Дегтярівська вулиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дегтярівська вулиця
Київ
Degtyarivska street in Kyiv.jpg
Дегтярівська вулиця
Місцевість Лук'янівка, Сирець, Шулявка
Район Шевченківський
Назва на честь М. П. Дегтерьова
Історичні відомості: колишні назви
Старожитомирське шосе, вул. Червоних командирів, вул. Пархоменка
Загальні відомості
Протяжність 4,5 км
Координати початку 50°27′39″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461028° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461028; 30.483861Координати: 50°27′39″ пн. ш. 30°29′01″ сх. д. / 50.461028° пн. ш. 30.483861° сх. д. / 50.461028; 30.483861
Координати кінця 50°27′30″ пн. ш. 30°25′19″ сх. д. / 50.4585944° пн. ш. 30.42194° сх. д. / 50.4585944; 30.42194
Поштові індекси 03057, 03113, 03650, 04050, 04112, 04119, 04655
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Third Line logo.svg «Лук'янівська»,
Kiev Metro First Line logo.svg «Берестейська»
Автобуси А 9, 31
Трамваї Т 14, 15
Тролейбуси Тр 23, 28 (на початку); 21, 22, 27, 42 (в середині); 5, 7 (в кінці)
Маршрутні таксі Мт 179, 417, 566, 569, 573
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський, з. п. Рубежівський
Рух автомобільний, трамвайний
Покриття асфальтове
зовнішні посилання
Код у реєстрі 10413
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
commons:Дегтярівська вулиця у Вікісховищі

Дегтярі́вська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Сирець, Шулявка. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до проспекту Перемоги.

Прилучаються Лук'янівська площа, вулиці Дмитрівська, Білоруська, Бердичівська, Митрофана Довнар-Запольського, Сім'ї Хохлових, Зоологічна, Олександра Довженка, Олени Теліги, Івана Шевцова, Євгенії Мірошниченко, Парково-Сирецька, Жамбила Жабаєва, Миколи Шпака і Табірна, а також Старожитомирський провулок. Сполучена шляхопроводом над проспектом Перемоги з вулицею Миколи Василенка.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла в середині XIX століття вздовж Старої Житомирської дороги. Мала назву Старожитомирське шосе або Старожитомирський шлях (згадане у 1865 році). Пізніше ця назва вживалася для позначення «дальнього» відрізку Дегтярівської вулиці — від Зоологічної вулиці до проспекту Перемоги (приєднаний до Дегтярівської у 1958 році).

З 1908 року набула назву Дегтярівська вулиця, на вшанування київського купця Михайла Дегтерьова, на кошти якого на початку XX століття поблизу Лук'янівської площі було збудовано Дегтерьовську богадільню.

У 1939 році вулицю перейменували на вулицю Червоних командирів[1],

З 1944 року — вулиця Пархоменка[2], на честь радянського військового діяча Олександра Пархоменка.

Історичну назву вулиці було відновлено 1993 року[3].

Установи та заклади[ред. | ред. код]

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

  • буд. № 5 — Народний будинок. Зведений у 1900—1902 роках архітектором Михайлом Артиновим у псевдоруському стилі. Народний будинок створювався як клуб для робітників, у ньому проводилася просвітницька робота, влаштовувалися концерти та лекції, були чайна та бібліотека. Після революції 1917 року в будинку знаходився Український робітничий клуб, пізніше — Клуб працівників трамвайного депо, Будинок культури Київського трамвайно-тролейбусного управління.
  • буд. № 7 — Лук'янівське трамвайне депо, нині ліквідоване. Збереглися споруди 1891–1910-х років — адміністративний будинок та електростанція.
  • буд. № 11 — Луцькі казарми (1911)
  • буд. № 13 — Комплекс споруд Лук'янівської в'язниці (Губернська тюрма) (1863—1910), в якій перебували відомі громадські, політичні і церковні діячі, представники науки та культури, які у той чи інший час перебували в опозиції до влади або стали жертвами політичних репресій. Нині слідчий ізолятор.
  • буд. № 19 — Комплекс споруд Дегтерьовських доброчинних закладів (близько 10-ти споруд), зведені на початку XX століття (1900—1913).
  • буд. № 39 — Будівля Інституту газу (корпус № 1), в якому у 1960–80-ті роки працювали Микола Доброхотов, вчений у галузі металургії; Віктор Копитов, академік (1960—1962)

Пам'ятники, меморіальні й анотаційні дошки[ред. | ред. код]

Колишні меморіальні та анотаційні дошки[ред. | ред. код]

Особистості[ред. | ред. код]

У 1881 році революціонерка-народниця Софія Богомолець, перебуваючи в ув'язнені в Лук'янівській тюрмі, народила сина — Олександра Богомольця, майбутнього вченого, президента Академії наук УРСР. У 1918 році в Дегтерьовській богадільні помер український письменник Іван Нечуй-Левицький.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 1, спр. 11829, арк. 44–47. Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.
  2. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  3. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 2 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро» //4 Державний архів м. Києва, ф. 1689, оп. 1, спр. 119, арк. 207–212. Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Скуленко І. Імені Пархоменка // Вечірній Київ. — 1960. — 13 січня.

Джерела[ред. | ред. код]