Дельта (спецпідрозділ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дельта (спецпідрозділ)
Delta Force (1st Special Forces Operational Detachment-Delta) (1st SFOD-D)
US Army Special Operations Command SSI.svg
Нарукавний шеврон, що носить спецпідрозділ «Дельта»
На службі 21 листопада 1977 - по т.ч.
Країна США США
Належність SOCOM.jpg Командування Сил Спеціальних Операцій США
JSOC emblem.jpg Об'єднане Командування спеціальних операцій
US Army Special Operations Command SSI.svg Командування сил спеціальних операцій армії США
Збройні сили USA - Special Forces Branch Insignia.png Сили спеціальних операцій США
Вид Сили спеціальних операцій
Роль війська спеціального призначення
Чисельність таємні дані[1] (ймовірно 800–1000 о/с)
Розташування гарнізону Форт Брегг, Північна Кароліна, США
Прізвисько «Дельта-Форс» (англ. Delta Force),
«Дельта» (англ. Delta),
Хлопці «Д» (англ. D-boys),
CAG
Ювілеї 21 листопада 1977
Війни/битви Операція «Орлиний кіготь»
Операція «Необхідна лютість»
Операція «„Справедлива Справа“»
Операція «Буря в пустелі»
Операція «Відродження надії»
Операція «Готичний змій»
Операція «Непохитна свобода»
Операція «Свобода Іраку»

Дельта (спецпідрозділ) (англ. Delta Force) або 1-й загін сил спеціальних операцій «Дельта» (англ. 1st Special Forces Operational Detachment-Delta (1st SFOD-D) — один з найбільш засекречених підрозділів першого рівня таємності сил спеціальних операцій Збройних сил США (англ. Special Operations Forces Tier System), пріоритетним завданням якого є боротьба з тероризмом та виконання задач спеціальних операцій. Спецпідрозділ носить загальновживану назву «Дельта», та офіційно знаходиться під безпосереднім керівництвом Міністерства оборони США, як Бойова виконавча група. Це формування є одним з найбільш елітних підрозділів сил спеціальних операцій США, які об'єднуються під командуванням Командування Сил Спеціальних Операцій США у складі сухопутного компоненту Об'єднаного Командування спеціальних операцій.

Історія[ред.ред. код]

Бойовий підрозділ «Дельта», що призначався для виконання спеціальних завдань, які не мали нічого спільного із звичайною тактикою дій в діяльності ані військових, ані поліцейських, був сформований після низки гучних інцидентів у 1970-х, пов'язаних з терористичними атаками того часу. Розмова про створення особливого формування для виконання так званих «чорних» завдань та задач іншого роду, циркулювала серед політичного та військового керівництва країни тривалий час ще з початку 1960-х років, проте лише із зростанням терористичної загрози плани перетворилися на реальні дії.

Одним з ключових ініціаторів та засновників «Дельти» став офіцер сил спеціальних операцій армії США Чарльз Беквіс, який був відряджений до складу британської спеціальної повітряної служби. Після отримання багатої практики, Беквіс повернувся до США та запропонував деталізовано опрацьований рапорт загроз для армії США, у випадку, якщо американці не будуть мати спеціального формування подібного до SAS. На той час основний наголос у підготовці сил спеціальних операцій сухопутних військ робився на опрацюванні варіантів ведення бойових дій нетрадиційними методами у звичайній війні. Беквіс виступив з критикою, наголошуючи на тому, що армії потрібні «не лише вчителя, а й виконавці».

Він запропонував створення високомобільних, повністю автономних невеликих бойових груп, підготовлених у самому широкому спектрі бойових дій для безпосереднього виконання прямих акцій та контртерористичної боротьби. Незважаючи на усі намагання Беквіса запевнити високопосадовців у крайній необхідності формування даного підрозділу, він зіштовхнувся з відвертою або прихованою протидією керівництва, що просто не бажало створювати нову структуру поза межами існуючих Сил спеціальних операцій та змінювати самі методи їх підготовки. Врешті-решт у середині 1970-х, на фоні постійно зростаючої терористичної загрози, Беквісу вдалося добитися рішення на початок формування підрозділу.

