Дезмонд Томас Дос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дезмонд Томас Дос
Desmond Thomas Doss
DossDesmondT USArmy.jpg
На церемонії нагородження Медаллю Пошани
1945
Ім'я при народженні англ. Desmond Thomas Dos
Народження 7 лютого 1919(1919-02-07)
Лінчбурґ, Вірджинія, США
Смерть 23 березня 2006(2006-03-23) (87 років)
П'єдмонт, Калгун, Алабама, США[1]
Поховання
35°02′08″ пн. ш. 85°17′17″ зх. д. / 35.03558° пн. ш. 85.28806° зх. д. / 35.03558; -85.28806[1]
Країна Flag of the United States.svg|border США
Приналежність США США
Роки служби 1942—1946
Звання US Army WWII CPL.svg Капрал
Формування Рота Б, 1-й батальйон, 307-й стрілецький полк, 77-ма піхотна дивізія
Війни / битви
Нагороди
Пурпурове серце (США)
Медаль Пошани (США)
Президентська відзнака частині (США)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Медаль за відмінну службу в Збройних силах (США)
Медаль «За Американську кампанію»
Медаль Перемоги у Другій світовій війні
Медаль «За службу в окупаційній армії»
desmonddoss.org
CMNS: Дезмонд Томас Дос у Вікісховищі

Дезмонд Томас Дос (англ. Desmond Thomas Doss; 7 лютого 1919(19190207) — 23 березня 2006) — ветеран Другої Світової війни, перший з трьох відмовників совісті, який отримав найвищу військову нагороду США — Медаль Пошани. Служив капралом (солдатом першого класу) армії США у медичному підрозділі 307-го піхотного полку 77-ї піхотної дивізії.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 лютого 1919 року у сім'ї теслі Вільяма Томаса Доса (*1893–†1989) та простої робітниці взуттєвої фабрики Берти Едвард Олівер Дос (*1899–†1983) у місті Лінчбурґ, у Вірджинії. Мав старшу сестру Одрі та молодшого брата Гарольда.

Виховувався у адвентистській сім'ї сьомого дня й у 21-річному віці уже був дяком у церкві. До мобілізації до війська працював на корабельні Newport News Shipbuilding.

Під впливом віри став відмовником совісті — заборонив собі носіння зброї та її застосування до людей. Через роботу на корабельні — йому запропонували відкласти військову службу, але Дос відмовився. Оскільки він був проти війни та вбивств, бажав служити країні настільки, скільки йому дозволялось його вірою. Насамкінець, після прохань до військового керівництва, його призначили військовим санітаром 307-го піхотного полку 77-ї стрілецької дивізії. Тим часом його брат Гарольд служив на борту USS Lindsey.

17 серпня 1942 року одружився з Дороті Шутте.

Через відмову брати до рук зброю, Дос часто був об'єктом нападів та насмішок від своїх товаришів по службі, звинувачувався у порушенні військового обов'язку. Ставлення до нього змінилось після перших боїв у червні 1944 року. За свої заслуги у битві за Лейте під час звільнення Філіпін та битві за Окінаву — нагороджений Бронзовою зіркою та найвищою нагородою США — медаллю Пошани. Під час битви за Окінаву врятував життя 50–100 пораненим піхотинцям на вершині схилу Маеда[2].

Був чотири рази поранений на Окінаві[3]. Зокрема, отримав перелом лівої руки від кулі снайпера, а також мав 17 осколків у тілі після невдалої спроби відбити гранату від себе та своїх побратимів[4]. 21 травня 1945 року Доса евакуювали на борт USS Mercy[4].

Життя після війни[ред. | ред. код]

Дос на вершині схилу Маеда
4 травня 1945

Після війни — планував продовжити кар'єру у столярній справі, але через значні пошкодження лівої руки — не міг цього зробити[5].

У 1946 році у Дезмонда і Дороті народився син — Десмонд «Томмі» Дос-молодший[6]. Цього ж року у Доса діагностували туберкульоз, яким він заразився на Лейте[4]. Він лікувався більше 5 років, втратив частину легень і 5 ребер, і у серпні 1951 року був виписаний з лікарні з 90% інвалідністю[7][8]. Але лікування продовжувалося.

У 1976 році, через передозування антибіотиків, — повністю оглух. Отримав 100% інвалідність. У 1988 році — зміг відновити слух завдяки імпланту[4][9].

Із сім'єю жив на невеликій фермі в Райзінг Фон[en], в Джорджії.

17 листопада 1991 року Дороті загинула в автокатастрофі, коли Дос відвозив її до лікарні[4].

1 липня 1993 року Дос знов одружився — з Френсіс Мей Дюман[10][11].

