Делієв Георгій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Георгій Вікторович Делієв
Delievmasterklass (crop).jpg
Дата народження 1 січня 1960(1960-01-01) (58 років)
Місце народження Херсон, Українська РСР,
СРСР СРСР
Громадянство Україна Україна
Професія актор, режисер, музикант, співак, художник
Нагороди


Народний артист України
Заслужений артист України
IMDb ID 0217239
www.deliev.com
CMNS: Georgy Deliev на Вікісховищі

Делієв Георгій Вікторович (*1 січня 1960, Херсон) — український актор, режисер, художник, музикант, шоу-мен, художній керівник Театру «Маскі-шоу». Народний артист України.

Одесский подкидыш (артисты).jpg

Біографія[ред.ред. код]

Делієв Георгій народився 1 січня 1960 року в місті Херсоні у родині вчителів Віктора Георгійовича Делієва та Галини Трохимівни Делієвої, вдома вони називають Георгія Юрою, є молодший брат Лев Делієв. Правнук архієпископа Дніпропетровського Георгія (Делієва). У дитинстві займався веслуванням, легкою атлетикою, баскетболом, волейболом, особливо любив малювання, один раз його показували по телевізору на виставці картин, батьки думали, що він стане художником.
З 1977 р. по 1982 р. навчався в Одеському інженерно-будівельному інституті на архітектурному факультеті. Протягом студентських років активно займався пантомімою та клоунадою[1].

У 1982—1984 рр. працював архітектором в місті П'ятигорську, потім у Кишиневі, де паралельно відкрив театри-студії пантоміми[1].

У 1984 р. працював у Ленінградському театрі під керівництвом В'ячеслава Полуніна «Лицедії». Того ж року його прийнято до ансамблю пантоміми та клоунади «Маски» при Одеській філармонії. Нині комік-трупа «Маски» — самостійна компанія, де Делієв донині працює художнім керівником, режисером, актором, автором.

З 1986 по 1989 рр. Георгій учився в державному інституті театрального мистецтва на факультеті режисури естради. В 1991 році Георгій зняв повнометражний художній фільм «Сім днів з російською красунею». Також Делієв знімався в багатьох фільмах Кіри Муратової (за роль у фільмі «Настройщик» отримав премію кінофестивалю «Стожари — 2005» за найкращу чоловічу роль), зіграв роль Остапа Бендера в німецькому художньому фільмі Ульріке Оттінгер[de] «Дванадцять стільців». У 2008 році зіграв головну роль у українському комедійному фільмі «Прикольна казка». Починаючи з 1992 року був режисером-постановником, автором сценарію і виконавцем головних ролей у телевізійних фільмах комедійного серіалу «Маски-шоу».

Лауреат Всесоюзного конкурсу артистів естради, лауреат і дипломант багатьох міжнародних конкурсів театру, циркового мистецтва, телевізійних фестивалів і конкурсів. Народний артист України. Член спілки театральних діячів, член спілки кінематографістів України.

У 2002 році Делієв був обраний депутатом Одеської міської ради, був членом в комісії з питань культури, з питань молоді і спорту[1].

Делієв є автором пісень, гітаристом і вокалістом в рок-групі «Delievs band». За останні кілька років Георгій Делієв реалізував свій черговий проект — випустив музичні альбоми «Хулиган с большой буквы» (2005 р.), «Дубда» (2007) та «Небесный поезд» (2008). Альбомам характерна різноманітна палітра звучання та виконання.

У 2006 році Георгій Делієв співав дуетом разом з відомою українською співачкою Альоною Вінницькою. Музичним продюсером пісні став Олексій Большой. Він написав музику, використовуючи запропоновані Георгієм брендові семпли з серіалу «Маски-шоу», а Альона написала слова. Георгій та Альона отримали за дану композицію премію «Пісня року-2006». Пізніше вийшла пісня «Мы к вам приехали на час».

На сьогоднішній день Делієв гастролює з гуртом «Delievs band» по містах України та інших держав. Його кліпи можна побачити на провідних каналах України й Росії, а пісні звучать на багатьох радіостанціях України. На всіх концертах — живе виконання, а також в процесі виступу Георгій грає на різних екзотичних музичних інструментах. У 2017 році член журі Ліга Сміху.

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисер

Музичні кліпи

·       2014 — «Сон».

