Демокріт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Демокріт
Δημόκριτος
Democritus2.jpg
Народився бл. 460 до н. е.
Абдери
Помер бл. 370 до н. е.

Діяльність філософ і математик
Відомий давньогрецький філософ

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Демокріт (Демокрит) Абдерський (грецькою: Δημόκριτος) (приблизно 460—370 роки до н. е.)(демо-версія крота), давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник атомістичної гіпотези пояснення світу, що обстоював численність планет у Всесвіті.

Демокріт народився в місті Абдери у Фракії. Він багато мандрував світом, вивчив філософські та натурфілософські ідеї різних народів (Єгипет, Вавилон, Персія, Індія, Ефіопія).

Біографія[ред.ред. код]

Демокріт Абдерський – давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник атомістичної гіпотези пояснення світу, що обстоював численність планет у Всесвіті.

Демокріт народився в місті Абдери у Фракії. Він багато мандрував світом, вивчив філософські та натурфілософські ідеї різних народів, а саме: Єгипту, Вавилону, Персії та Ефіопії.

Розповідали, що на ці подорожі Демокріт витратив великі гроші, які отримав у спадок від батька. Розтрата спадку в Абдерах переслідувалась судом. На суді замість свого захисту, Демокріт зачитує уривки із свого твору – “Великий світоустрій” і був виправданим, що гроші витрачені не дарма.

Багато хто з громадян ввжав Демокріта дивакуватим і незрозумілим, так як часто йшов з міста – ховався подалі від метушні і поринав у роздуми. Демокріт часто вибухав сміхом, з приводу того, що йому людські тіла видавалися доволі смішними на фон великого світового порядку. Співгромадяни визнали Демокріта божевільним і, навіть, запросили відомого лікаря Гіпократа, для освідування. Демокріт та Гіпократ дійсно зустрічалися, після чого перший запевнив всіх, що Демокріт – один із наймудріших людей, з якими йому доводилось спілкуватись.  Його прозвали “філософ, що сміється”.

Демокріт прожив сто чотири роки.

Учення про атоми[ред.ред. код]

Демокріт доходив до ідеї неподільності атомів, які можуть бути різної конфігурації: гачкоподібні, кітвоподібні, кутасті, вигнуті тощо.

За Демокрітом фізичні атоми неподільні, але подумки в них можна виділити певні частини – точки, які не мають ваги і які не можна від атома відторгнути. Це – уявна частина атома – “амера” (та, що не має частин). У–найдрібнішому атомі було сім амер: верхня, нижня, ліва і права, передня і задня, серединна. Це була математика, узгоджена з даними чуттєвого сприйняття, які говорили, що, яким би малим не було фізичне тіло – наприклад, невидимий атом, – точки частини (сторони) у ньому завжди можна уявити, але ділити нескінченно навіть подумки неможливо.

Атоми рухаються у великій пустоті, вдаряються один об одного, та тримаються разом, утворюючи різні тіла. Різні тіла – це різні комбінації атомів. Різноманітність тіл спричинена різноманітністю складених атомів.

Атоми не можуть доторкатися – між будь-якими двома атомами завжди є простір. Слідуючи з цього при зближенні атомів між ними виникають сили відштовхування.

Принцип ізономії[ред.ред. код]

Принцип ізономії ( з грец. “рівність всіх перед законом”) –  це чітка констатація принципу інерції – основи всієї сучасної фізики. Галілей, якому приписують відкриття інерції всього лише скористався працями Демокріта та інших античних філософів.

Принципи ізономії:

1.      Існують атоми різних форм і розмірів (в тому числі з розміром в цілий світ).

2.      Всі напрямки та всі точки у Великій Пустоті рівноправні.

3.      Атоми рухаються у Великій Пустоті в будь-яких напрямках і з будь-якими швидкостями.

Аксіоматичний метод у математиці[ред.ред. код]

У методології Демокріта уперше в історії пізнання системно використаний раніше недостатньо чітко усвідомлюваний аксіоматичний метод. Концепція математичного атомізму Демокріта логічно послідовно витікала з атомізму фізичного і підтверджувала правомірність усієї системи теоретичної математики. У межах цієї концепції було отримано багато видатних результатів, серед яких особливо слід зазначити заслуги Демокріта як одного з фундаторів методу нескінченно малих.

За легендою Платон настільки не любив Демокріта, що звелів спалити всі його книги.

Космологія[ред.ред. код]

Велика Пустота просторово нескінченна. Спочатку в хаосі спонтанно утворюється великий вихор. Симетрія Великої пустоти порушується і у всередині вихра утворюється центр і периферія. Важкі тіла накопичуються в центрі вихра. Різниця між важким і легким не якісна, а кількісна. На зовнішній поверхні світу утворюється захисна плівка, яка відгороджує космос від навколишньої пустоти. Атоми намагаються рухатися до середини всесвіту, тому він має сферично-симетричну структуру.

Демокріт прихильник концепції множинності світів. Наш світ Земля – центр Космосу, тому не рухається ні в якому напрямку, проте інші світи можуть рухатись в будь-якому напрямку, так як всі напрямки рівноправні.

Земля не має форми кулі, бо при заході і сході сонця сонячні промені по поверхні падали не по прямій лінії, а по дузі.

Порядок розміщення світил:

1.      Місяць.

2.      Венера.

3.      Сонце.

4.      Інші планети.

5.      Зірки.

Падінню тіл на Землю перешкоджає центробіжна сила.

Чумацький Шлях є сукупністю зірок, які розташовуються одна від одної так, що їх зображення зливаються в єдине слабке світіння.

Етика[ред.ред. код]

Демокріт розвиває загально еллінське поняття міри. Міра – це відповідність поведінки людини до її природних можливостей і здібностей. Через призму подібної міри задоволення постає уже об’єктивним благом, а не тільки суб’єктивним чуттєвим сприйняттям.

Основний принцип існування людини – перебування в безтурботно розташованому дусі, позбавленому страстей і крайностей. Це не тільки просто лише чуттєве задоволення, а стан “спокою, безтурботності і гармонії”.

Все зло і нещастя проходять з людиною через відсутність необхідного знання. Звідси і висновок: усунення проблем лежить в здобутті знань. Філософія Демокріта не допускає абсолютності зла, ставлячи мудрість засобом досягнення щастя.

Вклад в інші науки[ред.ред. код]

1.      Один із перших давньогрецьких календарів.

2.      Об’єм піраміди.

Релігія[ред.ред. код]

Демокріт заперечував існування богів і роль всього надприродного в утворенні світу.

Твори[ред.ред. код]

Можливо, існувало 70 творів, проте ні один з них до наших днів не зберігся.

Найбільш значуща робота Демокріта: “Великий світоустрій”, яка охоплювала всі доступні в той час знання.

Деякі з творів: “Про почуття”, “Про планети”, “Про розум”, “Опис полюсів”, “Землеробство”.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Узбек Костянтин Минович.. Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму: дис... д-ра філос. наук: 09.00.09 / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. — К., 2005. — 39с.
  • К.М.Узбек. "Фрагменти побудови античної науки, філософії і культури. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. - 234 с.