Демидівка (селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Демидівка
Герб Демидівки Прапор Демидівки
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Дубенський район
Громада Демидівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1566
Статус із 2024 року
Площа 16,89 км²
Населення 2587 (01.01.2018)[1]
Густота 1619 осіб/км²;
Поштовий індекс 35200—209
Телефонний код +380 3637
Географічні координати 50°25′32″ пн. ш. 25°19′47″ сх. д. / 50.42556° пн. ш. 25.32972° сх. д. / 50.42556; 25.32972Координати: 50°25′32″ пн. ш. 25°19′47″ сх. д. / 50.42556° пн. ш. 25.32972° сх. д. / 50.42556; 25.32972
Висота над рівнем моря 200 м
Водойма р. Рача


Відстань
Найближча залізнична станція: Дубно
До станції: 35 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 80,4 км
Селищна влада
Адреса 35200, Рівненська обл., Дубенський р-н, смт Демидівка, вул. Миру, 19
Голова селищної ради Радченко Сергій Іванович
Карта
Демидівка. Карта розташування: Україна
Демидівка
Демидівка
Демидівка. Карта розташування: Рівненська область
Демидівка
Демидівка
Мапа

Деми́дівка — селище міського типу в Україні в Дубенському районі (Центр Демидівської селищної громади). Селище розташоване за 40 км від залізничної станції Дубно на лінії КраснеЗдолбунів. Демидівка розкинулася по обидва береги невеликої річки Рача, за 80 км від Рівного і за 35 км від районного центру і залізничної станції Дубно. Дворів — 548, населення — 5,0 тис. осіб. (в т.ч.Дубляни,Лішня)

Географія[ред. | ред. код]

Розташування[ред. | ред. код]

Знаходиться на лівому березі р. Жабичі (притока Стиру, басейн Дніпра), за 35 км від залізничної станції Дубно та за 80 км від обласного центру.

Рельєф[ред. | ред. код]

Знаходиться у центральній частині Волинської височини, поверхня підвищена, плоскохвиляста лесова рівнина.

Ґрунти[ред. | ред. код]

Ґрунти переважно чорноземні, темно-сірі опідзолені.

Водна система[ред. | ред. код]

На північній околиці протікає р. Жабичі, яка є притокою Стиру (басейн Дніпра). Русло випрямлене, у минулому активно проводились меліоративні заходи.

Екологія[ред. | ред. код]

Екологічна обстановка сприятлива, промислових підприємств з високим рівнем забруднення довкілля немає. Антропогенний вплив на середовище мінімальний.

Історія[ред. | ред. код]

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

В околицях селища знайдено крем'яне вістря на спис стжижівської культури.

У 1960 р. між Демидівкою і Рогізним, на північний захід від с. Ільпибоки, на невеликому підвищенні над заплавою маленького потічка виявлено поселення черняхівської культури і Київської Русі. Встановлено також, що городище в урочищі Замчисько на південний схід від Демидівки, відоме в літературі як давньоруське, є рештками пізньофеодального замчища.

За 4 км на південний схід від селища, поблизу с. Копань, в урочищі Пропаснисько виявлений курган діаметром 30 м і висотою 2,1 м, досліджений І. К. Свєшніковим у 1975 р. Під насипом виявлено дві могильні ями з повністю розкладеними рештками кістяків. В одній з них знайдено рештки корови і коня, в другій — уламок ліпної посудини, недостатній для визначення культурної приналежності кургану.

Перша згадка про селище[ред. | ред. код]

Найдавніша згадка про населений пункт належить до 1570 року. Тоді воно називалося Демидів. Назва походить від чоловіка на ім'я Демид. На початку XVII ст. Демидів був невеликим поселенням, яке належало кільком поміщикам. Разом з Лішнею в ньому 1629 року налічувався 21 дім.

Польсько-литовський період[ред. | ред. код]

У роки визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. населення міст і сіл вздовж річок Ікви та Стиру активно боролося проти польсько-шляхетського гніту. І зараз на полях між Демидівкою і Берестечком селяни виорюють зброю й особисті речі козаків.

Становище жителів Демидівки, яка після «Вічного миру» 1686 року залишилась у складі Польщі, стало ще гіршим. Розмір панщини в кінці XVII ст. становив влітку 5—6 днів на тиждень. Крім панщини, селяни мали виходити на зажинки, обжинки, платити грошовий чинш. Але протягом XVIII ст. на Правобережжі часто вибухали селянські повстання, в яких брало участь і населення Демидівки. 1702 року місцеві жителі підтримали повстанців.

Зростала Демидівка дуже повільно. У 1775 році в ній налічувалось усього 43 будинки. Частина мешканців займалася ремеслами.

Російський період[ред. | ред. код]

1795 року Демидівка ввійшла до складу Російської держави. До 1860 року нею володіли поміщики Гарчинські, потім вона стала власністю казни.

На кожного працездатного чоловіка виділялося 6 моргів (3,5 га) землі. У 1870 і 1873 роках сталося дві великі пожежі, під час яких згоріло 76 будинків. Залишилося всього 53 будинки, де проживало 527 чоловік. Більшість погорільців змушена була кидати домівки та йти шукати засобів до існування.

Демидівка відбудовувалась повільно. На час перепису населення у 1897 році тут проживало 679 чоловік, виключно євреїв. Вона стала містечком. Частина мешканців займалася ремеслами. Окремі родини демидівців, розорившись, змушені були йти працювати на підприємства. В кінці XIX і на початку XX ст. в Демидівці відкрилося кілька невеличких підприємств. Це — лісопильня, чотири мануфактури. В Демидівці тричі на рік збиралися великі ярмарки, тоді містечко оживало, ставало багатолюдним.

У 1906 році містечко Княгининської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 30 верст, від волості 5. Дворів 89, мешканців 759[2].

Виступами селян Демидівки позначився і 1912 рік. Відбулися заворушення селян, які були невдоволені столипінською аграрною політикою. Влада і цього разу жорстоко розправилися з трудящими. Понад 90 чоловік кинули до дубнівської в'язниці.

Низьким був і культурний рівень містечка. В Демидівці не було пошти, лікувальних та культурно-освітніх закладів. Лише в 1913 році відкрили однокласне училище, проте не всі діти мали можливість у ньому навчатися. Зате ще в XIX ст. тут побудували аж чотири церкви та кілька корчем.

Демидівка на польській карті 1937 року

Перша світова війна не обійшла й Демидівки. Постійні переміщення військ, мобілізація чоловіків — все це викликало невдоволення серед місцевого населення.

Становище у Демидівці погіршало, коли з серпня 1915 року австро-угорчькі та німецькі війська прорвалися па територію краю й захопили західні повіти, а в перших числах вересня 1915 року окупували Демидівку. Частини російської 8-ї армії під командуванням генерала О. О. Брусилова 10 вересня повернули у містечко російську владу. Протягом 1915 і 1916 рр. Демидівка кілька разів з боями переходила з рук у руки воюючих армій. Це завдавало її жителям тяжких збитків.

З утворенням Рівненської області, Демидівка у 1940 році стає одним з її районних центрів.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Демидівка на німецькій карті 1941 року

З початком радянсько-німецької війни 1941 року, Демидівщина була окупована німецькими військами. За цей період розстріляно тисячу чоловік, спалено 120 житлових будинків. 8 жовтня 1942 під час ліквідації гетто в Демидівці було вбито близько 600 євреїв.

Під час Другої світової війни німецький гарнізон у містечку налічував 511 осіб[3].

17 березня 1944 року Демидівку захопили частини радянських військ 1-го Українського фронту.

Повоєнний період[ред. | ред. код]

Після захоплення Демидівки радянськими військами було встановлено жорсткий режим — НКВС контролював всі сфери життя, арештовували всіх, хто мав зв'язок з УПА, відбувались жорстокі придушення проявів національної свідомості. У центрі селища в будівлі нинішнього навчального комбінату (навпроти відділення Ощадбанку) здійснювались катування і вбивства мирних жителів району[4]. Нині тут встановлено Пам'ятний хрест українським патріотам та воякам УПА, які стали жертвами місцевого підрозділу НКВС[5] У 1954 році в Демидівській сільській раді було підпорядковано населені пункти Дубляни та Лішня.

Наприкінці 1962 року Демидівський район розформовано, а Демидівка ввійшла до складу Млинівського району.

У 1972 році селище було газифіковане (раніше Млинова і Дубна).

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

Рішенням Верховної Ради з грудня 1996 року Демидівський район поновлено в межах раніше існуючої території.

Нині в Демидівці функціонує загальноосвітня школа-ліцей, та Вище професійно-технічне училище № 25. Обслуговують населення центральна районна лікарня, дитячий садочок, будинок культури, бібліотека. На території селища працює пожежна частина, ветеринарна лікарня, значна частина жителів зайнята в сфері підприємницької діяльності.

