Дем'янчук Юрій Іванович
| Дем'янчук Юрій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1909 Надвірнянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер | невідомо |
| Країна |
 Австро-Угорщина.svg){kind=small} Республіка Польща СРСР |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | польська |
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР[d] |
Дем'янчу́к Ю́рій Іва́нович (1909, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — невідомо) — депутат Верховної Ради Української РСР 1-го скликання (обрано 24 березня 1940 року).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1909 року в робітничій родині (батько виготовляв та продавав вироби з дерева для домашнього вжитку). Дитячі роки провів у Надвірній, пас худобу, працював у наймах у крамниці. З 15-ти років працював на тартаку Кернерів у Надвірній, де втратив/пошкодив кість руки. Брав участь у робітничому русі. У 1926 та 1928 роках затримувався польською поліцією[1], був членом польської комуністичної партії (Komunistyczna Partia Robotnicza Polski, KPRP) за що був ув'язнений в концтаборі Береза Картузька.
Більшість в'язнів концтабору Береза Картузька вважалися небажаними елементами для Радянського Союзу. Із спогадів дружини відомо, що Юрій Дем'янчук пройшов співбесіду з Хрущовим Микитою Сергійовичом, що можливо врятувало його від подальших переслідувань і сприяло політичній кар'єрі.
Так після приєднання Західної України до Радянського Союзу в 1939 році — заступник уповноваженого Наркомату заготівель по Надворнянському району[2].
24 березня 1940 року обраний депутатом Верховної Ради Української РСР по Надворнянському виборчому округу № 368 Станіславської області (висунутий колективом Надвірнянського державного тартаку)[1].
Подальша доля не підтверджена. У списку депутатів Верховної Ради Української РСР 1-го скликання, складеному орієнтовно влітку 1945 року, зазначено: «Вибув з різних підстав»[2].
Із спогадів родичів відомо, що з початком Великої Вітчизняної війни разом із сім'єю був евакуйований до Кисловодська, а звідти направлений в Дебальцеве як уповноваженого наркомату заготівель. При евакуації матеріальних цінностей не виконав наказ по знищенню свійської худоби та підриву складських приміщень і попав в оточення. Після чого залишив сім'ю в Дебальцевому, а сам перейшов фронт до Червоної армії, де був арештований і засуджений до 10 років таборів (відправлений в Іркутську область). По завершенню терміну ув'язнення загадково загинув, ймовірне місце поховання село Михайлівське Іркутської області.
Можливо був реабілітований, так як вдова отримувала державну пенсію за чоловіка.
У рідному місті Надвірна проживали діти Дем'янчука: син Іван (Ярема) Юрійович та дочка Ірина (Орися) Юріївна.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Гаркуша, 1940, с. 3..
- ↑ а б ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 31. Од. зб. 2., арк. 45..
Джерела[ред. | ред. код]
- Гаркуша Ф. Вірний син визволеного народу : Кандидати в депутати Верховних Рад СРСР та УРСР від трудящих західних областей України // Комуніст : газета. — Київ, 1940. — № 60 (6236). — 14 березня. — С. 3.
- Список депутатів Верховної Ради Української РСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 45.
- Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР [Архівовано 23 березня 2019 у Wayback Machine.] // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]. — 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