Беквіс оцінював, що на повну підготовку даного формування знадобиться 24 місяця або 2 роки. Для прискорення цього процесу на базі 5-ої групи сил спеціальних операцій армії була сформована невелика контртерористична група «Блакитній світ», що маяла діяти до повного завершення підготовки «Дельти».

4 листопада 1979 року, незабаром після завершення формування спецпідрозділу, в Ірані відбулася Ісламська революція та 53 працівника американської амбасади в Тегерані були захоплені в заручники. Для виконання складного завдання щодо визволення захоплених на «Дельту» була покладена задача по справдженню операції «Орлиній кіготь». Метою операції було визначено приховане проникнення не територію країни та звільнення заручників із застосуванням сили в ніч з 24 на 25 квітня 1980. Операція закінчилася провалом через проблеми, які виникли в ході її першої стадії. Спеціальна комісія, що розслідувала крах операції викрила 23 причини, що вплинули на дії спецпідрозділу, у тому числі відсутність єдиного командування операцією, зіткнення вертольоту та літака-заправника, технічних проблем з авіатранспортом (в наслідок чого лише 5 з 8 запланованих вертольотів взяли участь в операції) та низку інших питань.

Після провалу операції, американський уряд негайно сформував низку спеціальних частин для виконання спеціальних завдань. 160-й авіаційний полк спецоперацій («Нічні сталкери»), призначався для доставлення/евакуації особового складу в ході операцій. Морські котики (SEAL) виконували завдання на морському просторі та прибережній зоні. Об'єднане Командування спеціальних операцій було створено безпосередньо для здійснення контролю та координації між різними видами збройних сил, як під час тренувань, так й у ході самих операцій.

Емблема спецпідрозділу «Дельта»
Залишки вертольотів та літаку на місті району зосередження спецпідрозділу «Дельта» в ході проведення операції «Орлиний кіготь». Іран. Квітень 1980
Патрульні машини «Дельти» для дій в умовах пустелі

Організація та структура[ред.ред. код]

Організаційно-штатна структура[ред.ред. код]

1-й загін сил спеціальних операцій «Дельта» знаходиться в оперативному підпорядкуванні Командування сил спеціальних операцій армії США (англ. US Army Special Operations Command (USASOC), проте під час проведення спеціальних операцій керівництво здійснюється Об'єднаним Командуванням спеціальних операцій. Уся інформація, що стосується даного підрозділу відноситься до категорії «цілком таємно» й тому достовірні дані про його підготовку, структуру, укомплектованість, завдання тощо не можливо знайти у відкритих джерелах інформації. Ряд свідчень, у тому числі книга колишнього головного сержант-майора Еріка Л. Хейні «Дельта Форс: погляд зсередини» дає дані, що приблизна чисельність загону становить від 800 до 1000 чоловік.

Структура «Дельти» включає наступні елементи:

  • D — командування та контроль (штаб);
  • E — розвідка, зв'язок та адміністративна підтримка (у тому числі медичне, фінансове забезпечення, логістика, дослідження та розвитку, технологій та електроніки тощо);
  • F — відділ операцій (бойові групи);
  • Група медичного забезпечення, що складається із секцій спеціальних докторів, які дислокуються у Форті Брегг і на інших секретних базах країни, щоб надавати необхідну медичну допомогу.
  • Група оперативного забезпечення, що також отримала прізвисько «взвод веселунів» (англ. The Funny Platoon) — внутрішня розвідка підрозділу «Дельта». Група з'явилася після довгого суперництва з Управлінням допоміжною розвідкою (англ. Intelligence Support Activity). Її мета — проникнення в країну перед тим, як «Дельта» почне свою операцію.
  • Авіаційна ескадрилья. Хоча «Дельта» в основному тісно співпрацює з 160-м авіаційним полком спеціальних операцій, а американські Повітряні Сили організовують перевезення її на й з бойових завдань і тренувань, проте, існує невелика авіаційна ескадрилья для внутрішніх авіаперевезень. Авіаційна ескадрилья складається з 12 вертольотів AH-6 «Атака» та MH-6 «Транспорт» (хоча, можливо, ці цифри зросли). Залишається невідомою інформація, яким чином готуються пілоти цієї ескадрильї, можливо їх рекрутують з ВПС США, можливо з 160-ого АПСО (SOAR) або це спеціально підготовлені оперативники «Дельти».
  • Оперативно-дослідницька секція
  • Тренувальне крило.

