Дегтярьов Василь Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дегтярьов.
Василь Олексійович Дегтярьов
Народження 2 січня 1880 (21 грудня 1879)(1879-12-21)
Російська імперія, Тула,
Смерть 16 січня 1949(1949-01-16) (69 років)
СРСР СРСР, Москва
Поховання Ковров
Країна Російська імперія
СРСР СРСР
Освіта церковнопарафіяльна школа[d]
Партія ВКП(б)
Звання генерал-майор
Діти Vladimir Degtyarevd[1]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1940
Орден Леніна — 1933 Орден Леніна — 1940 Орден Леніна — 1944 Орден Суворова I ступеня  — 1945
Орден Суворова I ступеня  — 1944 Орден Трудового Червоного Прапора — 1942 Орден Червоної Зірки  — 1932 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія — 1941 Сталінська премія — 1942 Сталінська премія — 1944 Сталінська премія — 1949
CMNS: Дегтярьов Василь Олексійович у Вікісховищі

Василь Олексійович Дегтярьов (нар. 21 грудня 1879 (2 січня 1880)(18800102), Тула — пом. 16 січня 1949, Москва) — радянський конструктор стрілецької зброї.

Герой Соціалістичної Праці (1940), генерал-майор інженерно-артилерійської служби. Лауреат чотирьох Сталінських премій (1941, 1942, 1946, 1949 — посмертно). Доктор технічних наук, член ВКП(б).

Біографія[ред. | ред. код]

Василь Олексійович Дегтярьов народився в 21 грудня 1879 (2 січня 1880)(18800102) році у місті Тулі. 1901 року він був призваний на військову службу. Служив у збройовій майстерні у Оранієнбаумі. З 1905 року працював слюсарем в майстерні при полігоні[2].

Під керівництвом Володимира Григоровича Федорова почав створення першої російської автоматичної гвинтівки. Ця робота була продовжена на Сестрецькому заводі зброї. У 1916 році ним був винайдений та успішно випробуваний автоматичний карабін.

У січні 1918 року В. Г. Федоров отримав доручення очолити виготовлення автоматів власної системи на Ковровському кулеметному заводі (з 1927 — Інструментальний завод № 2, потім завод № 2 Наркомату озброєння СРСР). Разом із ним на нове місце роботи виїхав і Дегтярьов.

Від 1918 року В. О. Дегтярьов очолив дослідну майстерню заводу зброї, а потім проектно-конструкторське бюро автоматичної стрілецької зброї, яке організував В. Г. Федоров у місті Ковров.

1924 року почав роботу над створенням першого зразка 7,62-мм ручного кулемета, прийнятого на озброєння у 1927 році під назвою ДП (Дегтярьова Піхотний). На базі ручного кулемета були створені авіаційні кулемети ДА і ДА-2, танковий кулемет ДТ, ротний кулемет РП-46. У 1934 році на озброєння був прийнятий пістолет-кулемет Дегтярьова ППД-34, згодом вдосконалювався у моделях ППД-38, ППД-40. В 1930 Дегтярьов розробив 12,7-мм крупнокаліберний кулемет ДК який після його вдосконалення Г. С. Шпагіним у 1938 році отримав назву ДШК. У 1939 році на озброєння став станковий кулемет системи Дегтярьова ДС-39. 2 січня 1940 року В. Дегтярьову присвоєно звання Героя Соціалістичної праці та нагороджено орденом Леніна та золотою медаллю «Серп і Молот».

Під час німецько-радянської війни ним були розроблені та передані в війська 14,5-мм Противотанкова рушниця, ПТРД і ручний кулемет зразка 1944 року (РПД) під патрон 7,62 зр. 1943 р.

В. О. Дегтярьов помер 16 січня 1949 року. Похований у Коврові на Іоанно-Воїнському цвинтарі.

Пам'ять[ред. | ред. код]

В Коврові у будинку, де жив В. О. Дегтярьов, відкритий музей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Zotov A. Ушёл из жизни Владимир Васильевич Дегтярёв
  2. ↑ Давиденко А. И. Русские оружейники // Сестрорецк. Очерки по истории города. — Ленинград : Лениздат, 1962. — С. 42—57. — (Города Ленинградской области) (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дегтярьов Василь Олексійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
А  Б  В  Г  Д  Е  Є  Ж  З  І  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я 
Двічі Герої • Тричі Герої
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дегтярьов_Василь_Олексійович&oldid=32864451