими для звичайних членів екіпажу; наприклад, досягнувши незнайомого берега, деградаду сходили на берег, щоб перевірити, чи були місцеві жителі ворожими.
У XVI—XVII століттях дегредаду сформували значну частину ранніх колоністів у Португальській імперії. Марокканські анклави, атлантичні острови, португальські Сан-Томе та Принсіпі та більш віддалені африканські колонії, такі як португальська Ангола, Бенгела та португальський Мозамбік тощо, були забудовані та значно (якщо не в основному) заселені дегредадами. Багато первісних бразильських колоній також були засновані за участі колоністів-деградаду, наприклад Вашку Фернандіш Коутінью мав близько 70 в'язнів для заснування Еспіріту Санто в 1536 році; Королівський губернатор Томе де Соуза, щоб заснувати Сальвадор, першу столицю Колоніальної Бразилії в 1549 році, мав їх 400—600.[4]
Відомі деградаду[ред. | ред. код]
- Жуан Нуніш — новий християнський деградаду, взятий Васко да Гамою під час першої експедиції до Індії. Завдяки своїм елементарним знанням івриту та арабської мови, Нуніш першим вирушив на берег у Кожикоде, Індія, і саме Нунеі (а не Гама) вимовив знамениту фразу «Ми прийшли шукати християн та спецій».[5]
- Луїш де Моура, деградаду, взятий Педру Алварішем Кабралом у другій армаді (1500). Викинутий в Східній Африці, Моура багато років буде ефективним португальським комісіонером і представником султана Малінді, важливого португальського союзника у Східній Африці.
- Антоніу Фернандіш — колишній тесля, який був засланий до Софали в 1500 або 1505 роках; Фернандіш продовжував проводити серію морських розвідувальних подорожей у 1512—1515 роках, за 300 миль вглиб земель Мономатапа та Матабелеленд.
- «Бакалавр Кананійський» (Bacherel de Cananéia), загадковий новохристиянський деградаду, відомий просто як «Бакалавр»[6] Закинутий на узбережжя Південної Бразилії 1502 року, він дістався до великого вождя індіанців гуарані біля Кананеї. У 1533 році «Бакалавр», як відомо, провів рейд, щоб звільнити та знищити португальську колонію Сан-Вісенті.
- Жуан Рамалью — або деградаду, або моряк, що зазнав кораблетрощі, та залишився на півдні Бразилії. 1511 року Рамалью став вождем племені Тупініхім плато Піратині. На відміну від Бакалавра, Рамалью допоміг португальцям утвердитися в Сан-Вісенте (1532), а пізніше в Сан-Паулу (близько 1550).