Деметріос Бернардакіс
| Деметріос Бернардакіс | |
|---|---|
 | |
| Народився |
21 листопада (3 грудня) 1833 або 1834[1] Agia Marina, Lesbosd, Community of Agia Marinad |
| Помер |
12 (25) січня 1907 або 1907[1] Мітилена, Commune of Mytilinid |
| Країна |
.svg){kind=small} Греція |
| Діяльність | драматург, історик, University professor, поет, письменник |
| Галузь | філологія і історія |
| Alma mater | Афінський національний університет імені Каподистрії і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1856) |
| Знання мов | грецька і новогрецька |
| Заклад | Афінський національний університет імені Каподистрії |
| Членство | Грецьке філологічне товариство Константинополяd |
| Напрямок | Афінська школа |
| Брати, сестри | Grigorios Bernardakisd і Athanasios Vernardakisd |
| Автограф |
 |
Деметріос Бернардакіс (грец. Δημήτριος Βερναρδάκης ; 3 грудня 1833[2] — 25 січня 1907[3]) — грецький письменник, драматург, перекладач, історик, філолог, викладач.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Агія-Марина на острові Лесбос. Його тато, Ніколаос Бернардакіс, був родом із Криту, мати, Меліссінія, — з роду Транталисів. Його брати також стали ученими: Афанасіос Бернардакіс — економістом, спеціалістом по економічній історії Греції, Григоріос — філологом. Початкову освіту отримав під керуванням відомого діяча Григоріоса Геннадіоса, з 1849 року вивчав грецьку літературу в Афінському університеті, потім отримав стипендію від патріарха Александрійського Каллиника родом з Худоби для навчання в Європі, де вивчав філософію у Берліні та Мюнхені, отримавши у 1856 році в Мюнхенському університеті ступінь доктора філософії.[4][5]
Вперше став відомим завдяки своїм перекладам з давньогрецької на новогрецьку трагедій Евріпіда («Фінікійські жінки», «Гекуба», «Іпполіт» і «Медея»), однак пізніше уславився головним чином як автор власних драм у віршах, за допомогою яких хотів створити у Греції національний театр, заснований на шекспірівських принципах, але при цьому і на грецький історії, міфології й філософії. Перша драма його авторства, «Εικασία», була надрукована у 1850 році для конкурсу «Ράλλειο Διαγωνισμό Ποίησης».[6][7] Його п'єси користувалися популярністю під час життя Бернардакіса, але потім були швидко забуті, в основному через їхню архаїчну мову.[8]
У 1861 році Бернардакіс отримав місце экстраординарного професора історії і літератури в Афінському університеті, а в 1865 році був підвищений до ординарного професора. Його університетська кар'єра завершилася 27 серпня 1869 року через тривалі студентські протести, організацію яких він приписував своїм супротивникам серед колег, а також владі. У 1882 році йому ненадовго знову вдалося зайняти кафедру в університеті, але він вийшов у відставку по завершенні семестру і став куратором Національної бібліотеки, а потім повернувся у рідні краї. Однак, він зберіг статус професора, а міністр освіти Атанасіос Евтаксіас навіть пропонував його кандидатуру у створювану тоді Академію наук, але вона не була схвалена іншими її членами.
Його брат Афанасіос (член-кореспондент академії Станісласа у Нансі) двічі, у 1904 і 1905 роках, висував свого брата на отримання Нобелівської премії по літературі.[9][10][11]
Помер у 1907 році в Мітилені.
Серед драм авторства Бернардакіса зустрічаються написані як у грайливій (баталійна «Peridromos» і сатирична «Graomyomachia» (1856)), так і в серйозній («Eikasia» (1858)) розповідній манері. Більш пізні п'єси, такі як «Maria Doxapatri» («Μαρία Δοξαπατρή»; 1858), «Merope» («Μερόπη»; 1866) і «Kyra Frosyne» (1882), написані у яскраво висловленій патріотичній манері. Його перу належать також роботи по лінгвістиці й історії. Бернардакіс сприяв створенню орфографії новогрецької мови й виступав проти надмірної її архаїзації.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в https://www.bartleby.com/library/bios/index2.html
- ↑ Θάνατος του Δημ. Βερναρδάκη. Εμπρός. 13 Ιανουαρίου 1907. с. 2. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ Εφταλιώτης, Αργύρης (1993). Ογδόντα ανέκδοτα γράμματα του Αργύρη Εφταλιώτη (1889-1907) προς τον Αλέξανδρο Πάλλη: οι αγώνες των πρώτων δημοτικιστών. Αθήνα: Ελληνικό Λογοτεχνικό και Ιστορικό Αρχείο. с. 139.
- ↑ Δημήτριος Ν. Βερναρδάκης. εφ. Δημοκράτης. 19 Νοεμβρίου 2008. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ Βερναρδάκης Δημήτριος. www.ekebi.gr. Εθνικό Κέντρο Βιβλίου. Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 06-10-2016.
- ↑ ΚΩΝΣΤΑΝΤΙΝΑ ΓΕΩΡΓΙΑΔΗ, ΑΚΜΗ ΚΑΙ ΠΑΡΑΚΜΗ ΤΟΥ ΣΑΙΞΠΗΡΙΚΟΥ ΙΔΕΩΔΟΥΣ ΣΤΟ ΕΡΓΟ ΤΟΥ ΔΗΜΗΤΡΙΟΥ Ν. ΒΕΡΝΑΡΔΑΚΗ, σελ 210 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2018. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ ΛΕΣΒΙΟΙ ΚΑΘΗΓΗΤΕΣ ΣΤΟ ΠΑΝΕΠΙΣΤΗΜΙΟ ΑΘΗΝΩΝ. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 29 травня 2018.
- ↑ «[…] ο Βερναρδάκης δεν ήταν οπαδός της δημοτικής.» Δημαράς, Κωνσταντίνος (2000). Δημήτριος Βερναρδάκης. У Πολίτης, Αλέξης (ред.). Σύμμικτα Α΄: Από την παιδεία στην λογοτεχνία. Αθήνα: Σπουδαστήριο Νέου Ελληνισμού. с. 239. ISBN 978-960-320-100-7.
- ↑ Nomination Database - Literature. www.nobelprize.org. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Nomination Database - Literature. www.nobelprize.org. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Αρκουδέας, Κώστας (2015). Το χαμένο Νόμπελ: Μια αληθινή ιστορία. Αθήνα: Εκδόσεις Καστανιώτη. ISBN 9789600359374.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бернардакис, Деметриос [Архівовано 30 липня 2019 у Wayback Machine.] // Nordisk Familjebok(швед.)
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |