Дельфіна Потоцька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дельфіна Потоцька
Delfina Potocka 4.jpg
Народилася березень 1807
Муровані Курилівці, Україна
Померла 2 квітня 1877(1877-04-02)[1][2][3] (70 років)
Париж, Франція[1]
Поховання Кладовище Шампо в Монморансіd
Країна Польща
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність композиторка, світська левиця
Знання мов польська
Рід Потоцькі
У шлюбі з Мечислав (Михаїл) Потоцький
Могила Дельфіни Потоцької на старому кладовищі в Монморансі, 31 жовтня 2009 року
Могила Дельфіни Потоцької, 31 жовтня 2009 року

Дельфіна Потоцька, народжена Комар (нар. березень 1807, Муровані Курилівці — † 2 квітня 1877, Париж) — дама, приятелька артистів, співаків і художників. ЇЇ називали музою польського романтизму, оскільки вона вплинула на його провідних представників. Їй були присвячені їх твори. Вона знала Юліуша Словацького, Адама Міцкевича та Ципріана Каміля Норвіда.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дочка Станіслава Дельфіна Комара (майора російського війська) та Гонорати Орловської (дочка коронного ловчого короля Станіслава-Августа Понятовського). У 1825 році вона вийшла заміж за Мечислава Потоцького, сина Станіслава Щенсного Потоцького, одного з найбагатших поляків епохи, у них народилося п'ятеро дітей, які рано померли. Вона була нещасна в шлюбі з Потоцьким, з яким згодом розлучилася. Але в той же час вона виграла довічну пенсію в 100 тис. франків на рік, які Потоцький старанно платив їй. Пізніше вона використовувала здобуту пишність як член сім'ї Потоцьких і виплачувані гроші. Це становище дозволило їй скуштувати особисту і соціальну свободу і навіть в достатку жити в Парижі, де вона жила в різні часи.

Їй були притаманні розумові і мистецькі здібності та знаменита сліпуча краса, якою вона підкорила чоловічі серця у кращих салонах всієї Європи. Її грайлива чарівність діяла незалежно від національності та мови. У молодості вона була ученицею Фридерика Шопена, з яким вона вже тоді розмовляла і листувалася лише французькою мовою.

Розлучившись із чоловіком, вона поїхала за кордон, де жила як приятелька і довірена особа Зигмунта Красіньського та як його найтриваліша любов. Вона познайомилася з Красінським в Неаполі 24 грудня 1838 року і незабаром стала його коханою, перед якою поет довіряв усі свої думки і наміри і для якої писав твори (Світанок- пол.Przedświt).

Ці стосунків стали результатом також величезного листування поета з його коханою, які до цього часу відомі в невеликих фрагментах, лише з 1930 р. (Том I) у більш широкому підборі. Її листи є цінні для польської кореспонденції.

Вона також зіграла роль у житті Шопена (1832—1836), який підтримував з нею зв'язок до його смерті. Їхні стосунки, постійно підживлювались Шопеном, але Потоцька ніколи не відповідала взаємністю. Шопен ревнував Дельфіну до Словацького, якого він не любив за плітки про нього.

Вони шукали в Дельфіні Потоцькій (поруч з Джоанною Бобровою) прототип Ідалії, світової леді з Фантазії Юліуша Словацького.

Потоцьку Дельфіну поховали на старому кладовищі[pl] в Монморансі, поблизу Парижа 6 квітня 1877 року.

Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Листи до Дельфіни Потоцької. І. 1839—1843, Зигмунт Красінський, підготовлені до друку Адамом Золтовським. Познань 1930 р., вид. Познанське товариство друзів наук
  • Листи до Дельфіни Потоцької. II. 1843—1845 , Зигмунт Красінський, підготовлені до друку Адамом Золтовським. Познань 1935 р., вид. Познанське товариство друзів наук.
  • Листи до Дельфіни Потоцької. III. 1846—1848 , Зигмунт Красінський, підготовлені до друку Адамом Золтовським. Познань 1938 р., вид. Познанське товариство друзів наук.
  • Листи до Дельфіни Потоцької 1839—1859 рр. (т. I—III) Опрацьовані та введені Збігнієм Судольським. Варшава 1975, вид. PIW.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Zbigniew Sudolski. Delfina Potocka (z domu Komar). iPSB. Процитовано 2019-08-12. 
  2. Na inskrypcji nagrobnej podano rok urodzenia 1810.
  3. Paweł Cmielewski: Słowacki w supermarkecie 2.0. Kielce: stowarzyszenie Twórcze „Zenit”, 2018, s. 40. ISBN 978-83-943720-5-7. 
  4. Duchowi memu dała w pysk i poszła!. Encyklopedia teatru polskiego. encyklopediateatru.pl. Процитовано 2019-08-12. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Казимір Вержінський: Życie Chopina. Kraków: Wydawnictwo Literackie. с. 640. ISBN 978-83-08-04490-2. 
  • Адам Гарасовський:The skein of legends around Chopin (en). Glasgow: William MacLellan. с. 383.  ; друге видання — Нью-Йорк: Da Capo Press, 1977, ст. 383; третє видання — Нью — Йорк: Da Capo Press, 1980, ст. 417,.
  • Єжи Марія Смотер: Суперечка щодо «листів» Шопена до Дельфіни Потоцької. Краків, Польський музичний видавець, 1966, друге видання 1976.
  • Едвард Рудзький: Дельфіна Потоцька. Варшава, Novum 1989.
  • Chopin i Potocka: Awantura o miłosną korespondencję. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe Semper. 2005. с. 388. ISBN 83-89100-68-1.