13 січня 2015 року в Демидівці відбулося останнє прощання із Романом Зубчуком. Його тіло привезли додому 8 січня — їдучи на ротацію, трагічно загинув в автокатастрофі. З перших днів брав участь у самообороні Майдану, відразу після російської агресії пішов добровольцем у батальйон імені Кульчицького 3066 НГУ. Священики Демидівського благочиння Української Православної Церкви Київського Патріархату помолилися за спокій душі, на поховання прийшло більше тисячі людей, в останню дорогу проводжали з військовим оркестром[6].

У 2015 році розпочато процес створення об'єднаної територіальної громади (включає села Демидівського та Радивилівського районів): Демидівський район: Демидівська селищна рада (смт Демидівка, села Дубляни, Лішня), Вербенська сільська рада (села Вербень, Товпижин), Глибокодолинська сільська рада (села Глибока Долина, Копань), Ільпибоцька сільська рада (село Ільпибоки), Княгининська сільська рада (села Княгинине, Вишневе, Охматків, Перекалі), Рогізненська сільська рада (село Рогізне), Рудківська сільська рада (села Рудка, Калинівка), Хрінницька сільська рада (села Хрінники, Вичавки, Лисин, Лопавше); Радивилівський район: Пляшевська сільська рада (села Пляшева, Острів, Солонів)[7].

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 99,52 %
російська 0,44 %
вірменська 0,04 %

Економіка[ред. | ред. код]

Транспорт і ЗМІ[ред. | ред. код]

В селищі є автобусна станція, сполучення діє з Млиновом, Дубном, Рівним, Луцьком, Берестечком, Львовом та Києвом.

Діє місцева радіостанція «Говорить Демидівка», яка веде мовлення у проводовій мережі. Кілька років ведеться будівництво радіотрансляційної вежі висотою 110 м на околиці села Копань, яка забезпечить стійким сигналом довколишні населені пункти.

Виходить районна газета «Вісник Демидівщини».

Освіта[ред. | ред. код]

Діє дошкільний навчальний заклад «Сонечко»[9].

Середню освіту можна отримати в Опорному закладі Демидівський ліцей Демидівської селищної ради (вулиця Богдана Хмельницького, 13), де навчається близько 500 дітей[10].

На вулиці Миру, 144а розміщене Демидівське вище професійне училище №25, учні, головним чином, з сіл району і навколишніх районів. Можна опанувати фах тракториста, електрика, кухаря-кондитера. Є великий гуртожиток[11].

Культура[ред. | ред. код]

Діє загальноосвітня школа, дитячий садок, дитяча школа мистецтв, будинок творчості школярів, будинок культури, бібліотека. Оркестру народних інструментів та чоловічому ансамблю «Литаври» присвоєно звання «народний».

Поблизу школи встановлено погруддя Тараса Шевченка, є пам'ятник воїнам, які загинули під час Другої світової війни.

У 2015 році відкрито пам'ятник Борцям за волю та незалежність України (на розі вулиць Луцька та Миру)[12].

Релігія[ред. | ред. код]

Є 3 громади Української Православної Церкви(ПЦУ) , 1 — Української Православної церкви Московського патріархату, 1 — християн віри євангельської, 1 — євангельських християн баптистів, 1 — Свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня.

Персоналії[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Пов'язані із селищем[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 21 березня 2020. 
  3. Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — С. 43. — ISBN 978-966-1502-55-9.
  4. Упирі. «Спецотряд НКВД». Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  5. Рішення сесії Рівненської облради від 26 лютого 2010 року № 1538 «Про збереження і утримання пам'ятників, хрестів, каплиць, меморіальних дощок, встановлених в пам'ять про полеглих українських патріотів». Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. 
  6. На Демидівщині попрощались з бійцем АТО. Архівовано.
  7. На Рівненщині призначили вибори. Архів оригіналу за 29 вересня 2017. Процитовано 29 вересня 2017. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 30 грудня 2018. 
  9. http://demidvo.at.ua/index/doshkilna_osvita/0-327 [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] Дошкільні навчальні заклади району
  10. Демидівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. — ліцей» — Головна сторінка. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 14 березня 2022. 
  11. Офіційний сайт. Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017. 
  12. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 25 червня 2018. 
  13. Стаття «Гончарук А. Т.» на сайті Демидівської центральної районної бібліотеки. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 5 травня 2015. 
  14. Стаття «Кондратюк Ю. І.» на сайті Демидівської центральної районної бібліотеки. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 5 травня 2015. 
  15. Стаття «Тарасюк А. С.» на сайті Демидівської центральної районної бібліотеки. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 5 травня 2015. 
  16. Стаття «Левчук В. І.» на сайті Демидівської центральної районної бібліотеки. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 7 травня 2015. 
  17. Порошенко розказав, що його пов'язує з Рівненщиною. Архів оригіналу за 11 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]