Делеговані повноваження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Делеговані повноваження — повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Делегування повноважень у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування, має ґрунтуватися на засадах законності, доцільності, обґрунтованості, добровільності та підконтрольності суб'єктів реалізації делегованих повноважень.

Здійснення головами та очолюваними ними виконавчими комітетами сільських, селищних і міських Рад делегованих повноважень державної виконавчої влади згідно з законодавством є обов'язковим, і за їх невиконання або неналежне виконання вони несуть відповідальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України, а також відповідними головами державних адміністрацій.

Делегування повноважень[ред.ред. код]

Делегува́ння повнова́жень — це процес передавання керівником частини будь-якої своєї роботи та повноважень, необхідних для її виконання, підлеглому, який приймає на себе відповідальність за її виконання. За допомогою делегування повноважень встановлюються формальні відносини та посадові зв'язки працівників в організації. Саме вони слугують основою для упорядкування спільної діяльності підрозділів і забезпечують можливості координувати роботу організації.

Необхідність делегування повноважень є наслідком обмеженості можливостей та здібностей керівника (одна людина не спроможна виконувати весь комплекс робіт по управлінню всією організацією) та необхідності спеціалізації в управлінні.

Принципи[ред.ред. код]

Делегування повноважень охоплює:

  • передавання повноважень (надання підлеглому обмеженого права приймати рішення, використовувати ресурси і спрямовувати зусилля підлеглих на виконання поставлених завдань);
  • прийняття відповідальності (прийняття підлеглим зобов'язань виконувати поставлені завдання і забезпечувати їх задовільне вирішення);
  • підзвітність (це вимога до підлеглого, який, використовуючи свої повноваження, має усвідомлювати наслідки своїх дій і повідомляти про них своєму безпосередньому начальнику).

Основні цілі[ред.ред. код]

Делегування повноважень здійснюється з метою:

  • звільнення часу керівництва для вирішення важливіших завдань;
  • підвищення мотивації персоналу;
  • підвищення довіри в робочому колективі;
  • перевірка співробітників на старанність.

Інші організаційні завдання[ред.ред. код]

Делегування — це регулярна управлінська практика. Крім своєї безпосередньої функції — розподіл між підлеглими завдань та повноважень для їх вирішення — делегування служить і іншим організаційним завданням:

  1. Дозволяє керівнику займатися завданнями більш високого рівня, а головне встигати більше.
  2. Виявляє потенціал працівників, розкриває їх здібності, кваліфікацію.
  3. Допомагає створити синергію.
  4. Створює додаткову мотивацію, дотичність кожного до загальної справи.
  5. Втримує працівників в компанії.
  6. Певну роботу підлеглий, спеціаліст здатний зробити краще, ніж керівник.

Типи[ред.ред. код]

Повноваження, що передаютья підлелим, бувають трьох типів:

  • лінійні;
  • штабні;
  • функціональні.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. Нагребельний. Делегат // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.187 ISBN 978-966-611-818-2
  • В. Смолянюк. Делегування повноважень // Політична енциклопедія
  • В. Смолянюк. Делегування влади // Політична енциклопедія

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]