·       2010 — «Прийшов агент» Кліп на пісню з альбому «Небесний поїзд» являє собою динамічно змонтоване відео з матеріалу перебування Георгія Делієва на фестивалі «Burning Man» у штаті Невада.

·       2009 — «Злі клоуни»  Кліп на дуетну пісню Жорик DELіев і Олексія Большого з відвертим стьобом про українським менталітеті.

·       2008 «Хтось під Новий рік» Жора і музиканти вилазять з подарунка, точніше — вони там живуть. І розповідають історію, яку ілюструють мультфільми, намальовані Делієвим. Кліп дурнуватий, але добрий і безбашений. Це новорічна життєрадісна пісня, і відео таке ж яскраве вийшло. При всьому цинізмі в тексті про незвичайний дідусеві Мороза, який забирав подарунки у дітей і поводився неадекватно, в кінці всіх чекає, звичайно ж, хепіенд.

·       2008 «Сила волі» Зйомки даного кліпу відбувалися в травні в «Будинку клоунів» за участю групи «Масктер-клас» та колективу «Умілі ноги». Жорик в даному відео не тільки співає, грає і танцює, але і літає !!!

·       2006 «Я реальний придурок» Герой ходить по нічному місту і на його шляху з'являються різні персонажі, яких грають Б. Барського, Я.Деліева, І.Токарчук, колектив «Умілі ноги», клоуни «Оранжевий настрій» і т.д

·       2006 «Тумба-бугі»  За основу сюжету було взято знаменитий фільм Тарантіно «Кримінальне чтиво». А саме танцювальний фрагмент з Мией Уоліс (Ума Турман) і Вінсентом (Джон Траволта), яких і зіграли відома співачка і лідер комік-трупи «Маски». У кліпі так само взяли участь Борис Барський та Яна Делієва.

·       2006 «Я поганий». Дане відео складається з концертного виступенія Жорик Делієв і смішних гегів з серіалу "Маски-шоу.

·       2000 «По алеях» для групи «Ляпіс Трубецкой» Кліп відтворює атмосферу провінційного ресторану, в якому грає місцевий ансамбль (в цій якості виступила група «Ляпис Трубецкой»). В інших ролях зайняті «Маски», що займаються своїми звичайними справами — трюками і гегами.

·       1995 «За Пивом» Кліп на пісню Кабаре-дует «Академія».

·       1989 «Маски»

·       1988 «Куплети Мефістофеля»

·       1988 «Завдання виконано»

·       1987 «Одеса-мама»

Художник[ред.ред. код]

Перша виставка Г. Делієва відбулася у 2004 році в Одесі. На сьогоднішній день художник взяв участь у більш ніж десяти персональних і групових виставках, знайшов своїх глядачів, шанувальників і покупців.

Будучи абсолютно вільним художником, не обтяженим творчими зобов'язаннями перед будь-ким, у виборі об'єкта зображення, теми та живописної техніки Георгій керується виключно гостротою свого інтересу до них. Він працює в жанрі портрета, пейзажу, тематичної композиції. У таких композиціях перед глядачем проходить низка фантазійних, гротескових і цілком життєвих героїв: вони стріляють з рогатки по динозаврам, п'ють на самоті та медитують, застигають у якомусь заціпенінні і відчайдушно махають крилами в спробі подолання чи то гравітації, чи то непід'ємності власної душі. Разом вони являють собою зріз нашого часу, нерівний і шорсткий, в якому абсурд і глибокий зміст взаємопроникні. Драматургія робіт Делієва будується на конфлікті, часом прихованому, частіше виявленому. Його авторська манера близька до експресіонізму: та ж підвищена звучність кольору, контрастні зіставлення колірних плям, поверх яких прокладено різкі, уривчасті мазки, чорні і кольорові контури для додання більшої виразності зображеним об'єктам та сюжетаом в цілому

Роботи Георгія Делієва виконані в манері експериментального малювання різними техніками (масло, акрил, акварель, туш, пастель).

Найчастіше пише картини під час гастролей. Художнього приладдя з собою не бере, купує відразу на місці у спеціальних крамницях. Делієв пише картини уже більше 20 років.

«В дитинстві я мріяв стати художником, навіть вибирав, де вчитимуся на нього. Але вийшло, що став мімом, клоуном, режисером театру. Тому критики часом вважають мій живопис за таке собі хобі, мовляв, намалював якісь шаржі на серветках і хоче похвалитися».

