Дедюлін Олександр Васильович
| Дедюлін Олександр Васильович | |
|---|---|
| Дедюлін Олександр Васильович | |
 | |
| Народився | 3 (15) серпня 1866 містечко Срібне, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 16 жовтня 1924 (58 років) Харків, Харківська губернія, УСРР |
| Місце проживання | Харків |
| Країна |  Російська імперія, .svg){kind=small} УНР,  СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | мікробіолог  |
| Alma mater | Харківський ветеринарний інститут |
| Галузь | мікробіологія, епізоотологія |
| Заклад | Харківський ветеринарний інститут, Державний інститут наукової і практичної ветеринарії |
| Посада | професор |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор ветеринарних наук |
| Науковий керівник | директор Харківського ветеринарного інституту, директор Державного інституту наукової і практичної ветеринарії |
| Відомий завдяки: | Праці, присвячені вивченню інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин та заходам боротьби із ними. Організатор ветеринарної служби в Україні |
Дедюлін Олександр Васильович (нар. 3 (15) серпня 1866 — 16 жовтня 1924) — український вчений мікробіолог-епізоотолог, доктор ветеринарних наук, професор (1907). Організатор ветеринарної служби в Україні.
Олександр Васильович народився 15 серпня 1866 року в м. Срібне, Прилуцький повіт, Полтавська губернія.
У 1888 році вступив Харківського ветеринарного інституту, який закінчив у 1892.
У 1893 році працював на посаді дільничного ветеринарного лікаря у Петровському повіті Саратовського земства.
У 1896 році за запрошенням професора І. І. Раєвського Олександр Васильович зарахований на посаду позаштатного асистента бактеріологічної станції Харківського ветеринарного інституту.
З 1899 року лікар забійного ветеринарного пункту м. Петербург.
У 1901 році захистив дисертацію на тему: «К учению о первых четырех парах шейных нервов у млекопитающих домашних животных».
З 1904 року ветеринарний лікар Харківських м'ясних скотобоєнь.
Від 1906 року завідував кафедрою бактеріології цього ж інституту.
9 квітня 1907 року О. Дедюліна затвердили у званні екстраординарного професора по кафедрі бактеріології, де він почав читати курс м’ясознавства і боєнської справи.
Від 1907 року О. Дедюлін читав курс «М’ясознавство» при кафедрі мікробіології.
Висококваліфікований бактеріолог і м'ясознавець, професор О. Дедюлін брав активну участь в діяльності комітету з холодильної справи, заснованого 1909 року при Міністерстві торгівлі Російської імперії.
З 1910 до 1916 року виступав на з’їздах цього комітету з доповідями і опублікував ряд робіт з принципів роботи холодильників, їх санітарного значення для зберігання м'яса і м'ясопродуктів, вивчення змін у м'ясі при його тривалому зберіганні у холодильнику.
У 1912 році організатор і голова Холодильного комітету у Харкові.
У 1913 році член комітету, президії та редактор праць ІІІ Всеросійського з'їзду ветеринарних лікарів.
У 1914 році брав участь у роботі X Міжнародного конгресу ветеринарних лікарів, що проходив у Лондоні. Призначений штатним екстраординарним професором бактеріології м’ясознавства Харківського ветеринарного інституту. Цього ж року обраний членом Харківської міської думи.
У 1916 році консультант Червоного Хреста.
1917 року затверджений у званні ординарного професора. 4 березня 1917 року О. Дедюліна обрано на посаду директора інституту.
У 1920 році завідувач фронтової і окружної воєнної лабораторії, редактор наукового журналу «Ветеринарна справа».
1921 року на базі бактеріологічної станції Харківського ветеринарного інституту було створено Державний інститут наукової і практичної ветеринарії, який очолив О. Дедюлін.
У 1924 році завідувач пропедевтичної дослідницької кафедри, завідувач секції бактеріології.
16 жовтня 1924 року пішов із життя. Похований у Харкові на алеї захоронення почесних громадян міста.
Професор О.В. Дедюлін мав більше 180 опублікованих робіт. Праці, присвячені вивченню інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин та заходам боротьби із ними і т. і. Один із українських учених, що стояли біля витоків імунобіології: вивчав серодіагностику та імунізацію коней проти сапу, розробив метод щеплення проти ящура і туберкульозу [1].
Основні праці:[2]
- К вопросу о диагнозе сапа и борьба с ним. Вест. обществен. ветеринарии.1902. № 9, 10;
- К вопросу о борьбе с чумой рогатого скота. Вет. дело. 1922. № 1;
- К вопросу о постановке ветеринарного образования. Вет. дело. 1922. № 2-3;
- Возбудитель ящура и своевременная борьба с этой болезнью. Вет. дело. 1923. № 4-5;
- К вопросу об антирабических прививках сельскохозяйственных животных. Вет. дело. 1924. № 8-9.
1975 року була випущена медаль з портретом О.В. Дедюліна.
- ↑ Іващенко Н. В. Передумови виникнення та генеза ветеринарної імунобіології.— Історія науки і біографістика, 2007, №3.— С.1—16. /Електронне наукове фахове видання — міжвідомчий тематичний збірник.— Національна академія аграрних наук України. Державна наукова сільськогосподарська бібліотека (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 вересня 2008. Процитовано 19 квітня 2012.
- ↑ Приходько, Т. М. (12 грудня 2007). Дедюлін Олександр Васильович. Енциклопедія Сучасної України (укр.).
- Приходько Т. М. Дедюлін Олександр Васильович. Енциклопедія Сучасної України. Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. Режим доступу: https://esu.com.ua/article-21264
- Стегній Б. Т., Барановський Д. І., Герілович А. П., Вовк Д. В. До дня 150-річчя від дня народження О. В. Дедюліна. Вісник аграрної науки, 2016. С. 74-75.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3-х т. / Редкол.: ... А. В. Кудрицький (відп. ред.) та ін. 2-ге вид. Київ: Голов. ред. УРЕ, 1986 Т. 1. А Калібр. 752 с., іл. С. 490.
- Яценко І. В., Бондаревський М. М., Головко Н. П., Сененко Є. О., Кириченко В. М. Професор Олександр Васильович Дедюлін - засновник ветеринарно-санітарної експертизи в Україні. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Випуск 28, Ч. 2, "Ветеринарні науки", 2014. С. 313-317.