Організаційно-штатна структура «Дельти» ідентична структурі британського 22-го полку Спеціальної Повітряної Служби, формування яке надихнуло Чарльза Беквіса. У статті "Не найкращий день для смерті: Негласна історія про Операцію «Анаконда», що вийшла у світ у щотижневій газеті «Армі Таймс» (англ. Army Times), журналіст Шон Нейлор розповідає, що штат загонів «Дельти» становить близько 1000 оперативників. Нейлор так само стверджує, що орієнтовно 250 з них навчені спеціальній техніці швидкого реагування і розвідувальним операціям. Основні три оперативні підрозділи «Дельти»:

Кожний з трьох ескадронів має ідентичний британському ескадрону SAS штат й має 75-80 оперативників. Ескадрон може поділятися на 3 загони, один розвідувально-снайперський загін та 2 штурмові загони, які мають усі властивості виконувати завдання як у складі загону, так й бойовими групами (командами) по 4-6 оперативників.

Комплектування[ред.ред. код]

Практично усі рекрути «Дельти-Форс» набираються з підрозділів Сил спеціальних операцій армії США (англ. United States Army Special Forces) та з 75-ого полку армійських рейнджерів США (англ. 75th Ranger Regiment), але деякі оператори приходять з інших військових частин. З 1990-тих американська армія оголосила набір до першого підрозділу SFOD-D, який відноситься до загону «Дельта». Хоча офіційно армійське командування жодного разу не оголошувало про набір рекрутів до цього формування, оголошення про набір з'явилося в газеті «Параглайд» (англ. Paraglide), що видається у Форт Брегг, з посиланнями на загін «Дельта» наступного вмісту «… керівництво армійських сил спеціальних операцій організовує спеціальний добір фахівців для формування, що з хірургічною точністю виконує місії швидкого реагування, пов'язані із застосуванням великої кількості всіляких унікальних здібностей під час цих спеціальних операцій.» Ті, що бажають, повинні бути виключно чоловічої статі, у військовому званні від Е-4 до Е-8, мати мінімум 2 роки військової служби в армії США, вік від 21 року і старше, мати рейтинг GT не менше 110 балів за тест з військової професійної підготовки (англ. Armed Services Vocational Aptitude Battery) та пройти співбесіду, щоб бути прийнятим.

Процес відбору кандидатів[ред.ред. код]

У книзі Еріка Л. Хейні «Дельта Форс: погляд зсередини» детально описується процес відбору кандидатів до спецпідрозділу. Хейні пише, що курс починався із стандартних фізичних тестів, що включають: віджимання, присідання і біг на 2 мілі (3,2 км), а також переповзання в перевернутому положенні й плавання на 100 м у повній екіпіровці. Після цього відібрані кандидати проходили серію завдань з військового орієнтуванню на місцевості на дистанції 29 км, завдання з нічного орієнтування з вантажем 18 кг за плечима. З кожним наступним марш-кидком вага рюкзака і дистанція збільшуються, а час проходження скорочується. Завдання закінчуються, коли кандидати будуть здатні успішно пройти 64-км марш з 20 кг за плечима по складній перетятій місцевості. Хейні стверджує, що лише старші офіцери та сержанти, що відповідають за перевірку тесту, могли знати встановлений ліміт часу, але всі оцінки, відбіркові завдання і умови встановлюються кадровим складом «Дельти».

Тестування на розумові здібності розпочинається із серії психологічних іспитів. Після їх проходження кандидат потрапляє на розширену раду інструкторів «Дельти» на чолі з їх командиром у присутності фахівців-психологів, де вони задають масу питань кандидатові, аналізуючи його відповіді і поведінку водночас намагаючись морально його виснажити. Потім командир спецпідрозділу виголошує остаточний вердикт, приймають вони кандидата до лав «Дельти» чи ні. Якщо кандидат був вибраний стати оперативником «Дельти», то він проходить 6-і місячний інтенсивний тренувальний курс оперативника (англ. Operator Training Course (OTC), де він вивчає техніку боротьби з тероризмом, а також контррозвідувальну діяльність. До програми курсу включена також вогнева підготовка з різних видів зброї та інші програми навчання.

