Демодекоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Демодекоз
Вузлик на повіках корови, що містить демодексів.
Вузлик на повіках корови, що містить демодексів.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B88.0 (ILDS B88.020)
DiseasesDB 33039
eMedicine article/1203895


Демодеко́з (хвороба, яку спричинює демодекс — підшкірний кліщ роду Demodex) — паразитарне захворювання людей і тварин, що супроводжується ураженням шкіри мікроскопічним кліщем, який паразитує в сальних залозах і залозах повік, а також у волосяних фолікулах. У більшості тварин та людей цей кліщ є нормальним мешканцем шкірних покривів, який живиться злущеними клітинами. Як тільки за різних причин зменшується опірність макроорганізму, як кліщ проникає в глибші шари шкіри і спричинює там запалення.

Один з видів підшкірних кліщів — Demodex canis.

Причини[ред.ред. код]

Починатись демодекоз може в будь-якому віці, проте найчастіше починається хвороба в молодості, частіше в підлітковому віці, під час вагітності, після вираженого емоційного стресу. Зазвичай появу вугреподібних елементів на шкірі списують на банальні прищі, які повинні, на думку численних порадників та лікарів, пройти самостійно після статевого дозрівання. Зазвичай хвороба поступово переміщається від одних ділянок шкіри до інших, створюючи цілком певні незручності для жінки або чоловіка. Видавлювання вугрів, що з'являються при демодекозі призводить лише до загострення інфекції, оскільки в ході цього процесу кліщі вдавлюються в неуражені ділянки шкіри.
З'являється він при таких захворюваннях, як навколоротовий дерматит — запалення біля ротової облямівки губ і хронічне запалення сальних залоз, що називають в народі «рожеві вугри». Вони частіше виникають у жінок біля носа і в носогубних складках в період менопаузи, а також через порушення ендокринної, вегетативної, статевої системи і травного тракту. А хронічний перебіг захворювань цих систем, у свою чергу, підтримує підшкірний кліщ, що живе у сальних залозах. Якщо кліщів дуже багато, то на обличчі утворюються гранульоми — опуклості, що є скупченням цих самих кліщів.
Також однією з причин утворення підшкірного кліща стає наявність чоловічих статевих гормонів, як природне, пов'язане зі статевим дозріванням, так і привнесене в організм вживанням анаболічних стероїдів, а також контрацептивів і косметичних засобів на основі гормональних мазей. Розвитку підшкірних кліщів сприяє жаркий вологий клімат і подразнення одних і тих же ділянок шкіри, наприклад тісно прилеглим одягом.
Якщо генетично людині притаманна суха шкіра, то пори не розширені, і в неї навряд чи виникне демодекоз.

Діагностика[ред.ред. код]

Демодекси у волосяних фолікулах мавпи.

Діагностика демодекозу достатньо проста. Для виявлення підшкірного кліща виконується зіскрібок з ураженої ділянки шкіри, після чого проводиться дослідження під мікроскопом. Демодекоз також виявляють визначенням гормонального фактору в крові і за допомогою спеціального аналізу. Видавлють підшкірний жир і розглядають матеріал у фізіологічному розчині (тоді кліщ, який є в цьому жирі, рухливий) або в слабкому лужному розчині (тоді він втрачає рухливість). Наявність кліща підтверджує правильність поставленого діагнозу.

Клінічні ознаки[ред.ред. код]

  • Юнацькі та рожеві вугрі, гнійники, ранки, інші висипання тощо на обличчі найчастіше є проявом демодекозу. При тривалому перебігу процесу прищі зустрічаються на шкірі спини, грудей і навіть стегон.
  • Червоні плями на обличчі.
  • Підвищена жирність шкіри, розширені пори. Уражені ділянки виглядають вологими, сальними, мають характерний блиск. Зазвичай страждає шкіра на носі і на щоках.
  • Блідий або землисто-сірий відтінок обличчя.
  • Горбиста шкіра обличчя. У товщі шкіри утворюється груба «рубцева» тканина і безліч дрібних твердих грудочок кальцію, що призводить до нездорового кольору обличчя і горбистої шкіри.
  • Ускладнення мімічних рухів обличчя.
  • Збільшення розмірів носа[джерело?]. Іноді дуже значне, тоді ніс починає нагадувати величезну синьо-червону сливу (рінофіма).
  • Свербіж, легке лоскотання, відчуття повзання. Часом люди не помічають лоскотання, і чухання відбувається автоматично. Свербіж посилюється до вечора і триває протягом ночі. Цей час — період само активної життєдіяльності кліщів, звичайно тоді відбувається їх спарювання.
  • Свербіж волосяної частини голови, втрата волосся. Передчасна втрата волосся також може бути пов'язано з активною діяльністю кліща демодекс.
  • Свербіж вій.
  • Свербіж вушних раковин.

Демодекоз очей[ред.ред. код]

Вигляд Demodex folliculorum. Гравюра, А. Терзі, 1919 рік.

офтальмодемодекоз (демодекоз очей) — це один з акаріазів (кліщових захворювань) органів зору.

Збудники Demodex folliculorum мешкають у волосяних фолікулах, Demodex brevis у залозах, сальних мейбоміевих та Цейса. D. folliculorum має подовжене тіло, розмір 0,27-048х0,048-0,064 мм, D. brevis в 2 рази менше (0,16-0,176х0,048 мм). У війчастих фолікулах повік D. folliculorum зустрічається рідше (39 %), ніж на шкірі обличчя.

Розвивається демодекозний блефарит, блефарокон'юнктивіт, халязіон, епісклеріт та крайовий кератит.

Порожнини волосяних фолікулів шкіри повік стають розтягнутими, виникає гіперплазія та гіперкератоз, легкий хронічний періфолікуліт. При хронічному проліферативному запаленні мейбомиєвої залози (халязіон), внутрішньою стінкою гранульоми є напівзруйнована кліщем епітеліальне вистилання, зовнішньої сполучнотканинна капсула, інфільтрована еозинофілами, гістіоцитами та макрофагами.

Часто хвороба може перебігати безсимптомно, стерто, у вигляді демодекозного блефарокон'юнктивіту (неускладнений, ускладнений), епісклеріта, кератиту, іридоцикліту [джерело?]. Очний демодекоз може перебігати як ізольовано, так і в поєднанні з демодекозом шкіри обличчя та інших ділянок тіла. Поступово відбувається сенсибілізація організму до продуктів життєдіяльності та розпаду кліщів. Розвиток запалення при демодекозі відносять до гиперчутливості IV типу.

Дія паразита на кон'юнктиву, рогівку та інші оболонки ока токсико-алергічна. Можуть бути мізерні слизові виділення з кон'юнктивальної порожнини, легка гіперемія та шорсткість кон'юнктиви повік, розрихленість нижніх перехідних складок, слабка фолікулярна або папілярна гіпертрофія, інфаркти та конкременти мейбоміевих залоз. Рідко спостерігається демодекозний епісклерит. В результаті порушення секреторної функції мейбоміевих залоз зменшується ліпідний шар прекорнеальної слізної плівки, посилюється її випаровуваність, що веде до розвитку синдрому сухого ока, при якому переважають трофічні порушення в поверхневих шарах рогівки, відбувається зниження її чутливості, іноді одночасно втягується у процес судинна оболонка. Демодекоз ускладнює кератит будь-якої етіології.

Лікування[ред.ред. код]

Лікування демодекозу повинне бути обов'язково комплексним. З одного боку необхідно відновити захисні сили шкіри і організму в цілому, з іншого боку необхідно пригнітити діяльність кліща.

Демодекоз шкіри в корови.

Демодекоз у тварин[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]