Дельфінідин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дельфінідин (хлорид)
Ідентифікатори
Номер CAS 528-53-0
Номер EINECS 208-437-0
KEGG C05908
ChEBI 38701
SMILES c1c(cc(c(c1O)O)O)c2c(cc3c(cc(cc3[o+]2)O)O)O.[Cl-]
InChI InChI=1S/C15H10O7.ClH/c16-7-3-9(17)8-5-12(20)15(22-13(8)4-7)6-1-10(18)14(21)11(19)2-6;/h1-5H,(H5-,16,17,18,19,20,21);1H
Номер Бельштейна 1691007
Властивості
Молекулярна формула C15H11O7+Cl-
Молярна маса 338,70 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Дельфінідин[1][2] — це антоціанідин, рослинний пігмент, а також антиоксидант[3]. Дельфінідин надає блакитного відтінку квітам родів фіалка та дельфіній. Він також надає синьо-червоного кольору винограду Каберне Совіньйон, і його можна знайти в журавлині та винограді Конкорд, а також у гранаті[4] та чорниці[5].

Дельфінідин, як і майже всі інші антоціанідини, є чутливим до рН, тобто є природним кислотно-основним індикатором, і змінюється від червоного кольору в основному середовищі до синього в кислому.

Глікозиди[ред. | ред. код]

Відомо кілька глікозидів, отриманих з дельфінідину:

  • Міртилін[en] (дельфінідин-3-О-глюкозид) та туліпанін[en] (дельфінідин-3-О-рутинозид) можна знайти у вичавках чорної смородини.
  • Віолдельфін[en] (дельфінідин 3-рутинозид-7-O-(6-O-(4-(6-O-(4-гідроксибензоїл)-β-D-глюкозил)оксибензоїл)-β-D-глюкозид) надає пурпурно-синього кольору квітам Aconitum chinense.
  • Насунін (дельфінідин-3-(р-кумароїлрутинозид)-5-глюкозид) надає фіолетового кольору шкірці плодів баклажанів[6].

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. Delphinidine. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
  2. Delphinidine. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
  3. Afaq, F.; Syed, D. N.; Malik, A.; Hadi, N.; Sarfaraz, S.; Kweon, M.-H.; Khan, N.; Zaid, M. A.; Mukhtar, H. (2007). Delphinidin, an Anthocyanidin in Pigmented Fruits and Vegetables, Protects Human HaCaT Keratinocytes and Mouse Skin Against UVB-Mediated Oxidative Stress and Apoptosis. Journal of Investigative Dermatology. 127 (1): 222—232. doi:10.1038/sj.jid.5700510. PMID 16902416. Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 17 грудня 2020.
  4. Ribéreau-Gayon, J.; Ribéreau-Gayon, P. (1958). The Anthocyans and Leucoanthocyans of Grapes and Wines. American Journal of Enology and Viticulture. 9: 1—9.
  5. Lätti AK, Riihinen KR, Kainulainen PS (2008). Analysis of anthocyanin variation in wild populations of bilberry (Vaccinium myrtillus L.) in Finland. J Agric Food Chem. 56 (1): 190—6. doi:10.1021/jf072857m. PMID 18072741.
  6. Noda Y, Kneyuki T, Igarashi K, Mori A, Packer L (2000). Antioxidant activity of nasunin, an anthocyanin in eggplant peels. Toxicology. 148: 119—23. doi:10.1016/s0300-483x(00)00202-x. PMID 10962130.