Дейкалівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дейкалівка
Дейкалівка.jpg
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Дейкалівська сільська рада
Код КОАТУУ 5321381701
Облікова картка с. Дейкалівка 
Основні дані
Засноване 1612 рік [1]
Населення 948
Площа 6,798 км²
Густота населення 139,45 осіб/км²
Поштовий індекс 38132
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 50°07′05″ пн. ш. 34°17′36″ сх. д. / 50.11806° пн. ш. 34.29333° сх. д. / 50.11806; 34.29333Координати: 50°07′05″ пн. ш. 34°17′36″ сх. д. / 50.11806° пн. ш. 34.29333° сх. д. / 50.11806; 34.29333
Середня висота
над рівнем моря
112 м[2]
Водойми р. Грунь
Відстань до
обласного центру
81 км
Найближча залізнична станція Гадяч
Відстань до
залізничної станції
50 км
Місцева влада
Адреса ради 38132, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с. Дейкалівка, тел. 9-35-31
Карта
Дейкалівка. Карта розташування: Україна
Дейкалівка
Дейкалівка
Дейкалівка. Карта розташування: Полтавська область
Дейкалівка
Дейкалівка
Дейкалівка. Карта розташування: Зіньківський район
Дейкалівка
Дейкалівка
Locator Dot2.gif
Розташування села Дейкалівка

Дейкалівка у Вікісховищі?

Де́йкалівка — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 948 осіб. Орган місцевого самоврядування — Дейкалівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село розташоване на березі річки Грунь у місці впадання в неї річки Мужева Долина, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Підозірка, нижче за течією примикає село Піщанка. До села примикає лісовий масив (сосна).

Походження назви[ред. | ред. код]

Село було засноване втікачами із Запоріжжя братами Дейками. Найвпливовішим серед них був Захар Дейка, за прізвищем якого й пішла назва.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване на початку 17 століття. Село відносилося до Гадяцького полку Зіньківської першої сотні, було власністю українських гетьманів з часів Богдана Хмельницького. 1764 подароване Катериною II гетьману К. Розумовському, в 1782 було викуплене державною казною.

За ревізіями 1859—1882 років у колишньому державному та власницькому селі, центрі Дейкалівської волості Зіньківського повіту Полтавської губернії існувало дві православні церкви (Всіхсвятська і Різдва Богородиці), сільська управа, парафіяльне училище, три заводи: маслобійний, селітроварний, свічковий, 4 постоялі двори, 25 вітрових млинів, 2 лавки, 3 ярмарки, базар.[3][4]

За ініціативою різночинця Петра Затворницького у Дейкалівці виникло вперше в Росії товариство тверезості, яке офіційно було затверджено у 1874 році.[5]

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 1926 року село стало центром сільської ради Зіньківського району. З 1929 року діяв ТСОЗ «Незаможник».

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 283 жителі села, що загинули від голоду.[6] Свідок так згадує про ті події:

« Голодомор 1932–1933 років був особливо важким і трагічним. […] Особливо важко було в 1933 році, коли з села вивезли весь хліб. Основна маса жителів села була позбавлена будь-яких засобів існування. Виїзд з села за межі України був заборонений. Щоб вижити, робили «лепешки» з листків липи. Ці листки натиралися, змочувалися водою і запікалися. Також ходили по полях в пошуках мерзлої картоплі. […] У селі ходили євреї, які за золото продавали темне борошно.[…] Деякі сусіди з села вимерли повністю[7] »

Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 7 жовтня 1941 до 9 вересня 1943 року. До Німеччини на примусові роботи вивезено 111 осіб, спалено 74 хати, розстріляно 9 жителів, загинуло на фронтах 305 односельчан, під час визволення села загинуло 104 радянських воїнів.

Демографія[ред. | ред. код]

1859 року у козацькому селі налічувалось 303 двори, мешкало 2157 осіб (1069 чоловічої статі та 1088 — жіночої).[3]

1882 року — 456 дворів (399 — козацьких), 2363 жителі. Землі — 8487 дес.

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі мешкало 3052 осіб, налічувалось 383 дворових господарств.[4]

1900 року у селі — волосне правління, діяло 2 сільські громади (козаків і селян-власників), 495 дворів, 2301 житель. 1910 року — 477 дворів, 2486 жителів, орної землі — 2662 дес.

1926 року — 625 господарств, 3028 жителів.

Динаміка населення
1859 1882 1900 1910 1926 1990 2001
2 157 2 363 2 301 2 486 3 028 1 082 948

Економіка[ред. | ред. код]

Розташовані в Дейкалівці два приватних підприємства, що спеціалізуються на вирощуванні зернових та технічних культур і наданні сільськогосподарських послуг.[8]

Спорт[ред. | ред. код]

У селі є футбольний клуб «Чайка».[8] 2010 року другій групі команда посіла ІІІ місце в турнірі на першість області.[9]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Працює відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів,[10] дитсадок, Будинок культури, бібліотека, парк.

Дейкалівська медична амбулаторія обслуговує 1544 жителів Дейкалівської сільської ради.[11]

СБК Дейкалівка.jpg Стадіон Дейкалівка.jpg
Будинок культури
Стадіон ФК Чайка
ЗОШ Дейкалівка.jpg Амбулаторія Дейкалівка.jpg
ЗОШ І-ІІІ ступенів
Амбулаторія

Архітектура[ред. | ред. код]

У Дейкалівці збудовані такі пам'ятники:

  • Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудований 1958 року);
  • пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (збудований 1974 року).
Храм Різдва Пресвятої Богородиці

Культові споруди[ред. | ред. код]

  • Всіхсвятська церква. Збудована на початку XIX століття. Дерев'яна. 1899 року поряд була збудована нова мурована церква. Старий храм не розібрали, тому церкви стояли поруч. З приходом до влади більшовиків, богослужіння в храмі припинились. Релігійна громада відновила дільність 1942 року під час німецької окупації і проіснувала до 1960-х років.
  • Різдвяно-Богородицька церква УПЦ МП. Найдавніша згадка відноситься до 1774 року, коли будівля була перебудована. 1886 року церкву поставили на мурований цоколь. 1895 року службу відвідувало 3658 парафіян.
    Церкву зруйнували у 1960-х роках. У квітні 1994 року церква відновила діяльність. Богослужіння проводяться у новозбудованому мурованому храмі з прибудованою дзвіницею.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 400-річний ювілей Дейкалівки
  2. Погода в селі Дейкалівка
  3. а б рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
  4. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. Санаторій «Сосновий Бір». Невеличкий екскурс в історію
  6. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  7. Реальні свідчення голодомору 1933 року Полтавська область, село Дейкалівка, Петріченко Галина Василівна
  8. а б Організації Дейкалівки
  9. Людмила Даценко // Про майбутній урожай нині дбайЗоря Полтавщини — 08.04.2011 рік
  10. Дейкалівська ЗОШ
  11. Заклади охорони здоров'я Зіньківського району. Дейкалівська медична амбулаторія ЗПСМ
  12. Співці Слобідського Кобзарського Цеху (XIX—XX ст.)
  13. В Дейкалівці відкрито меморіальну дошку
  14. Указ Президента України Про присвоєння почесного звання «Мати-героїня»

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Дейкаліка// Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. . ISBN 5-88500-033-6
  2. Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.