Дейч Борис Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бори́с Дави́дович Дейч
Народився 23 серпня 1938(1938-08-23) (79 років)
Сигіт, Румунія
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик
Alma mater Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського
Партія Партія регіонів
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Заслужений працівник сфери послуг України
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012

Бори́с Дави́дович Дейч (23 серпня 1938, Сигіт, Румунія) — український політик єврейського походження, відомий своїми антиукраїнськими висловлюваннями, вчинками та українофобією. У 2002—2006 був головою Верховної Ради Криму. Народний депутат України V—VII скликань (від 2006). Герой України.

Підписав Звернення до польського Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом і проголосував за диктаторські закони 16 січня.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 23 серпня 1938 (Сигіт, Румунія).

У Криму з 1955.

Освіта[ред.ред. код]

1968—1974 — Донецький інститут радянської торгівлі, економіст, «Економіка торгівлі».

Кар'єра[ред.ред. код]

1955—1957 — кравець Сімферопольського райпромкомбінату. 1957—1960 — служба в армії. 1960—1962 — зав. майстернею Азовського райпромкомбінату Кримської області, майстер Тауйського рибкоопу Магадан. облспоживспілки. 1963—1966 — майстер Совєтського райпромкомбінату, Нижньогірського райпобуткомбінату, завідувач майстернями, голова правління Нижньогірського сільпо Кримоблспоживспілки. 1966—1973 — заступник голови Совєтської райспоживспілки, директор райзаготконтори Нижньогірської райспоживспілки. 1973—1977 — директор Судацького курортторгу, керуючий Феодосійським трестом ресторанів Кримської області. З 1977 — директор міжрадгоспної бази відпочинку «Новий світ», м. Судак. 1980—1989 р. — директор курортплодоовочекомбінату, комбінат громадського харчування, м. Судак. З 1989 — директор санаторію «Сонячний камінь» шахти ім. Засядька. 1996—1998 — директор туристсько-оздоровчого комплексу «Судак». Депутат І та II скликання ВР АРК, з 1998—2002 — перший заступник Голови ВР Криму; у 2002—2006 Голова Верховної Ради АРК IV скликання.

Політична діяльність[ред.ред. код]

03.1998 — кандидат в народні депутати України від партії «Союз», № 16 в списку. На час виборів: генеральний директор ВАТ "Оздоровчий комплекс «Судак» (Судак, АР Крим).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від Партії регіонів, № 28 в списку. На час виборів: голова ВР АР Крим, член ПР. Голова підкомітету з питань курортів та рекреаційної діяльності Комітету з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту і туризму (з 07.2006), член фракції Партії регіонів (з 05.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від Партії регіонів, № 29 в списку. Член Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з 12.2007), голова підкомітету з питань природокористування (з 01.2008), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з 12.2007); член Політради Партії регіонів.

Президент Всеукраїнської федерації танцювального спорту (з 18.11.2008).

На виборах до Верховної ради 2012 кандидат у народні депутати у окрузі № 8[1].

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012, виборчій округ № 8, АР Крим, від Партії регіонів. За 62,42 %, 14 суперників. На час виборів: народний депутат України, член Партії регіонів. Член фракції Партії регіонів (з 12.2012). Голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення санаторно-курортної діяльності, оздоровлення та відпочинку Комітету з питань охорони здоров'я (з 12.2012).

Очолював ТСК з питань Автономної Республіки Крим (2011 і 2013).

Член президії Партії регіонів України (2001-03). Віце-президент Єврейської конфедерації України.

Державний службовець 2-го рангу (08.1999), 1-го рангу (07.2002).

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • Орденський знак «Слава за вірність Вітчизні» III ступеня (08.2000).
  • медаль «За сприяння в охороні державного кордону України» (08.2003)
  • медаль «Захисник Вітчизни»
  • Міжнародна нагорода тисячоліття «За заслуги перед людством» (25 травня 2005).

Звання «Почесний кримчанин» (08.2003). Почесний громадянин м. Судака (08.1998). Почесний працівник туризму України (02.2003). Почесна грамота Президії ВР АР Крим (08.1998). Відзнака МВС України «Закон і честь» (04.2003). Відзнака Головнокомандувача ВПС ЗС України «Вишкіл, злітаність, відвага» (08.2003). Диплом номінанта і пам'ятна медаль видання «Золота книга ділової еліти України» (2000). Медаль «Незалежність України» Міжнар. акад. рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» (04.2003).

14 грудня 2015 року розпочато збір підписів під електронною петицією до Президента України з вимогою позбавити Б. Й. Дейча звання Героя України і ордена Держави в числі осіб, які свідомо стали на бік держави-агресора, підтримали сепаратистські та окупаційні режими[7].

Погляди[ред.ред. код]

5 червня 2012 голосував за проект Закону України «Про засади державної мовної політики», який посилює статус російської мови[8].

16 березня 2014 активно підтримував здачу Криму Росії та проголосував на виборах до так званого Парламенту Республіки Крим.[9]

Сім'я і хобі[ред.ред. код]

Дружина Хаврієнко Жанна Леонідівна (1938) — пенсіонерка; сини Сергій (1961) і Володимир (1968) — підприємці.

Захоплення: книги.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP033?PT001F01=900&pf7331=8
  2. Указ Президента України № 445/2013 від 24 серпня 2013 року «Про присвоєння Б.Дейчу звання Герой України»
  3. Указ Президента України № 475/2009 від 23 червня 2009 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  4. Указ Президента України № 876/2003 від 22 серпня 2003 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»
  5. Указ Президента України № 796/98 від 17 липня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  6. Указ Президента України № 626/97 від 7 липня 1997 року «Про присвоєння почесних звань України»
  7. Позбавити звання Героя України і ордена Держави осіб, які стали на бік держави-агресора (петиція до Президента України)
  8. Поіменне голосування про проект Закону про засади державної мовної політики (№ 9073) — за основу
  9. http://www.youtube.com/watch?v=WXGEQvD2wek#t=96 Борис Дейч проголосовал. Судак. 16 марта 2014

Посилання[ред.ред. код]

Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.»