Дейч Лев Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Дейч Лев Григорович
Lev deich.jpg
Народився 26 вересня 1855(1855-09-26)[1][2]
Тульчин, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 4 серпня 1941(1941-08-04)[3][1] (85 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність журналіст
Alma mater Перша київська гімназія
Партія Комуністична партія Радянського Союзу

Дейч Лев Григорович (7 жовтня (26 вересня) 1855, Тульчин — 4 серпня 1941, Москва) — відомий діяч міжнародного соціалістичного руху, один із засновників марксистської групи «Визволення праці», затим один із лідерів РСДРП. Історик.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у місті Тульчині (тепер Вінницької області) у єврейській купецькій родині [4].

Від трьох років жив у Києві [5]. Навчався у Першій, а згодом у Другій київських гімназіях.

1874 року брав участь у «ходінні в народ» [6].

В Україні, а, згодом, у Санкт-Петербурзі навчався, товаришував і співпрацював у справах революційного руху з відомими революціонерами Гергієм Плехановим, Іваном Фесенком, Павлом Аксельродом та Левом Мечниковим, а також українським громадським діячем і меценатом, знайомим і товаришем Михайла Коцюбинського і Євгена Чикаленка Павлом Бохановським.

1876 року був заарештований, але втік і перейшов на нелегальне становище. В 1877 — один з організаторів так званої Чигиринської змови — виступу селян Чигиринського повіту, спровокованого підробною царською грамотою. Знову заарештований, у травні 1878 втік з київської в'язниці до Швейцарії. В 1879 приїхав до Санкт-Петербурга, де став членом революційної організації «Земля і воля», а після її розколу — організації «Чорний переділ». У 1880 емігрував. Разом із Г. Плехановим, П. Аксельродом брав участь у створенні першої російської марксистської групи «Визволення праці» (Швейцарія 1883). З 1884 по 1901 перебував на каторзі. З 1903 — один із лідерів меншовиків. У 1907–1917 — в еміграції. Після Лютневої революції повернувся до Росії. До Жовтневої революції поставився негативно, від політичної діяльності відійшов, працював над виданням літературної спадщини Плеханова. Опублікував спогади «За півстоліття», монографію «Роль євреїв в російському революційному русі». З 1928 — персональний пенсіонер.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC
  3. Дейч Лев Григорьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. (англ.) Ukrainian Jews, Bible Discovered
  5. Иовчук М. Т., Курбатова И. Н. Плеханов.— М.: Молодая гвардия, 1977.— С. 82.
  6. Рух студентскої молоді та революціонерів-народників у 1860—1870 роках, що мав за мету освіту народу та революційну агітацію безпосередньо серед селян

Джерела та література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]