Дейнотерій

Дейнотерій також динотерій, Deinotherium — вимерла тварина, рід великих викопних ссавців із ряду хоботних, які з'явилися в середині міоцену і проіснували до раннього плейстоцену. Ці тварини мало змінилися протягом часу свого існування. Живі тварини найімовірніше нагадували сучасних слонів, за винятком того що вони мали коротший хобот, а бивні були загнуті донизу та росли з нижньої щелепи.

Назва

Українська назва «дейнотерій» є калькою з наукової (латинізованої грецької) і означає «жахлива тварюка». Назва утворена від давньогрецьких слів δεινός [деінос], що означає «жахливий» та θηρίον [теріон], що означає «звір»)

Таксономія та еволюція

Скелети D. «thraceiensis», двох зразків D. giganteum, та D. proavum (зліва направо)

Deinotherium giganteum у Національному музеї історії природи імені Ґріґора Антіпи у Бухаресті, Румунія.

Дейнотерії є типовим родом родини дейнотерієвих і  еволюціонували з меншого за розмірами продейнотерія, що існував в ранньому міоцені. Ці хоботні утворюють цілком окрему еволюціонну гілку, яка суттєво відрізняється від решти хоботних, і ймовірно відокремилася від інших представників ряду досить рано.

Ряд хоботних, до якого належать сучасні слони, раніше включав кілька інших груп тварин: окрім дейнотерієвих, інували також гомфотерії, мастодонти та інші. З усіх них в сучасному світі живими існують лише слони.

Відомо три види дейнотеріїв і всі вони мали великі розміри.

Deinotherium giganteum є типовим видом, і його опис наведено ниже. Вид був поширений в Європі переважно в кінці Міоцену. Наймолодші залишки цього виду походять з середини Пліоцену з території сучасної  Румунії (від 2 до 4 мілйонів років тому). Повний череп цієї тварини, який було знайдено у пізньопліоценових відкладах в Еппельсгаймі, в 1836, мав 1.2 м довжини та 0.9 м ширини, це свідчить, що тварина була більшою за сучасних слонів. 

Deinotherium indicum є азійським видом, залишки якого знайдено в Індії та Пакистані. Цей вид характеризується більш потужним зубним рядом. D. indicum з'явився в середині і досяг найбільшого поширення в кінці Міоцену. Викопні залишки виду не виявлено у відкладах молодших за 7 мільйонів років (пізній Міоцен).

Deinotherium bozasi є африканським видом, і відрізняється від вище згаданих видів більш вузьким та високим черепом. D. bozasi з'явився на початку пізнього Міоцену, і існував після того як інші два види зникли. Наймолодші викопні рештки походять з формації Канджера, Кенія і мають вік приблизно 1 мільйон років (ранній Плейстоцен).

Опис

Deinotherium giganteum (реконструкція)

Дейнотерії були дуже великими хоботними. Дорослі особи D. giganteum досягали щонайменше 3.6 — 4.0 метрів висоти та важили 8.8 — 12 тон. 

Зубна формула постійних зубів D. giganteum є 0-0-2-3/1-0-2-3 (формула молочних зубів 0-0-3/1-0-3). 

Череп короткий, низький, та плаский у верхній частині (на відміну від інших хоботних, які мають більш високий та випуклий череп). Носові отвори великі і втягнуті, що передбачає потужний хобот.

Нижня щелепа видовжена та вигнута донизу, що, разом з вигнутими униз бивнями, є характерними ознаками всієї родини. Дейнотерії не мали бивнів верхньої щелепи.

Палеоекологія

Ілюстрація дейнотерія виконана Генріхом Хардером

Не існує однозначної думки, щодо того як дейнотерії використовували свої бивні. Припускається, що вони могли або розкопувати землю в пошуках коренів та коренеплодів, або пригинати гілки, щоб обдерти листя, чи здирали за їх допомогою кору з дерев.

Рештки дейнотреріїв було знайдено в кількох місцях в Африці в яких також було знайдено залишки доісторичних гомінід, споріднених з сучасними людьми.

Поширення

Дейнотерії були поширені в частинах Європи (в тому числі на території сучасної України), Африки та Азії. Дослідження динотеріїв в України проводив Володимир Свистун, і завдяки його роботі в Національному науково-природничому музеї є повний скелет динотерія.

Джерела

• Свистун В. І., Дідковський В. Я. Нова знахідка динотерія на Україні // Доповіді АН УРСР. — 1964. — № 12. — С. 1635—1637.
• Свистун В. И. Динотерии Украины. — Киев: Наукова думка, 1974. — 70 с.