Демидівка (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Демидівка
Demydv s.png Demidovka pgt fl.png
Герб Демидівки Прапор Демидівки
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Демидівський район
Рада Демидівська селищна рада
Код КОАТУУ: 5621455300
Основні дані
Засноване 1566
Статус з 1959 року
Площа 16,89 км²
Населення 2599 (01.01.2015)
Густота 1619 осіб/км²
Поштовий індекс 35200—209
Телефонний код +380 3637
Географічні координати 50°25′32″ пн. ш. 25°19′47″ сх. д. / 50.42556° пн. ш. 25.32972° сх. д. / 50.42556; 25.32972Координати: 50°25′32″ пн. ш. 25°19′47″ сх. д. / 50.42556° пн. ш. 25.32972° сх. д. / 50.42556; 25.32972
Висота над рівнем моря 200 м
Водойма р. Жабичі
Відстань
Найближча залізнична станція: Дубно
До станції: 35 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 80,4 км
Селищна влада
Адреса 35200, Рівненська обл., Демидівський р-н, смт Демидівка, вул. Миру, 21
Голова селищної ради Яремчук Михайло Олексійович
Карта
Демидівка is located in Україна
Демидівка
Демидівка
Демидівка is located in Рівненська область
Демидівка
Демидівка

Деми́дівка — селище міського типу в Україні, центр Демидівського району Рівненської області. Селище розташоване за 40 км від залізничної станції Дубно на лінії КраснеЗдолбунів. Демидівка розкинулася по обидва береги невеликої річки Жабичі, за 80 км від Рівного і за 35 км від залізничної станції Дубно. Дворів — 548, населення — 5.5 тис. осіб. Селищній раді підпорядковані села Дубляни та Лішня.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Знаходиться на лівому березі р. Жабичі (притока Стиру, басейн Дніпра), за 35 км від залізничної станції Дубно та за 80 км від обласного центру.

Рельєф[ред.ред. код]

Знаходиться у центральній частині Волинської височини, поверхня підвищена, плоскохвиляста лесова рівнина.

Ґрунти[ред.ред. код]

Грунти переважно чорноземні, темно-сірі опідзолені.

Водна система[ред.ред. код]

На північній околиці протікає р. Жабичі, яка є притокою Стиру (басейн Дніпра). Русло випрямлене, у минулому активно проводились меліоративні заходи.

Екологія[ред.ред. код]

Екологічна обстановка сприятлива, промислових підприємств з високим рівнем забруднення довкілля немає. Антропогенний вплив на середовище мінімальний.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

В околицях селища знайдено крем'яне вістря на спис стжижівської культури.

У 1960 р. між Демидівкою і Рогізним, на північний захід від с. Ільпибоки, на невеликому підвищенні над заплавою маленького потічка виявлено поселення черняхівської культури і Київської Русі. Встановлено також, що городище в урочищі Замчисько на південний схід від Демидівки, відоме в літературі як давньоруське, є рештками пізньофеодального замчища.

За 4 км на південний схід від селища, поблизу с. Копань, в урочищі Пропаснисько виявлений курган діаметром 30 м і висотою 2,1 м, досліджений І. К. Свєшніковим у 1975 р. Під насипом виявлено дві могильні ями з повністю розкладеними рештками кістяків. В одній з низ знайдено рештки корови і коня, в другій - уламок ліпної посудини, недостатній для визначення культурної приналежності кургану.

Перша згадка про селище[ред.ред. код]

Найдавніша згадка про населений пункт належить до 1570 року. Тоді воно називалося Демидів. Назва походить від чоловіка на ім'я Демид. На початку XVII ст. Демидів був невеликим поселенням, яке належало кільком поміщикам. Разом з Лішнею в ньому 1629 року налічувався 21 дім.

Польсько-литовський період[ред.ред. код]

У роки визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. населення міст і сіл вздовж річок Ікви та Стиру активно боролося проти польсько-шляхетського гніту. І зараз на полях між Демидівкою і Берестечком селяни виорюють зброю й особисті речі козаків.