2004 г. Первая персональная выставка «Штрихи к портрету» (живопись, графика). Галерея «Белая луна», г. Одесса. (рос.)

2006 г. групповая выставка галерея «Белая луна», г. Одесса. (рос.)

2007 г. Персональная выставка (живопись, графика). Галерея «Арена», г. Киев. (рос.)

2007 г. групповая выставка в «Морская галерея», г. Одесса. (рос.)

2008 г. Персональная выставка «Мастер-класс» (живопись, графика). Галерея «Белая луна», г. Одесса.   (рос.)

2009 г. Персональная выставка «Вспомнить все» (живопись, графика). Галерея «Белая луна», г. Одесса.  (рос.)

2010 г. Персональная выставка «Ностальгия по настоящему» (живопись, графика). Галерея «Сады победы», г. Одесса. (рос.) 

2010 г. групповая выставка в Музее Западного и Восточного искусства, г. Одесса. (рос.)

2010 г. Персональная выставка (живопись, графика). Музей восковых фигур, г. Одесса. (рос.)

2010 г. Совместная выставка с В. Кучера-Куцан «Театр и закулисье» в галерее «Белая луна» г. Одесса  (рос.)

2010 г. Две картины выставлены и проданы на благотворительной выставке-продаже Межнародного арт-проекта Milliart.com.  (рос.)

2011 г. Персональная выставка «Без слов» (живопись, графика). Галерея «Белая луна», г. Одесса.  (рос.)

2012 г. Персональная выставка «Три кита» (живопись, графика). Галерея «Атрибут» г. Киев.  (рос.)

2013 г. Персональная выставка «ПЕРСОНАлка» (масло, пастель, акварель). Галерея «Арт-шик» г. Винница.  (рос.)

2013 г. Персональная выставка «За пределами силы тяжести» (масло, акварель). Музей гетьманства г. Киев  (рос.)

2013 г. Персональная выставка «Левитация» (живопись, графика). Галерея «Евро-арт» г. Киев.  (рос.)

2013 г. Персональная выставка «Под маской» (живопись, графика). Галерея «Евро-арт» г. Ровно  (рос.)

2013 г. Персональная выставка «Взгляд на мир» (живопись, графика). Галерея Заповедника «Чернигов древний» г. Чернигов (рос.)

2013 г. Групповая выставка «Осенний вернисаж» в «Украинский центр инноватики и патентно-информационных услуг» г. Киев (рос.)

2014 г. Групповая выставка «Весенний вернисаж» в галерее «Au Petit Bruxelles-Art Gallery-Piano Bar» г. Киев (рос.)

2014 г. Персональная выставка картин в Арт-кафе «Бунин» г. Одесса (рос.)

2014 г. Персональная выставка «…жить нельзя грешить…» в галерее «Garna gallery» г. Киев (рос.)

2014 г. Персональная выставка «За пределами силы тяжести» (масло, акварель) в галереи библиотеки им. Н.Бажана г. Киев (рос.)

2014 г. Групповая выставка «Осенний вернисаж» в «Украинский центр инноватики и патентно-информационных услуг» г. Киев (рос.)

2014 г. Групповая выставка «Бабье лето» в галерее «Белая луна» г. Одесса (рос.)

2014 г. Персональная выставка «Зеркало, обладающее памятью» в галерее «Аурум» г. Одесса  (рос.)

2015 г. Персональная выставка «Вечно молодой» в галерее «Музея Шустов» г. Одесса (рос.)

2015 г. Групповая выставка «Майская палитра», «Летний бриз» «Украинский центр инноватики и патентно-информационных услуг» г. Киев (рос.)

2015 г. Групповая выставка «Impel Griffin Вернисаж» в бизнес-центре «Очаковский» г. Киев (рос.)

2015 г. Групповая выставка «Иное 2015» в Музее современного искусства г. Одесса (рос.)

2015 г. Персональные выставки в г. Ильичевск: (рос.)

«Летняя большая» в Доме культуры  (рос.)

«Летняя малая» в галерее «У мадам Марины»  (рос.)

2015 г. Групповая выставка «У нас єдина доля — ім'я їй Україна» в Музей этнографии и экологии Карпатского края, г. Яремче, Ивано-Франковская обл.  (рос.)

