Демиденко Андрій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Петрович Демиденко
Demydenko-Andriy-Petrovych-15113371.jpg
Андрій Демиденко на творчому вечорі поета Володимира Барни в Тернопільській обласній філармонії (29.11.2015)
Народився 12 червня 1951(1951-06-12) (67 років)
Мартиновичі, Поліський район, Київська область, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність поет
Мова творів українська
Жанр пісня
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України Заслужений діяч мистецтв України

Андрій Петрович Демиденко у Вікісховищі?

Демиденко Андрій Петрович — український поет-пісняр, Народний артист України. Автор сотень поезій, редактор-упорядник белетристичної спадщини Михайла Грушевського, заслужений діяч мистецтв України (1994)[1], академік, професор, лауреат міжнародних премій.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Мартиновичах Поліського району на Київщині (село було евакуйоване після катастрофи на ЧАЕС на Полтавщину в село Нові Мартиновичі). Батько, Петро Якимович, фронтовик, інвалід Великої Вітчизняної війни. Мати, Надія Миколаївна, знає безліч давніх українських пісень.

Поетична творчість[ред. | ред. код]

Писати вірші почав у сьомому класі. У восьмому класі почав друкуватися у «Київській правді». На літературний шлях юного поета благословив Андрій Малишко, це сталося, коли хлопець приніс у журнал «Дніпро» добірку своїх віршів. Малишко прочитав рукопис і сказав: «Я бачу вашу літературну стежку — вона аж дзвенить!».

Андрій Демиденко є автором текстів близько 750 пісень, серед яких «Вічний Київ», «Батьківський поріг», і «Гуцулка-гуцулянка», і «Україночка», «Хрустальные цепи», «Не мовчи», і «Васильки»…

Пісні Андрія Демиденка виконували Юрій Гуляєв, Микола Кондратюк, Йосип Кобзон, Юрій Богатиков, Алла Пугачова, Софія Ротару, Раїса Кириченко, Назарій Яремчук, Таїсія Повалій.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор понад 180 наукових праць, присвячених національному фольклору та проблемам українознавства. Автор багатьох науково-популярних статей, історичних розвідок, радіо- і телелітературних досліджень. Творець фундаментальної документальної книги про Михайла Грушевського «Великий українець». Підготував і видав усю спадщину Михайла Грушевського. Редактор і упорядник «Історії України в народних думах і піснях».

Про творчість Андрія Демиденка знято документальні фільми українським, російським, канадським, американським, австралійським телебаченням.

Його твори перекладені 18 мовами світу[2]

Державні нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (8 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю[3]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 березня 2006) — За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм[4]
  • Орден «За заслуги» I ст. (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[5]
  • Орден «За заслуги» II ст. (24 серпня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 21-ї річниці незалежності України[6]
  • Орден «За заслуги» III ст. (5 липня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, плідну літературно-мистецьку діяльність[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України № 325/94 від 22 червня 1994 року «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури та мистецтва»
  2. Новий фестиваль «Душі криниця» // Пирятин, 21 червня 2009.
  3. Указ Президента України вiд 8 лютого 2010 року № 128/2010 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Указ Президента України вiд 23 березня 2006 року № 254/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. Указ Президента України вiд 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  6. Указ Президента України від 24 серпня 2012 року № 500/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України № 613/97 від 5 липня 1997 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом "За заслуги"»

Посилання[ред. | ред. код]