Становище жителів Демидівки, яка після «Вічного миру» 1686 року залишилась у складі Польщі, стало ще гіршим. Розмір панщини в кінці XVII ст. становив у середньому 5—6 днів на тиждень. Крім панщини, селяни мали виходити на зажинки, обжинки, платити грошовий чинш. Але протягом XVIII ст. на Правобережжі часто вибухали селянські повстання, в яких брало участь і населення Демидівки. 1702 року місцеві жителі підтримали повстанців.

Зростала Демидівка дуже повільно. У 1775 році в ній налічувалось усього 43 будинки. Частина мешканців займалася ремеслами.

Російський період[ред.ред. код]

1795 року Демидівка ввійшла до складу Російської держави. До 1860 року нею володіли поміщики Гарчинські, потім вона стала власністю казни.

Не позбулися злиднів трудящі Демидівки й після скасування кріпацтва. На кожного працездатного чоловіка виділялося 6 моргів (3,5 га) майже непридатної для користування землі, яка обійшлася селянам вдвічі дорожче, ніж коштувала. Селяни терпіли не лише від соціального гніту. У 1870 і 1873 рр. тут сталося дві великі пожежі, під час яких згоріло 76 будинків. Залишилося всього 53 будинки, де проживало 527 чоловік. Більшість погорільців змушена була кидати домівки та йти шукати засобів до існування.

Демидівка відбудовувалась повільно. На час перепису населення у 1897 році тут проживало 679 чоловік, виключно євреїв. Вона стала містечком. Частина мешканців займалася ремеслами. Окремі родини демидівців, розорившись, змушені були йти працювати на підприємства. В кінці XIX і на початку XX ст. в Демидівці відкрилося кілька невеличких підприємств, що належали багатіям. Це — лісопильня, чотири мануфактури. В Демидівці тричі на рік збиралися великі ярмарки, тоді містечко оживало, ставало багатолюдним.

Революційні події 1905–1907 рр. у країні знайшли відгук і в Демидівці. Тут не раз відбувалися селянські заворушення, були випадки сутичок з поліцією, селяни нападали на будинок урядника з вигуками: «кровопивці, хабарники, геть поліцію!». Не залякав трудящих і терор в роки реакції. Нова хвиля виступів прокотилася в 1908 році.

Виступами селян Демидівки позначився і 1912 рік. Відбулися заворушення селян, які були невдоволені столипінською аграрною політикою. Влада і цього разу жорстоко розправилися з трудящими. Понад 90 чоловік кинули до дубнівської в'язниці.

Низьким був і культурний рівень містечка. В Демидівці не було пошти, лікувальних та культурно-освітніх закладів. Лише в 1913 році відкрили однокласне училище, проте не всі діти мали можливість у ньому навчатися. Зате ще в XIX ст. тут побудували аж чотири церкви та кілька корчем.

Демидівка на польській карті 1937 року

Перша світова війна не обійшла й Демидівки. Постійні переміщення військ, мобілізація чоловіків — все це викликало невдоволення серед місцевого населення.

Трудящих Демидівки обурювали примусові повинності, дорожнеча. Становище ще більше погіршало, коли з серпня 1915 року австро-німецькі війська прорвалися па територію краю й загарбали західні повіти. В перших числах вересня 1915 року Демидівку окупували австро-угорські війська. Частини російської 8-ї армії під командуванням генерала О. О. Брусилова 10 вересня визволили містечко. Протягом 1915 і 1916 рр. Демидівка кілька разів з боями переходила з рук у руки воюючих армій. Це завдавало її жителям тяжких збитків.

З утворенням Рівненської області, Демидівка у 1940 році стає одним з її районних центрів.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Демидівка на німецькій карті 1941 року

З початком радянсько-німецької війни 1941 року, Демидівщина була окупована гітлерівцями. За цей період розстріляно тисячу чоловік, спалено 120 житлових будинків. 8 жовтня 1942 під час ліквідації гетто в Демидівці було вбито близько 600 євреїв. 17 березня 1944 року Демидівку зайняли частини радянських військ 1-го Українського фронту.

