Дейкало Ігор Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Миколайович Дейкало
Ігор Миколайович Дейкало
Ігор Миколайович Дейкало
Народився 13 грудня 1952(1952-12-13) (66 років)
с. Чабарівка, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність хірург
Alma mater Тернопільський медичний інститут
Сфера інтересів клінічна хірургія та ендокринологія
Заклад ТДМУ
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Відомий завдяки: вчений у галузі клінічної хірургії та ендокринології
Батько Микола Григорович
У шлюбі з Галина Петрівна
Діти донька

Дейкало Ігор Миколайович у Вікісховищі?

Ігор Миколайович Дейкало (нар. 13 грудня 1952, с. Чабарівка Гусятинського району Тернопільської області, Україна) — український вчений у галузі клінічної хірургії та ендокринології. Доктор медичних наук (2003).

Життєпис[ред. | ред. код]

Світлини
Професори Степан Вадзюк, Ігор Дейкало, Ігор Галайчук на XIII Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні питання якості медичної освіти», що відбулася 12-13 травня 2016 року в НОК «Червона калина» ТДМУ

Закінчив середню школу в с. Торське (1970), Тернопільський медичний інститут (1976, нині ТДМУ), інтернатуру з хірургії (1977).

Працював завідувачем хірургічного відділення Залізцівської лікарні Зборівського району (1977—1981).

Від 1981 — клінічний ординатор, асистент, доцент, професор кафедри факультетської хірургії ТДМУ.

Тематика наукових досліджень — загальна та ендокринна хірургія. Виконав більше 7000 оперативних втручань. Стажувався у провідних клініках Києва, Одеси, Запоріжжя, Харкова, Донецька, Санкт-Петербурга, Москви. У 2006 році пройшов курс навчання з ендокринної хірургії в Католицькому університеті ім. Святого Серця (Рим) у професора Рокко Белантоне, клініка ім. Августина Джемеллі.

Делегат XVI, XX, XXI, XXII з'їздів хірургів України.

Доробок[ред. | ред. код]

Автор 173 наукових праць. Співавтор монографії «Проблеми остеопорозу», підручників «Шпитальна хірургія» (1999), «Факультецька хірургія» (2002), «Загальна хірургія» (2010) та посібників «Клінічна хірургія» (2002) і « Тиреоїдна хірургія» (2008).

Має 8 патентів на винаходи.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]