Дельта (проєкт)
Дельта (нід. Deltawerken — «дельта» «проєкт») — серія масштабних конструкторських проєктів в Зеландії (Нідерланди), покликаних захистити суходіл навколо дельти Рейну-Маасу від Північного моря. Проєкт було започатковано через катастрофічну повінь 1953 року. Роботи тривали з 1958 до 1997 року. «Дельта» складається з гребель, шлюзів, дамб та водоспускних споруд. [1]
«Дельтаверкен» разом із осушувальним проєктом «Зейдерзеверкен» Американською спілкою цивільних інженерів (англ. ASCE[en]) було названо одним із семи чудес модерного світу.
За свою історію естуарії річок Рейн, Маас і Шельда затоплялися безліч разів. Після спорудження у 1933 дамби Афслютдейк, що перетворила затоку Зейдерзе в озеро Ейсселмер, голландський уряд розпочав дослідження можливості зведення захисних споруд у дельті Рейну. Розроблений план полягав у зменшенні довжини узбережжя і перетворення естуаріїв в прісноводні озера.
По початку Другої світової війни було призупинено виконання проєкту, але вже у 1950 році було перекрито дві невеликих затоки: Брілсегат біля Брілле і Ботлек біля Влардінгену. Після повені у 1953 році була створена комісія з вивчення причин та пошуків засобів за для запобігання подібних катастроф. Вона переглянула старі плани і створила новий, названий «Deltaplan», відповідно до якого, гирла Східної Шельди, Харінгвліт і Гревелінген закривалися дамбами, що зменшувало довжину берегової лінії на 640 км. Естуарії Ніве-Ватервег і Західна Шельда інтенсивно використовуються для судноплавного сполучення з портами Роттердаму і Антверпену, тому їх було вирішено залишити відкритими. Дамби по берегах цих проток були посилені.
По ходу виконання робіт під тиском громадськості в план було внесено кілька змін. У гирлі Ніве-Ватервег укріплення берегів і супутнє розширення дамб ускладнювалося необхідністю знесення багатьох історичних будівель. Дана проблема була вирішена лише частковим зміцненням дамб у поєднанні з будівництвом штормового бар'єру Масланткерінг.
Також спочатку планувалося, що Східна Шельда буде перекрита від моря дамбою і перетворена на прісноводне озеро, що призвело б до втрати флори і фауни, що мешкає в солоній воді. Об'єднані зусилля захисників довкілля і рибалок (в гирлі проводився вилов устриць) призвели до того, що в план були внесені нові поправки. Замість повної ізоляції естуарію від моря була побудована найбільша гребля проєкту Остершельдекерінг шлюзи якої закриваються лише при підвищенні рівня моря на 3 метри щодо середнього значення. При нормальних умовах естуарій відкритий і циркуляція солоної води здійснюється припливними процесами. Зв'язок Східної Шельди з сусіднім гирлом Харінгвліт буде перекрито для зменшення впливу на нього солоної води. Також потрібне будівництво додаткових дамб і шлюзів для забезпечення судноплавства між Роттердамом і Антверпеном.
Роботи були закінчені у 1997 році завершенням Масланткерінгу і Хартелкерінгу. Голландський уряд називає проєкт «Дельта» найбільшим проєктом з захисту від повеней. Масштаб проєкту (2,4 тис. км основних і 14 080 км допоміжних дамб, а також більше 300 будівель[2]) робить його одним з найбільших інженерних проєктів у світі.
Через глобальні кліматичні зміни і супутні їм підвищення рівня моря дамби потрібно добудовувати у висоту і ширину. Необхідний рівень захисту і вартість його забезпечення залишаються постійною темою для обговорення. На 2010-і проводяться роботи по зміцненню дамб по берегах Східної та Західної Шельди — була показана недостатня міцність існуючих передніх стінок і необхідність їх заміни. Ці роботи почалися у 1996 і за планом продовжаться до 2015 року. За цей період Міністерство громадських робіт та управління водними ресурсами виконає зміцнення 325 км дамб[3]
- ↑ Тім Фолґер[en]. «Моря виходять з берегів» // National Geographic. — Т. #6, вип. Вересень 2013. — С. 50. Процитовано 2013-09-01.
- ↑ waterland.net — Flood control. Архів оригіналу за 29 червня 2008. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ Zeeweringen — Dike reinforcements in Zeeland. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
- Делтаверкер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