2015 г. Групповая выставка «Осенний вернисаж» «Украинский центр инноватики и патентно-информационных услуг» г. Киев (рос.) 

2015 г. Картины представлены на фестивале Всеукраинского проекта «У нас єдина доля — ім'я їй Україна». Дом «Просвіти» г. Надвирна (Ивано-Франковская обл.). (рос.)

2015 г. Картины представлены на Украинской неделе искусств в столичном Доме художника (Киев). (рос.)

2015 г. Персональная выставка «Быть собой!» в арт пространстве «Фрейд хаус» (Киев). (рос.)

2015 г. Групповая выставка «Winter art stream 2016» в галерейном пространстве «Импел Гриффин» (г. Киев). (рос.)

2015—2016 г. групповая выставка «Xmas Diplomatic Academy Art Gallery 2016» в Дипломатической Академии Украины при Министерстве иностранных дел Укр. (г. Киев). (рос.)

Дискографія[ред.ред. код]

  • Жорык Делиев и ВИА «Качели-Качели»: Хулиган с большой буквы Х (2005)
  • Жорык Делиев: Дубда (2007)
  • Жорык Делиев: Небесный поезд (2008)

Сім'я[ред.ред. код]

Отець Віктор Георгійович Делієв (нар. 1936)

Мати Галина Трохимівна Делієва (д. Гулина) (нар. 13 травня 1937)

Донька Яна Делієва (нар. 8 липня 1983), грала в дитинстві в багатьох серіях проекту «Маски-шоу» з 1992 по 1995. Психолог за освітою. Танцює степ з колективом «Умілі ноги», викладає танці «tap dance» і танцює фламенко, клоунесса в театрі «Кабаре Буффон», знімається в кіно, вчиться вокалу, співає пісні в стилі французький шансон, одружена.

Перша дружина з 1979 Лариса Делієва (д. Пудовская) (нар. 15 вересня 1961 — помер. 22 січня 2012) працювала художником.

Друга дружина Катерина Делієва, Катерина на 25 років молодша за Георгія. В пари в 2015 році народився син Микола.

Онучка Аліса Клімова (нар. 8 грудня 2014)

Брат Лев Вікторович Делієв (нар. 21 лютого 1965) звукорежисер у колективі «Маски».

Племінниця Поліна Львівна Делієва (нар. 1987)

Дружина брата — Наталія Делієва (Северина) (нар. 11 грудня 1967), директор колективу «Маски» і театру «Дом клоунів»

Нагороди та звання[ред.ред. код]

• Заслужений артист України (2002)

• Народний артист України (серпень 2009)

• Кавалер Ордена в ім'я преподобного Іллі Муромця III ступеня Української Православної Церкви (2010)

• Екс-депутат міської ради в комісії з культури, освіті, у справах молоді та спорту.

• Лауреат Всесоюзного конкурсу артистів естради, лауреат і дипломант міжнародних конкурсів театру, циркового мистецтва, телевізійних фестивалів і конкурсів.

• Член спілки театральних діячів.

• Член спілки кінематографістів України.

• У серпні 2005 року став Академіком Міжнародної Академії трюку.

• Академік Міжнародної академії дурнів.

• Премія міжнародного кінофестивалю «Стожари-2005» — за найкращу чоловічу роль у фільмі «Настроювач».

Кліп «Рідна Мова»[ред.ред. код]

Зняв інтернет-кліп[2], в якому було ненормативною лексикою висміяно українську мову та цілу плеяду українського письменства.[3][4]. Сюжет про рок-гурт, соліст якого співає пісню українською у присутності двох чоловіків у чорних окулярах. У випадку коли соліст використовує російське слово або навіть русизм, чоловіки нагадують йому український варіант. Нарешті соліст починає нецензурно лаятися, у відповідь його б'ють, наприкінці кліпу він співає без помилок. За думкою журналистів журналу «Український тиждень» Аліни Пастухової та Олександра Михельсона кліп є українофобським[5]. Ті ж журналісти звинувачують його в тому, що «під час і після Помаранчевої революції виявив стійке неприйняття її ідеалів, що трансформувалося в не менш стійку українофобію». Увійшов до «почесної десятки» українофобів за версією одного з видань України[6].

Виступає за впровадження російської мови в Україні як державної. [джерело?]

Сайти[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.