Демиденко Валер'ян Никодимович

Валер'ян Никодимович Демиденко
Народився	12 червня 1913(1913-06-12) Чубинці, Сквирський район, Україна
Помер	4 листопада 2002(2002-11-04) (89 років) Бердичів, Житомирська область, Україна
Поховання	Бердичів
Громадянство	СРСР  Україна
Військове звання	Майор
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Сталінграда» Медаль «За оборону Києва» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Варшави» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «Ветеран праці» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» Медаль Жукова

Валер'я́н Никоди́мович Демиде́нко (нар. 12 червня 1913(19130612) — пом. 4 листопада 2012) — радянський військовик часів Другої Світової війни. Голова виконкому Бердичівської міської ради у 1952—1971 роках. Почесний громадянин Бердичева.

Життєпис

Народився 12 червня 1913 року в селі Чубинці Сквирського району Київської області в сім'ї селянина-бідняка. Українець. У 10-тирічному віці залишився сиротою.

У 1927 році Валер'ян Демиденко вступає до технікуму, у 1931 році з третього курсу був зарахований на трирічні Вищі інженерні курси по розробці торф'яних родовищ, що діяли при Київському гірничому інституті. Закінчив два курси навчання, після чого в 1933 році курси були ліквідовані.

З квітня 1931 по 1933 роки Валер'ян Демиденко працює технічним керівником торфової артілі у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області. Член ВКП(б) з 1939 року. З червня 1939 по липень 1941 року — головний інженер Житомирського обласного управління місцевої паливної промисловості, потім — головний інженер Броницьких торфорозробок.

У червні 1941 року призваний до лав Червоної Армії. В порядку винятку рядовому Демиденку за хоробрість надали офіцерське звання — молодший лейтенант. За війну перебував на посадах командира взводу, роти, батальйону зв'язку.

ПІсля демобілізації повернувся в Житомир на свою довоєнну роботу — очолив підприємство з видобутку торфу. Згодом працює на керівних посадах у виконкомі Житомирської обласної ради депутатів трудящих, а з 1949 по 1952 роки — керуючий Житомирським обласним паливним трестом.

У липні 1952 року Валер'яна Демиденко обрано на посаду голови Бердичівського міськвиконкому. В наступні роки на цю посаду Валер'ян Демиденко обирався ще дев'ять разів, до 1971 року. Також з 1950 року по 1969 рік він дев'ять разів обирався депутатом Житомирської обласної ради депутатів трудящих.

У 1971 році Валер'ян Демиденко йде на заслужений відпочинок, проживав у місті Бердичеві.

У 2006 та 2009 роках з-під його пера друком виходять книги «Час — у Лету, Люди — в Пам'ять…» та «Ветеран», в яких у вигляді спогадів розповідає про час, свою роботу, життя міста 1950-1960-х років.

Помер 4 листопада 2012 року. Похований у секторі почесних поховань загальноміського кладовища по вулиці Войкова.

Нагороди та відзнаки

• Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999)
• «За заслуги» 3-го ступеня
• Червоного Прапора (04.06.1945)
• Трудового Червоного Прапора
• Вітчизняної війни 1-го ступеню (31.08.1944)
• Вітчизняної війни 2-го ступеню (17.01.1943, 11.03.1985) ступенів
• Червоної Зірки (30.01.1945, …)
• «Знак Пошани»
• медалями.
• Згідно з рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 20.04.1998 р. № 184 Демиденку Валер'яну Никодимовичу за багаторічну сумлінну працю в органах виконавчої влади, розвиток його соціально-економічної структури присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева».
• орден міста Бердичева «За Заслуги» (№ 001, 12.06.2003).

Вшанування пам'яті

У музейній кімнаті міськвиконкому створено стенд, присвячений життю та праці Валер'яна Никодимовича Демиденка.

Джерела

• Кравченко В. Т. Солдат — зодчий — мер. // «Земля Бердичівська», № 47 (15270) від 12.06.2003 р.
• Коржук В. До витоків історії. // «Земля Бердичівська», № 51 від 26.06.2006 р.
• Демиденко В. Н. Час — у Лету, Люди — в Пам'ять… Спогади. — Житомир, ПП Пасічник, 2006. — 70 с.
• Демиденко В. Н. Ветеран. — Житомир, ПП Пасічник, 2009. — 28 с.
• Мій Бердичів [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.].