Дегтярівська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дегтярівська вулиця
Київ
Degtyarivska street in Kyiv.jpg
Дегтярівська вулиця
Місцевість Лук'янівка, Сирець, Шулявка
Район Шевченківський
Назва на честь М. П. Дегтерьова
Історичні відомості: колишні назви
Старожитомирське шосе, вул. Червоних командирів, вул. Пархоменка
Загальні відомості
Протяжність 4,5 км
Координати початку 50°27′39″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461028° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461028; 30.483861Координати: 50°27′39″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461028° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461028; 30.483861
Координати кінця 50°27′30″ пн. ш. 30°25′19″ сх. д. / 50.4585944° пн. ш. 30.42194° сх. д. / 50.4585944; 30.42194
Поштові індекси 03057, 03113, 03650, 04050, 04112, 04119, 04655
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Лук'янівська»,
Kiev Metro First Line logo.svg «Берестейська»
Автобуси А 9, 31
Трамваї Т 14, 15
Тролейбуси Тр 23, 28 (на початку); 21, 22, 27, 42 (в середині); 5, 7 (в кінці)
Маршрутні таксі Мт 179, 417, 566, 569, 573
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський, з. п. Рубежівський
Рух автомобільний, трамвайний
Покриття асфальтове
зовнішні посилання
Код у реєстрі 10413
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Дегтярівська вулиця у Вікісховищі

Дегтярі́вська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Сирець, Шулявка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до проспекту Перемоги.

Прилучаються Лук'янівська площа, вулиці Дмитрівська, Білоруська, Бердичівська, Митрофана Довнар-Запольського, Сім'ї Хохлових, Зоологічна, Олександра Довженка, Олени Теліги, Івана Шевцова, Євгенії Мірошниченко, Парково-Сирецька, Жамбила Жабаєва, Миколи Шпака і Лагерна, а також Старожитомирський провулок. Сполучена шляхопроводом над проспектом Перемоги з вулицею Миколи Василенка.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця виникла в середині XIX століття вздовж Старої Житомирської дороги. Мала назву Старожитомирське шосе або Старожитомирський шлях (згадане у 1865 році). Пізніше ця назва вживалася для позначення «дальнього» відрізку Дегтярівської вулиці — від Зоологічної вулиці до проспекту Перемоги (приєднаний до Дегтярівської у 1958 році).

З 1908 року набула назву Дегтярівська вулиця, на вшанування київського купця Михайла Дегтерьова, на кошти якого на початку XX століття поблизу Лук'янівської площі було збудовано Дегтерьовську богадільню.

У 1939 році вулицю перейменували на вулицю Червоних командирів[1],

З 1944 року — вулиця Пархоменка[2], на честь радянського військового діяча Олександра Пархоменка.

Історичну назву вулиці було відновлено 1993 року[3].

Установи та заклади[ред.ред. код]

Пам'ятки історії та архітектури[ред.ред. код]

  • буд. № 5 — Народний будинок. Зведений у 1900—1902 роках архітектором Михайлом Артиновим у псевдоруському стилі. Народний будинок створювався як клуб для робітників, у ньому проводилася просвітницька робота, влаштовувалися концерти та лекції, були чайна та бібліотека. Після революції 1917 року в будинку знаходився Український робітничий клуб, пізніше — Клуб працівників трамвайного депо, Будинок культури Київського трамвайно-тролейбусного управління.
  • буд. № 7 — Лук'янівське трамвайне депо, нині ліквідоване. Збереглися споруди 1891–1910-х років — адміністративний будинок та електростанція.
  • буд. № 11 — Луцькі казарми (1911)
  • буд. № 13 — Комплекс споруд Лук'янівської в'язниці (Губернська тюрма) (1863—1910), в якій перебували відомі громадські, політичні і церковні діячі, представники науки та культури, які у той чи інший час перебували в опозиції до влади або стали жертвами політичних репресій. Нині слідчий ізолятор.
  • буд. № 19 — Комплекс споруд Дегтерьовських доброчинних закладів (близько 10-ти споруд), зведені на початку XX століття (1900—1913).
  • буд. № 39 — Будівля Інституту газу (корпус № 1), в якому у 1960–80-ті роки працювали Микола Доброхотов, вчений у галузі металургії; Віктор Копитов, академік (1960—1962)

Пам'ятники, меморіальні й анотаційні дошки[ред.ред. код]

  • Пам'ятник загиблим працівникам трамвайного депо, які загинули у Великій Вітчизняній війні
  • меморіальна дошка «Про присвоєння Лук'янівському трамвайному парку імені В. І. Леніна» (буд. № 7-б, станом на січень 2015 року відсутня)
  • меморіальна дошка «Звернення до комсомольців та молоді КТТУ 2018 року» (буд. № 7-б, станом на вересень 2015 відсутня)
  • меморіальна дошка Миколі Доброхотову (буд. № 39); бронза, барельєфний портрет; скульптор Іван Кавалерідзе, архітектор Раїса Бикова. Відкрито 15 жовтня 1968 року.
  • меморіальна дошка Віктору Копитову (буд. № 39)
  • меморіальная дошка Іванові Якубовському (буд. № 19)
  • меморіальна дошка «Воїнам-танкістам Великої Вітчизняної війни» (буд. № 19); бронза; барельєф; скульптор Анатолій Харечко, архітектор Анатолій Ігнащенко. Відкрито 1978 року.

Особистості[ред.ред. код]

У 1881 році революціонерка-народниця Софія Богомолець, перебуваючи в ув'язнені в Лук'янівській тюрмі, народила сина — Олександра Богомольця, майбутнього вченого, президента Академії наук УРСР. У 1918 році в Дегтерьовській богадільні помер український письменник Іван Нечуй-Левицький.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 11829, арк. 44–47. Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» // Державний архів м. Києва, ф. 1689, оп. 1, спр. 119, арк. 207–212. Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.

Посилання[ред.ред. код]

  • Скуленко І. Імені Пархоменка // Вечірній Київ. — 1960. — 13 січня.

Джерела[ред.ред. код]