Повоєнний період[ред.ред. код]

У 1954 році в Демидівській сільській раді було підпорядковано населені пункти Дубляни та Лішня.

Наприкінці 1962 року Демидівський район розформовано, а Демидівка ввійшла до складу Млинівського району.

У 1972 році селище було газифіковане (раніше Млинова і Дубна).

Незалежна Україна[ред.ред. код]

Рішенням Верховної Ради з грудня 1996 року Демидівський район поновлено в межах раніше існуючої території.

Нині в Демидівці функціонує загальноосвітня школа-ліцей, та Вище професійно-технічне училище №25. Обслуговують населення центральна районна лікарня, дитячий садочок, будинок культури, бібліотека. На території селища працює пожежна частина, ветеринарна лікарня, значна частина жителів зайнята в сфері підприємницької діяльності.

13 січня 2015 року в Демидівці відбулося останнє прощання із Романом Зубчуком. Його тіло привезли додому 8 січня — їдучи на ротацію, трагічно загинув в автокатастрофі. З перших днів брав участь у самообороні Майдану, відразу після російської агресії пішов добровольцем у батальйон імені Кульчицького 3066 НГУ. Священики Демидівського благочиння Української Православної Церкви Київського Патріархату помолилися за спокій душі, на поховання прийшло більше тисячі людей, в останню дорогу проводжали з військовим оркестром[1].

У 2015 році розпочато процес створення об'єднаної територіальної громади (включає села Демидівського та Радивилівського районів):

Демидівський район: Демидівська селищна рада (смт Демидівка, села Дубляни, Лішня), Вербенська сільська рада (села Вербень, Товпижин), Глибокодолинська сільська рада (села Глибока Долина, Копань), Ільпибоцька сільська рада (село Ільпибоки), Княгининська сільська рада (села Княгинине, Вишневе, Охматків, Перекалі), Рогізненська сільська рада (село Рогізне), Рудківська сільська рада (села Рудка, Калинівка), Хрінницька сільська рада (села Хрінники, Вичавки, Лисин, Лопавше); Радивилівський район: Пляшевська сільська рада (села Пляшева, Острів, Солонів)[2].

Економіка[ред.ред. код]

Транспорт і ЗМІ[ред.ред. код]

В селищі є автобусна станція, сполучення діє з Млиновом, Дубном, Рівним, Луцьком, Берестечком, Львовом та Києвом.

Діє місцева радіостанція "Говорить Демидівка", яка веде мовлення у проводовій мережі. Кілька років ведеться будівництво радіотрансляційної вежі висотою 110 м на околиці села Копань, яка забезпечить стійким сигналом довколишні населені пункти.

Освіта[ред.ред. код]

Діє дошкільний навчальний заклад "Сонечко"[3].

Середню освіту можна отримати у Демидівському навчально-виховному комплексі "ЗОШ І-ІІІ ступенів - ліцей" (вулиця Богдана Хмельницького, 13), де навчається близько 500 дітей[4].

На вулиці Миру, 144 розміщене Демидівське вище професійно-технічне училище №25, учні, головним чином, з сіл району і навколишніх районів. Можна опанувати фах тракториста, електрика, кухаря-кондитера. Є великий гуртожиток[5].

Культура[ред.ред. код]

Діє загальноосвітня школа, дитячий садок, дитяча школа мистецтв, будинок творчості школярів, районний будинок культури, бібліотека. Виходить районна газета "Вісник Демидівщини". Оркестру народних інструментів та чоловічому ансамблю "Литаври" присвоєно звання "народний". Поблизу школи встановлено погруддя Т. Шевченка, є пам'ятник воїнам, які загинули під час Другої світової війни.

Релігія[ред.ред. код]

Є 3 громади Української Православної церкви Київського патріархату, 1 — Української Православної церкви Московського патріархату, 1 — християн віри євангельської, 1 — євангельських християн баптистів, 1 — Свідків Єгови, 1 — адвентистів сьомого дня.

Відомі люди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]