Деліберативна демократія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Демократія
Цінності
Законність · Рівність
Свобода · Права людини
Право на самовизначення
Консенсус · Плюралізм
Теорія
Теорія демократії
Історія
Історія демократії
Різновиди
Афінська
Буржуазна
Деліберативна
Ліберальна
Мажоритарна
Парламентська
Плебісцитарна
Представницька
Протективна
Пряма
Соціалістична
Соціальна
Суверенна
Неліберальна
Християнська
Електронна
Портал: Політика
[шаблон]

Деліберативна (дорадча) демократія — це модель демократії, при якій прийняття політичних рішень, формулювання політичного порядку і розгляд спірних питань ґрунтується на деліберативній громадській думці. Під деліберативною громадською думкою розуміється думка, що формується в рамках раціонального і аргументованого публічного дискурсу, спрямованого на досягнення консенсусу.

У сучасній науці немає єдиної думки щодо розуміння сутності деліберативної демократії і її інституційних характеристик. Теоретики деліберативного підходу прагнуть розробити систему, котра могла б заповнити недоліки сучасної моделі представницької демократії. Більшість дослідників говорять про наділення громадянського суспільства правом вести дискусії про політичні рішення і впливом на представницьку владу за умови забезпечення повної інформованості і свідомості громадськості.[1]

Автором поняття «деліберативна демократія» вважається політолог Джозеф Бессет, який вперше вжив цей термін у 1980 році в роботі «Deliberative Democracy: The Majority Principle in Republican Government».[1] Також одним із найвідоміших теоретиків деліберативної демократії є Юрґен Габермас.

Опис[ред. | ред. код]

Модель деліберативної демократії — один із напрямків у теорії демократії, що сформувався у 1980-х роках. Концептуальні основи моделі були розроблені дещо раніше, зокрема, в роботах Джона Ролза і Юрґена Габермаса.

Виникнення деліберативної теорії пов'язане з кризою представницької системи в XX ст.[2][3] У цьому контексті, як зазначає дослідник Д. Гелд, «існує кандидат на статус ще однієї … моделі (демократії): „дорадча демократія“».[4] Терміни «дорадча демократія» і «деліберативна демократія», а також «демократія участі» і «демократія обговорень» слід вважати синонімами в контексті демократичної моделі, заснованої на обговоренні значимих політичних рішень в умовах раціонально аргументованого публічного дискурсу.[5]

Делібератівна демократія спрямована на вирішення таких проблем:

  • Недоліки представницької демократії, пов'язані з відчуженням політичних еліт від більшості громадян.
  • Домінування емпіричного підходу в сучасній теорії демократії, при якому воля народу впливає лише на вибір політичної еліти.
  • Прогалини політичної комунікації, в результаті яких можливі обмеження доступу громадянського суспільства до інформації та маніпуляція даними з боку політичних еліт.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Bessette J. Deliberative Democracy: The Majority Principle in Republican Government // How Democratic is the Constitution? Washington, D.C., AEI Press. 1980.
  2. Дзоло Д. Демократия и сложность. Реалистический подход. М.: Издательский дом Государственного университета — Высшей школы экономики, 2010.
  3. Крауч К. Постдемократия. М.: Издательский дом Государственного университета — Высшей школы экономики, 2010.
  4. Хелд Д. Модели демократии. М.: Издательский дом «Дело» РАНХиГС, 2014. с. 382
  5. Докторов Б. Реклама и опросы общественного мнения в США в 2 ч. Часть 2. Научные опросы общественного мнения 2-е изд., пер. и доп. Монография. М.: Издательство Юрайт, 2018. с. 304
  6. Линде, 2015.