Декомунізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
   Держави, де заборонена комуністична символіка
   Держави, де комуністична символіка заборонялася раніше
   Держави, де заборонені деякі комуністичні символи, але загалом комуністична символіка дозволена

Декомунізація — система заходів, теоретична і практична діяльність, спрямовані на звільнення від впливу та наслідків комуністичної ідеології в усіх сферах життя країни та суспільства після падіння владущих комуністичних режимів.

Методи[ред. | ред. код]

Методи проведення та заходи з декомунізації в різних країнах суттєво відрізнялися через внутрішні особливості кожної з країн, особливості політичних процесів, відмінностями політичної культури, і, відповідно, різному трактуванні комуністичного режиму: як аморального, кримінального, окупаційного, негуманного, репресивного тощо.

Суттєво відрізнялась і «глибина» декомунізації, наприклад:

  • в Албанії у сфері державного управління була передбачена можливість звільнення без права поновлення будь-якого співробітника, визнаного винним у підтримці колишнього комуністичного режиму;
  • у Грузії прийнята в 2011 році «Хартія свободи» не дозволила позбавитись навіть символів та гасел радянської епохи, які і через 4 роки після прийняття «Хартії» зустрічаються як у регіонах, так і в столиці;
  • у Польщі 126 осіб отримали терміни від 1 до 10 років ув'язнення і лише у липні 2017, під час російсько-української війни, були затверджені заходи щодо позбавлення наслідків тоталітаризму;
  • у Румунії обмежилися введенням до Конституції статті 40, яка забороняє діяльність політичних партій і організацій, які «своєю метою або діяльністю заважають політичному плюралізмові, верховенству права або виступають проти суверенітету і незалежності Румунської держави»;
  • у Чехії було засуджено 192 особи у 98 справах;
  • в Україні з розпаду СРСР у 1991-му році процеси декомунізації впродовж довгого часу були безсистемними і лише після Революції гідності в 2014 році набули масового та системного характеру. Станом на жовтень 2017 року її прогрес оцінюється в ~95 %.[1]

Організації[ред. | ред. код]

Розслідування та обвинувачення:

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]