Тренування оперативників «Дельти»[ред.ред. код]

Курс оперативної підготовки, відповідно до книги Хейні, складається з наступних етапів.

Вогнева підготовка[ред.ред. код]

Ті, що навчаються, розпочинають зі стрільби по стаціонарним цілям на незначній відстані, до досягнення виключної влучності ураження цілей. Поступово вони переходять до відпрацювання елементів стрільби по рухомим цілям.

По досягненню відмінних результатів стрільби, навчаємі переходять до опрацювання специфіки стрільби у приміщеннях, спочатку діючи поодинці, потім парою, за цим у складі трійки та врешті-решт у складі бойової групи. Поступово умови виконання вправ все більш ускладнюються: в приміщеннях крім «противника» розташовуються мішені, що імітують заручників.

Підривна справа[ред.ред. код]

Ті, що навчаються, на цих заняттях вивчають різні способи підриву об'єктів, у тому числі автомобілів та сейфів. Згодом проводиться навчання порядку застосування підручних матеріалів для створення самопальних вибухових пристроїв.

Напрацювання різнорідних навичок[ред.ред. код]

Фахівці та експерти різних секретних служб, як ФБР, ФАС тощо, беруть участь у проведенні низки занять, спрямованих на запровадження та розвиток специфічних навичок та знань. Наприклад, американська авіакомпанія Delta Air Lines дозволяє проведення тренувальних занять на своїх літаках.

Бойові групи, використовуючи отримані знання та здібності у снайпінгу, підривній справі відшліфовують свої навички на тренуваннях по звільненню заручників, знищенню або захопленню терористів під час штурму будівель, літаків та інших споруд та об'єктів. Усі навчаємі отримують практику у виборі найкращої позиції для снайпера, попри те, входять вони до складу снайперської групи чи ні. Найвища стадія підготовки оперативників включає вправи, коли замість манекенів та мішеній, роль заручників та терористів виконують члени «Дельти». Для напрацювання впевненості та укріплення довіри до кожного вправа при цьому виконується з бойовими набоями.

Майстерність шпіонажу (так зване «торговельне мистецтво»)[ред.ред. код]

Експерти ЦРУ навчають студентів різним якостям та навичкам, пов'язаним із шпіонажем, закладенням тайників, прихованим зустрічам з інформаторами, роботі з сигнальними засобами, спостереженням, стеженню та контрстеженню.

Практичний захист[ред.ред. код]

На заняттях такого роду, під керівництвом високонавчених експертів, учні, отримують поширені знання з практики водіння, будь-якого виду транспорту, та використання його з метою нападу та захисту. Згодом вони опрацьовують ці навички на тренуваннях із захисту високопосадовців з числа VIP-осіб та дипломатів

Завершальний іспит[ред.ред. код]

На фінальній стадії навчання оперативники повинні пройти усі ступені випробування на фоні обстановки, що динамічно розвивається із демонстрацією усіх своїх знань та умінь.

З метою підтримання належного рівня готовності «Дельта» співпрацює з іноземними військовими формуваннями спеціальних операцій, такими як Австралійський полк SAS, Британський SAS, Канадський JTF-2, французький GIGN, німецький KSK, ізраїльський SM. Нерідко свої тренування «Дельта» проводить одночасно з тренуваннями інших американських контртерористичних підрозділів, таких як HRT ФБР і DEVGRU, відомого як Navy SEAL Team Six.

Зовнішні атрибути спецпідрозділу[ред.ред. код]

Через унікальну специфіку даного підрозділу Пентагон ретельно відстежує будь-які публікації що можуть пролити інформацію про загін «Дельта» і відмовляються коментувати його секретні завдання. Оперативникам «Дельти» максимально гарантована безперешкодна рухливість, гнучкість і автономність дій. Приховуючи свою належність до «Дельти», вони дуже рідко носять військову форму одягу, а цивільний одяг є нормальним як у службовий так й у позаслужбовий час. Якщо під час виконання завдань вони вимушені носити військову форму, вона немає жодних ознак знаків розрізнення, прізвищ тощо.

