Декомпресія (військова справа)
Декомпре́сія — форма психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в екстремальних (бойових) умовах службово-бойової діяльності, яка складається із комплексу заходів фізичного і психологічного відновлення організму людини та проводиться з метою поступової реадаптації військовослужбовців до звичайних умов життєдіяльності, запобігання розвитку у них психологічних травм.
Основні елементи[ред. | ред. код]
Основні елементи декомпресії:
- психологічне діагностування;
- психоемоційне та психофізіологічне розвантаження, відновлення психологічної безпеки особистості;
- соціальна реадаптація.
Декомпресія є початковим етапом психологічної реабілітації військовослужбовців, які перебували в екстремальних (бойових) умовах службово-бойової діяльності.[1]
Історія терміну[ред. | ред. код]
Виникнення терміну «декомпресія» пов'язане з війною у В'єтнамі. У США після цієї війни смертність колишніх військових через алкоголізм, наркоманію, самогубства, криміналізації перевищила втрати, ніж під час бойових дій. У 25 % учасників бойових дій, які не були поранені або покалічені, згодом загострилися різні психічні та психологічні порушення. А серед інших таких було 42 %. До 100 тис. ветеранів у різний час закінчили життя самогубством, а від 35 до 45 тис. живуть усамітнено.[2]
Спочатку термін «декомпресія» використовувався як процес надання послуг особовому складу, який повертається з театрів бойових дій. У більшості країн НАТО термін «декомпресія» використовується як програма «третього місця розташування». Це спокійне місце для перебування військовиків між перебуванням у зоні ведення бойових дій та відпусткою. Місце проведення декомпресії залежить від країни. Це може бути військова база, де є контроль за військовослужбовцями та відсутні контакти з іншими людьми. В інших країнах можуть використовуватися готелі курортів.[3]
Особливості[ред. | ред. код]
Тривалість декомпресії складає в основному 3-5 днів. Менша кількість днів не достатня для відновлення військовослужбовців, виконання програми реабілітації. При більшій кількості днів почнуть нудьгувати та шукати дії, які можуть негативно відбитись на їхній поведінці.
Незалежно від того в якій країні проводиться реабілітація, програми дня мають спільні ознаки. День розпочинається із пізнього пробудження та сніданку. Після цього особовий склад залучається до обов'язкових сеансів (занять): сеанс психологічної освіти; психологічне розслаблення; процес усвідомлення набутого життєвого досвіду. Після цих занять надається час на відпочинок, заняття спортом. Після обіду знову обов'язкові заняття та відпочинок. Примусові заняття з фізичної підготовки та групові види спорту не бажані через можливий розвитком рівня агресії.[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Положення про психологічну реабілітацію військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, які брали участь в антитерористичній операції, здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи виконували службові (бойові) завдання в екстремальних умовах. Затверджене Наказом Міністерства оборони України 09 грудня 2015 року № 702
- ↑ Гнедюк Н. І. Порядок проведення психологічної допомоги та реабілітації учасників операції Об’єднаних сил. — Філософсько-соціологічні та психолого-педагогічні проблеми підготовки особистості до виконання завдань в особливих умовах Матеріали науково-практичної конференції 5 листопада 2020 року Електронне видання . — Київ : НУОУ, 2020. — С. 64-67.}
- ↑ а б Олександр Сафін, Андрій Беспалько. Психологічна декомпресія як система первинного відновлення копінг-ресурсів військовослкжбовців, що брали участь у бойових діях // Проблеми екстремальної та кризової психолог. — 2021. — № 1(1). — С. 44-58.
|
Це незавершена стаття з психології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |