Деднеймінґ
Деднеймінґ — це акт звернення до трансґендерної або/та небінарної особи за іменем, яке вони використовували до переходу, наприклад, за ім’ям при народженні.[1] Деднеймінґ може бути випадковим або навмисною спробою заперечити, висміяти або звести нанівець ґендерну ідентичність людини.[2]
Трансґендерні та небінарні люди, які прагнуть уникнути деднеймінґу, можуть зіткнутися з адміністративними чи бюрократичними перешкодами для зміни своїх імен. Опубліковані автори, які пізніше зробили перехід, можуть бути стурбовані появою свого колишнього імені в записах бібліографічних метаданих, які майже неможливо оновити. Деякі платформи соціальних медіа запровадили політику уникнення деднеймінґу, наприклад стандартизацію використання бажаних імен замість офіційних імен або офіційну заборону практики.
Концепція[ред. | ред. код]
У рамках ґендерного переходу деякі трансґендерні та небінарні люди приймають нове ім’я, часто змінюючи чоловіче чи жіноче особове ім’я на ім’я, яке краще відповідає їхній ґендерній ідентичності. У 2010-х роках трансґендерні активісти популяризували термін deadname (тобто мертве ім’я) для позначення такого колишнього імені. Оксфордський словник англійської мови засвідчує використання deadname у Twitter у 2010 році та використання як дієслова (тобто deadnaming) у 2013 році.[3] Зазвичай цей термін використовується глузливо, маючи на увазі, що називати трансґендерну особу її колишнім іменем неприйнятно. Посібники зі стилю журналістики, практичні посібники для медичних працівників і групи захисту прав ЛҐБТ радять використовувати ім’я та займенники трансґендерів, які самі ідентифікують себе, навіть якщо вони згадуються в минулому, до переходу.[4][5]
Транс-люди, які хочуть уникнути деднеймінґу, іноді можуть стикатися зі значними бюрократичними та адміністративними перешкодами. Сама зміна юридичного імені вимагає часу, грошей і зусиль. Змінити відповідну інформацію, таку як імена, електронні адреси, розклад занять у деяких установах (наприклад, школах), може бути важко.[6]
Подібно до місґендерінґу, деднеймінґ може бути формою відкритої агресії або мікроагресії, що вказує на те, що ціль не повністю сприймається як член суспільства.[7] Трансґендерні активісти вважають, що деднеймінґ зі сторони ЗМІ жертв вбивств і відомих знаменитостей є порушенням приватного життя та фактором, що сприяє трансфобії.[8]
Деднеймінґ також може бути зроблений випадково людьми, які іншим чином підтримують транс-індивідів, наприклад членами родини чи друзями, які ще не звикли використовувати нове ім’я транс-особи. Проте неодноразові випадки навіть випадкового деднеймінґу можна вважати неповагою.
Крістофер Рід, професор історії та дослідник квір-культури, стверджував, що заперечення проти деднеймінґу «гальмує зусилля, спрямовані на самосприйняття та інтеграцію».[9] Ґрейс Лейвері стверджувала, що свобода використання деднеймінґу не охоплюється принципами академічної свободи.[10] Суперечки навколо легітимності деднеймінґу призвели до суперечок у ЛҐБТ-спільноті, причому одні заявляли, що деднеймінґ сам по собі є відчутною шкодою, а інші стверджували, що контроль за використанням деднеймінґу нагадуватиме «табір перевиховання».[11]
Квір-науковець Лукас Кроуфорд висунув теорію про те, що деякі трансґендери наполягають на запобіганні деднеймінґу частково як стратегії перспективного самоствердження: «наполягаючи на першорядності сьогодення, намагаючись стерти минуле або навіть емоційно відносячи своє «справжнє я» до майбутнього, цього невловимого місця, де доступ (до переходу, охорони здоров’я, житла, прийнятної зарплати тощо) і соціальна життєздатність, як правило, здається більш рясною.». Виправлення деднеймінґу третіми особами вважають способом підтримки транс-людей.[12]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sinclair-Palm, Julia (1 травня 2017). "It's Non-Existent": Haunting in Trans Youth Narratives about Naming".
- ↑ Stanborough, Rebecca (2020). She/he/they/them : understanding gender identity. North Mankato, Minnesota. ISBN 978-0-7565-6413-1. OCLC 1109814499.
- ↑ Oh my days! It's the OED June 2021 update. Oxford English Dictionary (англ.). 8 червня 2021. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ www.apa.org https://www.apa.org/monitor/2013/04/complicated. Процитовано 5 серпня 2022.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 19 жовтня 2013. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ Rogers, Baker A. (2020). Trans men in the south : becoming men. Lanham. ISBN 978-1-7936-0034-9. OCLC 1136964539.
- ↑ A., ROGERS, BAKER (2022). TRANS MEN IN THE SOUTH : becoming men. LEXINGTON BOOKS. ISBN 1-7936-0035-X. OCLC 1292730548.
- ↑ Deadnaming A Trans Person Is Violence — So Why Does The Media Do It Anyway?. HuffPost (англ.). 17 березня 2017. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу (PDF) за 22 листопада 2018. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ Lavery, Grace (29 жовтня 2018). Grad School As Conversion Therapy. BLARB (амер.). Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ Conversion Therapy v. Re-education Camp: Open Letter to Grace Lavery. BLARB (амер.). 11 грудня 2018. Процитовано 5 серпня 2022.
- ↑ iro.uiowa.edu https://iro.uiowa.edu/esploro/. Процитовано 5 серпня 2022.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)