Дейнотерій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дейнотерій
Динотерій в ННПМ
Динотерій в ННПМ
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хоботні (Proboscidea)
Родина: Дейнотерієві (Deinotheriidae Bonaparte, 1845)
Рід: Дейнотерій (Deinotherium)
Біноміальна назва
Deinotherium
Kaup, 1829
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Deinotherium
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Deinotherium
EOL logo.svg EOL: 4529125
Fossilworks: 43280

Дейнотерій також динотерій, Deinotherium — вимерла тварина, рід великих викопних ссавців із ряду хоботних, які з'явилися в середині міоцену і проіснуввали до раннього плейстоцену. Ці тварини мало змінилися протягом часу свого інування. Живі тварини найімовірніше нагадували сучасних слонів, за винятком того що вони мали коротший хобот, а бивні були загнуті донизу та росли з нижньої щелепи.

Назва[ред. | ред. код]

Українська назва «дейнотерій» є калькою з наукової (латинізованої грецької) і означає «жахлива тварюка». Назва утворена від давньогрецьких слів δεινός [деінос], що означає «жахливий» та θηρίον [теріон], що означає «звір»)

Таксономія та еволюція[ред. | ред. код]

Скелети D. "thraceiensis", двох зразків D. giganteum, та D. proavum (зліва направо)
Deinotherium giganteum у Національному музеї історії природи імені Ґріґора Антіпи у Бухаресті, Румунія.

Дейнотерії є типовим родом родини дейнотерієвих і  еволюціонували з меншого за розмірами продейнотерія, що існував в ранньому міоцені. Ці хоботні утворюють цілком окрему еволюціонну гілку, яка суттєво відрізняється від решти хоботних, і ймовірно відокремилася від інших представників ряду досить рано.

Ряд хоботних, до якого належать сучасні слони, раніше включав кілька інших груп тварин: окрім дейнотерієвих, інували також гомфотеріїмастодонти та інші. З усіх них в сучасному світі живими існують лише слони.

Відомо три види дейнотеріїв і всі вони мали великі розміри.

Deinotherium giganteum є типовим видом, і його опис наведено ниже. Вид був поширений в Європі переважно в кінці Міоцену. Наймолодші залишки цього виду походять з середини Пліоцену з території сучасної  Румунії (від 2 до 4 мілйонів років тому). Повний череп цієї тварини, який було знайдено у пізньопліоценових відкладах в Еппельсгаймі, в 1836, мав 1.2 м довжини та 0.9 м ширини, це свідчить, що тварина була більшою за сучасних слонів. 

Deinotherium indicum є азійським видом, залишки якого знайдено в Індії та Пакістані. Цей вид характеризується більш потужним зубним рядом. D. indicum з’явився в середині і досяг найбільшого поширення в кінці Міоцену. Викопні залишки виду не виявлено у відкладах молодших за 7 мільйонів років (пізній Міоцен).

Deinotherium bozasi є африканським видом, і відрізняється від вище згаданих видів більш вузьким та високим черепом. D. bozasi з’явився на початку пізнього Міоцену, і існував після того як інші два види зникли. Наймолодші викопні рештки походять з формації Канджера, Кенія і мають вік приблизно 1 мільйон років (ранній Плейстоцен).

Опис[ред. | ред. код]

Deinotherium giganteum (реконструкція)

Дейнотерії були дуже великими хоботними. Дорослі особи D. giganteum досягали щонайменше 3.6 - 4.0 метрів висоти та важили 8.8 - 12 тон. 

Зубна формула постійних зубів D. giganteus є 0-0-2-3/1-0-2-3 (формула молочних зубів 0-0-3/1-0-3). 

Череп короткий, низький, та плаский у верхній частині (на відміну від інших хоботних, які мають більш високий та випуклий череп). Носові отвори великі і втягнуті, що передбачає потужний хобот.

Нижня щелепа видовжена та вигнута донизу, що, разом з вигнутими униз бивнями, є характерними ознаками всієї родини. Дейнотерії не мали бивнів верхньої щелепи.

Палеоекологія[ред. | ред. код]

Heinrich Harder illustration of Deinotherium

Не існує однозначної думки, щодо того як дейнотерії використовували свої бивні. Припускається, що вони могли або розкопувати землю в пошуках коренів та коренеплодів, або пригинати гілки, щоб обдерти листя, чи здирали за їх допомогою кору з дерев.

Рештки дейнотреріїв було знайдено в кількох місцях в Африці в яких також було знайдено залишки доісторичних гомінід, споріднених з сучасними людьми.

Поширення[ред. | ред. код]

Дейнотерії були поширені в частинах Європи (в тому числі на території сучасної України), Африки та Азії. Дослідження динотеріїв в України проводив Володимир Свистун, і завдяки його роботі в Національному науково-природничому музеї є повний скелет динотерія.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Свистун В. І., Дідковський В. Я. Нова знахідка динотерія на Україні // Доповіді АН УРСР. — 1964. — № 12. — С. 1635—1637.
  • Свистун В. И. Динотерии Украины. — Киев: Наукова думка, 1974. — 70 с.

Примітки[ред. | ред. код]