Помер (внаслідок проблем з диханням) 23 березня 2006 року у своєму будинку в П'єдмонті, штат Алабама[12]. Похований з військовими почестями 3 квітня 2006 року на Національному цвинтарі в Чаттануґа, в Теннессі[13].

Френсіс померла через три роки, 3 лютого 2009 року, у Центрі охорони здоров'я П'ємонта[14][15].

Могила Десмонда Доса
2011

Нагороди[ред. | ред. код]

Medal of Honor ribbon.svg Медаль пошани
Bronze oak leaf cluster
Бронзова зірка з одним пучком дубових листків і з кластером «V» («Valor») за героїзм на полі бою.
Bronze oak leaf cluster
Bronze oak leaf cluster
Пурпурове Серце з двома пучками дубового листя
U.S. Army and U.S. Air Force Presidential Unit Citation ribbon.svg Президентська відзнака частині
Meritorious Unit Commendation ribbon.svg Відзнака за видатні заслуги
Army Good Conduct Medal ribbon.svg Медаль «За відмінну поведінку»
American Campaign Medal ribbon.svg Медаль «За Американську кампанію»
Bronze star
Bronze star
Bronze star
Медаль Азійської-тихоокеанської кампанії з трьома зірками за службу
World War II Victory Medal ribbon.svg Медаль Перемоги у Другій світовій війні
Army of Occupation ribbon.svg Медаль «За службу в окупаційній армії»
Bronze star
Bronze star
Bronze star
Медаль «За визволення Філіппін»[en] з однією зіркою за службу
Combat Medical Badge, 1st award.svg Бойовий Медичний Значок[en]

В культурі[ред. | ред. код]

На основі реальних подій з життя Доса знятий фільм «З міркувань совісті» (англ. Hacksaw Ridge)[16]. Його прем'єра в США відбулася 4 листопада 2016 року[17].

Десмонд став героєм біографічних книг та документального фільму «The Conscientious Objector» (2004), режисера Террі Бенедикта.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б CPL Desmond Thomas Doss, Sr (англ.). findagrave.com. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 14 січня 2018. 
  2. Appleman; Burns; Giegler; Stevens. Chapter XI Assaulting The Second Shuri Defense Ring. HyperWar: US Army in WWII: Okinawa: The Last Battle. Архів оригіналу за 9 березня 2017. Процитовано 3 червня 2017. 
  3. Private First Class Desmond T. Doss Interview. 20 березня 1987. Архів оригіналу за 8 листопада 2016. 
  4. а б в г д Hacksaw Ridge (2016). HistoryvsHollywood.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016. 
  5. Schkloven, Emma (5 листопада 2016). Desmond Doss, an American hero. The News & Advance. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. 
  6. HACKSAW RIDGE (2016) (англ.). historyvshollywood.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 14 січня 2018. 
  7. Herndon, Booton (1967). The Unlikeliest Hero: The Story of Desmond T. Doss, Conscientious Objector, who Won His Nation's Highest Military Honor. Boise, Idaho: Pacific Press Publishing Association. с. 182. ISBN 978-0-8163-2048-6. Архів оригіналу за 6 лютого 2018. 
  8. This is Your Life – Desmond Doss. 18 лютого 1959. Архів оригіналу за 29 листопада 2016. 
  9. Desmond T. Doss. collegedale-americanlegion.org. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 20 листопада 2014. 
  10. Desmond T. Doss (англ.). collegedale-americanlegion.org. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 14 січня 2018. 
  11. Lauded Conscientious Objector Desmond T. Doss Sr. (англ.). washingtonpost.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 14 січня 2018. 
  12. Desmond T. Doss, 87, Heroic War Objector, Dies (англ.). nytimes.com. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 14 січня 2018. 
  13. 'Unlikeliest Hero' buried with 21-gun salute (англ.). nbcnews.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 14 січня 2018. 
  14. Doss, Frances May Widow of Congressional Medal of Honor Winner. Chattanoogan.com. 4 лютого 2009. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2018. 
  15. Mrs. Frances May Doss Obituary. Legacy.com. 4 лютого 2009. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 21 жовтня 2018. 
  16. Jaafar, Ali (20 листопада 2014). Mel Gibson In Talks To Direct 'Hacksaw Ridge' With Andrew Garfield Starring In War Hero Pic. deadline.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 14 січня 2018. 
  17. D Alessandro, Anthony (5 травня 2016). Mel Gibson WWII Movie 'Hacksaw Ridge' Jumps Into November Awards Season; 'The Shack' To Open In March 2017 (англ.). Deadline.com. Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 14 січня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]