Військовослужбовцям спецпідрозділу дозволяється носити будь-яку зачіску, а також бороду чи вуси за власним бажанням. Таким чином, будь-які натяки на їх належність до збройних сил відсутні.

Оперативники «Дельти» в цивільному одязі на спецоперації. Афганістан

Оперативники[ред.ред. код]

У внутрішньому середовищі американських сил спеціальних операцій терміном «оперативники» іменують лише одну категорію спецназівців — професіоналів, які вдало пройшли відбірний курс до 1-го загону сил спеціальних операцій «Дельта» та відповідний курс оперативної підготовки. Вперше термін «оперативник» пролунав для визначення різниці між оперативним та неоперативним персоналом, тобто тими хто бере безпосередню участь у спецопераціях та забезпечує їх. Усі інші спецпідрозділи збройних сил США (Special Forces, Rangers, PJs, та SEALs) використовують лише їм притаманні терміни для визначення фахівців своїх бойових підрозділів («зелені берети», армійські рейнджери, морські котики, парарятувальники, агенти ФБР тощо).

Однак з початку 2000-х термін «оперативник» надбав більш широкого розповсюдження: оперативниками зараз звуть майже усіх представників сил спеціальних операцій.

Операції та таємні акції «Дельти»[ред.ред. код]

Переважна більшість спеціальних операцій та таємних акцій, що виконувалися «Дельтою», залишається цілком таємною інформацією та навряд чи буде відома широкій публіці. Разом з цим, деякі деталі та факти участі оперативників «Дельти» у найвідоміших спецопераціях набули публічного викриття. У багатьох випадках участь професіоналів спецпідрозділу була або відмінена або плани проведення змінилися. Найбільш відомі військові операції, де спецназівці брали участь включають наступний список:

Операція «Орлиний кіготь»[ред.ред. код]

Перша бойова задача на проведення «Дельтою» спеціальної операції була отримана вночі 4 листопада 1979 року, відразу ж після успішного завершення спецпідрозділом повного курсу підготовки до застосування, коли натовп іранських студентів на чолі з радикально налаштованими ісламськими лідерами захопив штурмом американську амбасаду в Тегерані. «Дельта» негайно отримала завдання на проведення операції з рятування захоплених заручників й розпочала підготовку на спеціально побудованому військовими інженерами макеті посольства на базі ВПС Еглін, штат Флорида.

Тренування виявило труднощі практичного справдження запланованого завдання через його надмірну складність. До того ж план вимагав суворого дотримання графіку застосування вертольотів у нічних умовах із використанням приладів нічного бачення першого покоління.

Перш за все рятувальна команда оперативників «Дельти» повинна була бути перекинута транспортними літаками сил спеціальних операцій С-130 «Геркулес» вночі на віддалений від Тегерану район зосередження в пустелі, а у подальшому супроводжуватися вертольотами морської піхоти RH-53 «Сі Сталліон», що злітали з американського авіаносця «Німіц», курсуючого в Індійському океані.

Вертольоти з оперативниками «Дельти» та рейнджерами після приземлення у цьому районі підскоку повинні були дозаправитися й злітити до спеціального прихованого району очікування поблизу Тегерану та ховатися там до наступного вечора.

Далі за планом, у ніч операції, спецназівці «Дельти» вирушатимуть у напрямку захопленого посольства на вантажівках, у подальшому з ходу захопити комплекс будинків амбасади та звільнити заручників. Потім переміститися із заручниками на футбольний стадіон, де їх усіх підбиратиме загін вертольотів, що перекидає американців до найближчого аеродрому, який у свою чергу повинні захопити рейнджери. Після проведення цього дуже складного комплексу заходів, усі учасники операції евакуюються з цієї авіабази транспортними літаками С-141 «Старліфтер», а десантні вертольоти лишаються на злітно-посадковій смузі та підриваються.

