Делієв Георгій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Вікторович Делієв
Зображення
Дата народження 1 січня 1960(1960-01-01) (58 років)
Місце народження Херсон
Громадянство Україна Україна
Alma mater Одеська державна академія будівництва та архітектури
Професія актор, режисер, музикант, співак, художник
Нагороди


Народний артист України
Заслужений артист України
IMDb ID 0217239
www.deliev.com
Делієв Георгій Вікторович у Вікісховищі?

Георгій Вікторович Делієв (*1 січня 1960, Херсон) — актор, режисер, художник, музикант, художній керівник театру «Маски-шоу», відомий своїми українофобськими поглядами.[1][2]

Життєпис[ред. | ред. код]

На виступі у Мелітополі, 2017

Народився в родині вчителів Віктора Георгійовича Делієва та Галини Трохимівни Делієвої, вдома вони називають Георгія Юрою, є молодший брат Лев Делієв. Правнук архієпископа Дніпропетровського Георгія (Делієва). У дитинстві займався веслуванням, легкою атлетикою, баскетболом, волейболом, особливо любив малювання, один раз його показували по телевізору на виставці картин, батьки думали, що він стане художником.

З 1977 р. по 1982 р. навчався в Одеському інженерно-будівельному інституті на архітектурному факультеті. Протягом студентських років активно займався пантомімою та клоунадою[3].

У 1982—1984 рр. працював архітектором в місті П'ятигорську, потім у Кишиневі, де паралельно відкрив театри-студії пантоміми[3].

У 1984 р. працював у Ленінградському театрі під керівництвом В'ячеслава Полуніна «Лицедії». Того ж року його прийнято до ансамблю пантоміми та клоунади «Маски» при Одеській філармонії. Нині комік-трупа «Маски» — самостійна компанія, де Делієв донині працює художнім керівником, режисером, актором, автором.

З 1986 по 1989 рр. Георгій учився в державному інституті театрального мистецтва на факультеті режисури естради. В 1991 році Георгій зняв повнометражний художній фільм «Сім днів з російською красунею». Також Делієв знімався в багатьох фільмах Кіри Муратової (за роль у фільмі «Настройщик» отримав премію кінофестивалю «Стожари — 2005» за найкращу чоловічу роль), зіграв роль Остапа Бендера в німецькому художньому фільмі Ульріке Оттінгер[de] «Дванадцять стільців». У 2008 році зіграв головну роль у українському комедійному фільмі «Прикольна казка». Починаючи з 1992 року був режисером-постановником, автором сценарію і виконавцем головних ролей у телевізійних фільмах комедійного серіалу «Маски-шоу».

Лауреат Всесоюзного конкурсу артистів естради, лауреат і дипломант багатьох міжнародних конкурсів театру, циркового мистецтва, телевізійних фестивалів і конкурсів. Народний артист України. Член спілки театральних діячів, член спілки кінематографістів України.

У 2002 році був обраний депутатом Одеської міської ради, був членом в комісії з питань культури, з питань молоді і спорту[3].

Є автором пісень, гітаристом і вокалістом в рок-групі «Delievs band». За останні кілька років Георгій Делієв реалізував свій черговий проект — випустив музичні альбоми «Хулиган с большой буквы» (2005 р.), «Дубда» (2007) та «Небесный поезд» (2008). Альбомам характерна різноманітна палітра звучання та виконання.

У 2006 році співав дуетом разом з відомою українською співачкою Альоною Вінницькою. Музичним продюсером пісні став Олексій Большой. Він написав музику, використовуючи запропоновані Георгієм брендові семпли з серіалу «Маски-шоу», а Альона написала слова. Георгій та Альона отримали за дану композицію премію «Пісня року-2006». Пізніше вийшла пісня «Мы к вам приехали на час».

На сьогоднішній день гастролює з гуртом «Delievs band» по містах України та інших держав. Його кліпи можна побачити на провідних каналах України й Росії, а пісні звучать на багатьох радіостанціях України. На всіх концертах — живе виконання, а також в процесі виступу Георгій грає на різних екзотичних музичних інструментах. У 2017 році член журі Ліга Сміху.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Актор ·      

Повнометражні фільми
Телебачення

Режисер

Музичні кліпи[ред. | ред. код]

  • 2014 — «Сон».
  • 2010 — «Прийшов агент» Кліп на пісню з альбому «Небесний поїзд» являє собою динамічно змонтоване відео з матеріалу перебування Георгія Делієва на фестивалі «Burning Man» у штаті Невада.
  • 2009 — «Злі клоуни»  Кліп на дуетну пісню Жорик DELіев і Олексія Большого з відвертим стьобом про українським менталітеті.
  • 2008 — «Хтось під Новий рік» Жора і музиканти вилазять з подарунка, точніше — вони там живуть. І розповідають історію, яку ілюструють мультфільми, намальовані Делієвим. Кліп дурнуватий, але добрий і безбашений. Це новорічна життєрадісна пісня, і відео таке ж яскраве вийшло. При всьому цинізмі в тексті про незвичайний дідусеві Мороза, який забирав подарунки у дітей і поводився неадекватно, в кінці всіх чекає, звичайно ж, хепіенд.
  • 2008 — «Сила волі» Зйомки даного кліпу відбувалися в травні в «Будинку клоунів» за участю групи «Масктер-клас» та колективу «Умілі ноги». Жорик в даному відео не тільки співає, грає і танцює, але і літає !!!
  • 2006 — «Я реальний придурок» Герой ходить по нічному місту і на його шляху з'являються різні персонажі, яких грають Б. Барського, Я. Деліева, І. Токарчук, колектив «Умілі ноги», клоуни «Оранжевий настрій» і т.д
  • 2006 — «Тумба-бугі»  За основу сюжету було взято знаменитий фільм Тарантіно «Кримінальне чтиво». А саме танцювальний фрагмент з Мией Уоліс (Ума Турман) і Вінсентом (Джон Траволта), яких і зіграли відома співачка і лідер комік-трупи «Маски». У кліпі так само взяли участь Борис Барський та Яна Делієва.
  • 2006 — «Я поганий». Дане відео складається з концертного виступенія Жорик Делієв і смішних гегів з серіалу "Маски-шоу.
  • 2000 — «По алеях» для групи «Ляпіс Трубецкой» Кліп відтворює атмосферу провінційного ресторану, в якому грає місцевий ансамбль (в цій якості виступила група «Ляпис Трубецкой»). В інших ролях зайняті «Маски», що займаються своїми звичайними справами — трюками і гегами.
  • 1995 — «За Пивом» Кліп на пісню Кабаре-дует «Академія».
  • 1989 — «Маски»
  • 1988 — «Куплети Мефістофеля»
  • 1988 — «Завдання виконано»
  • 1987 — «Одеса-мама»