Кінець кінцем 24-25 квітня 1980 року операція була розпочата, але анульована саме через проблеми з вертольотами. Перш за все, частина них постраждала від піщаного шторму. Помилки пілотів, поломки гідравлічної системи літальних апаратів призвели до того, що операція опинилася на межі краху, ще не встигнув розпочатися. Президент США Картер особисто віддав наказ на відміну операції. Під час евакуації сил спецоперацій один з вертольотів зіткнувся з транспортним літаком С-130, що спричинило вибух та паніку серед персоналу. Перша операція Дельти закінчилася загибеллю 8 чоловік — пілотів ВПС та морської піхоти, втратою 5 бойових вертольотів, з яких щонайменш 4 дісталися іранцям непошкодженими та головне були втрачені документи планування операцією, що поставило хрест на подальших можливостях провести другу спробу визволити заручників.

Операції в Центральній Америці[ред.ред. код]

За деякими даними, Дельта брала активну участь у бойових діях проти повстанців нікарагуанського національно-визвольного руху «Національний визвольний фронт Фарабундо Марті» та надавала допомогу ЦРУ у фінансуванні та підтримки «контрас».

Операція «Необхідна лютість»[ред.ред. код]

Наступним випробуванням для спецпідрозділу «Дельта» стало проведення операції «Необхідна лютість» — операція по вторгненню американських збройних сил у Гренаду. Головним завданням для спецназу став штурм в'язниці Річмонд-Хілл та звільнення політичних ув'язнених, що утримувалися в тюрмі. Розташована у високогірній місцевості збудованої в 18-му столітті фортеці, в'язниця з трьох сторін була оточена густими джунглями у й не мала підхідних шляхів, щоб наблизитися до неї. З четвертого боку дорога до тюрми проходила по вузькій стежці. Біля неї не було жодного зручного місця для посадки вертольотів з оперативниками. Фортечна в'язниця знаходилася на одному боці урвистої долини. На вищій точці, що цілковито панувала над долиною, знаходився Форт Фредерік, в якому розташовувався гарнізон гренадської армії, дислокація якого дозволяла прикривати перехресним вогнем з кулеметів усі підходи до дефіле.

На світанку вертольоти з оперативниками влетіли в долину й зависнувши над тюрмою, розпочали спуск підрозділу по мотузках. З виявленням противника гарнізон в'язниці відкрив ураганний вогонь по бойових вертольотах. Незабаром до них приєднався особовий склад, що базувався на Форт Фредерік. За даними свідків з числа цивільного населення, пілотам «Нічних сталкерів» з величезним трудом вдавалося тримати свої позиції. Щонайменш один екіпаж залишив без наказу поле бою й відмовився повернутися назад. Звинувачення пілоту у боягузтві були пред'явлені бійцями «Дельти», що мали висадитися, але згодом обвинувачення були зняті.

Авіарейс Aeropostal Flight 252[ред.ред. код]

29 липня 1984 року при перельоті з Каракасу на острови Кюрасао терористами був захоплений пасажирський літак DC-9 венесуельської авіакомпанії Aeropostal Alas de Venezuela. Двома днями пізніше венесуельські командос штурмом захопили літак, знищивши бандитів. Фахівці «Дельти» брали участь у підготовки та плануванні спецоперації.

Операція «Тінь бандита»[ред.ред. код]

У книзі Марка Баудена, «Вбити Пабло», автор робить припущення, що колумбійського наркобарона Пабло Ескобара міг вбити снайпер «Дельти». Офіційних даних або спростувань з цього приводу не існує й таємна акція приписується секретним службам Колумбії.

Операція «Справедлива Справа»[ред.ред. код]

Перед початком операції з вторгнення основних сил компоненту до Панами, низка ключових операцій була проведена силами спеціальних операцій. Так, на «Дельту» покладалося проведення операції «Кислотний гамбіт» зі звільнення американського громадянина Курта Мюса у в'язниці Панама-Сіті Карсел Модело. Водночас морські котики SEAL проводили спеціальну операцію «Вишуканий пакунок».

Операції «Щит пустелі» та «Буря в пустелі»[ред.ред. код]

На війну у Перській затоці оперативники були залучені у великій кількості й мали багато специфічних завдань. Зокрема воїни «Дельти» знаходилися в складі команди безпосереднього захисту командувача американськими збройними силами в ході операції генерала Нормана Шварцкопфа. Також на «Дельту», разом з іншими спецпідрозділами, такими як Спеціальна повітряна служба, покладалося завдання пошуку ракетних систем іракців «Скад».