Художник[ред. | ред. код]

  • Роботи Георгія Делієва віконані в манері експериментального малювання різними техніками (масло, акрил, акварель, туш, пастель).

Дискографія[ред. | ред. код]

  • Жорык Делиев и ВИА «Качели-Качели»: Хулиган с большой буквы Х (2005)
  • Жорык Делиев: Дубда (2007)
  • Жорык Делиев: Небесный поезд (2008)

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Отець Віктор Георгійович Делієв (нар. 1936)
  • Мати Галина Трохимівна Делієва (д. Гулина) (нар. 13 травня 1937)
  • Донька Яна Делієва (нар. 8 липня 1983), грала в дитинстві в багатьох серіях проекту «Маски-шоу» з 1992 по 1995. Психолог за освітою. Танцює степ з колективом «Умілі ноги», викладає танці «tap dance» і танцює фламенко, клоунесса в театрі «Кабаре Буффон», знімається в кіно, вчиться вокалу, співає пісні в стилі французький шансон, одружена.
  • Перша дружина з 1979 Лариса Делієва (д. Пудовская) (нар. 15 вересня 1961 — помер. 22 січня 2012) працювала художником.
  • Друга дружина Катерина Делієва, Катерина на 25 років молодша за Георгія. В пари в 2015 році народився син Микола.
  • Онучка Аліса Клімова (нар. 8 грудня 2014)
  • Брат Лев Вікторович Делієв (нар. 21 лютого 1965) звукорежисер у колективі «Маски».
  • Племінниця Поліна Львівна Делієва (нар. 1987)
  • Дружина брата — Наталія Делієва (Северина) (нар. 11 грудня 1967), директор колективу «Маски» і театру «Дом клоунів»

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

  • Заслужений артист України (2002)
  • Народний артист України (серпень 2009)
  • Кавалер Ордена в ім'я преподобного Іллі Муромця III ступеня УПЦ московського патріархату (2010)
  • Екс-депутат міської ради в комісії з культури, освіті, у справах молоді та спорту.
  • Лауреат Всесоюзного конкурсу артистів естради, лауреат і дипломант міжнародних конкурсів театру, циркового мистецтва, телевізійних фестивалів і конкурсів.
  • Член спілки театральних діячів.
  • Член спілки кінематографістів України.
  • У серпні 2005 року став Академіком Міжнародної Академії трюку.
  • Академік Міжнародної академії дурнів.
  • Премія міжнародного кінофестивалю «Стожари-2005» — за найкращу чоловічу роль у фільмі «Настроювач».

Критика[ред. | ред. код]

Висміювання української мови у пісні «Рідна мова» (2006)[ред. | ред. код]

У 2006 року зняв музичний кліп під назвою "Рідна мова"[4], в якому було висміяно українську мову та українських письменників. Після появи кліпу багато українських оглядачів осудили такі дії Делієва, звинувативши його в українофобії.[1][2] У відповідь на критику, Делієв заявив що у мережу потрапив "чорновий" варіант кліпу, а не фінальний[5] й пізніше захищав кліп називаючи його "присвяченим штучній тенденції розколу суспільства за мовним питанням".[6] Згодом у 2011 році Делієв потрапив до десятки найбільших українофобів за версією журналу "Український тиждень".[1][2]

За сюжетом кліпу Делієв намагається співати російською, але двоє кремезних чоловіків у темних окулярах, які символізують «репресивний помаранчевий режим», постійно затикають йому рота й вимагають робити це українською. Врешті, співак не витримує і починає нецензурно лаятися на адресу тодішнього президента Ющенка.

Сайти[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні // Український тиждень від 12 вересня, 2011
  2. а б в «Ліца» антипатріотизму*. Професійні українофоби не здатні переінакшити суспільство, але залишаються одним із чинників дестабілізації ситуації в країні // Українсьий тиждень, № 36 (201) за 2-8 вересня 2011. 68 стор.: сс. 22-25
  3. а б в (рос.) Ормоцадзе, Маргарита (2011-11-18). Георгий Делиев: «Маски-шоу» у него каждый день. Власть денег, № 46. Архів оригіналу за 2014-11-08. Процитовано 2014-11-08. 
  4. Георгій Делієв - "Рідна мова" // Youtube, 2006
  5. «Маски» зірвані. Георгій Делієв: «Спеціально для Ющенка можу вигадати кілька сценаріїв поділу громадян однієї країни». - Дзеркло тижня, 25 квітня 2008
  6. «Маски-шоу» ініціювали затвердження 1-го квітня офіційним міжнародним днем клоуна і звернулись до ЮНЕСКО // Події та коментарі, 6 листопада 2015

Див. також[ред. | ред. код]