Операції «Готський змій»[ред.ред. код]

Під час проведення миротворчої операції ООН в Сомалі, спецпідрозділ «Дельта» разом з армійськими рейнджерами брав участь у проведенні спеціальної операції під кодовою назвою «Готський змій». 3 жовтня 1993 бойові команди вирушили в центр Могадишо для захоплення ватажків сомалійського польового командира Фараха Айдіда. Головним завданням для оперативників «Дельти» визначалося захват та супровід основних керівників угруповання Айдіда.

Після того, як два вертольоти MH-60L Blackhawk були збиті вогнем з гранатометів з землі, місія пішла не за планом й як наслідок перетворилася на криваву бойню й закінчилася провалом, спричинивши загибель 5 оперативників «Дельти» (шостий загинув через кілька днів під мінометним обстрілом), 5 пілотів вертольотів та двох солдат зі складу 10-ої гірсько-піхотної дивізії. За даними Айдіда за час боїв загинуло 133 сомалійських бойовика та мирних мешканця; за оцінкою американського посла у Сомалі кількість загиблих становила від 1500 до 2000 чоловік.

1999 письменник Марк Бауден опублікував свою книгу «Падіння „Чорного яструба“: Історія сучасної війни», у якій в хронологічному порядку описав події, що коїлися 3 жовтня 1993 в Могадишо. 2001 на основі даної книги режисер Рідлі Скотт видав кінострічку "Падіння «Чорного яструба».

Десантування повітряного десанту в ході операції «Носоріг» (англ. Operation Rhino). Кандагарський аеродром, Афганістан. 19 жовтня 2001

Операція «Непохитна свобода»[ред.ред. код]

Спецпідрозділ «Дельта» брав саму активну участь на етапі проведення спеціальних операцій проти сил Талібану до початку та у ході вторгнення коаліційних сил до Афганістану у 2001 році. На плечі «Дельти» покладалися завдання щодо виявлення, пошуку та захоплення (нейтралізації) найважливіших лідерів Аль-Каїди та Талібану. Однією з таких операцій став спільний повітряний десант сумісно з армійськими рейнджерами 75-го полку з метою захоплення штабу духовного лідера та засновника руху Талібан Мохаммеда Омара в Кандагарі. Хоча місія із захоплення оперативниками Мохаммеда Омара була невдалою, рейнджерам вдалося захопити важливий об'єкт — аеродром.

Протягом усього збройного конфлікту, «Дельта» разом з іншими силовими спецпідрозділами виконувала й продовжує виконувати завдання з нейтралізації найодіозніших лідерів моджахедів.

Операція «Свобода Іраку»[ред.ред. код]

«Дельта» виконувала завдання операції по вторгненню в Ірак з самого початку у 2003 році. Оперативники «Дельти» відіграли значну роль у захопленні Багдаду, наведенні авіаударів, порушенні діяльності іракської військової та державної системи управління. Спецпідрозділ брав участь в облозі Мосула, коли сини іракського диктатора Удай та Кусей Хуссейни були знищені, а незабаром й сам Президент Саддам Хусейн був захоплений до полону.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Haney, Eric L. (2002). Inside Delta Force. New York: Delacorte Press, 325. ISBN 978-0-385-33603-1.
  • Naylor, Sean (2005). «Not a Good Day to Die: The Untold Story of Operation Anaconda», Penguin Group, New York
  • Griswold, Terry. «DELTA, America's Elite Counterterrorist Force», ISBN 0-87938-615-0
  • National Geographic Documentary: Road to Baghdad
  • Pushies, Fred J., et al. (2002). U. S. Counter-Terrorist Forces. Unknown: Crestline Imprints, 201. ISBN 0-7603-1363-6.
  • Hartmut Schauer: Delta Force. Motorbuch Verlag, Stuttgart 2008. ISBN 978-3-613-02958-3
  • Dalton Fury: «Kill Bin Laden», ISBN 978-0-312-56740-8

Примітки[ред.ред. код]

  1. Eric L. Haney, 'Inside Delta Force|Inside Delta Force: The Story of America's Elite Counterterrorist Unit', Delacorte Press, 2002