Демокріт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Демокріт
Δημόκριτος
Democritus2.jpg
Народився бл. 460 до н. е.
Абдери
Помер бл. 370 до н. е. (≈ 90 років)

Діяльність філософ і математик
Відомий давньогрецький філософ
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Демокріт (Демокрит) Абдерський (грецькою: Δημόκριτος) (приблизно 460—370 роки до н. е.) — давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник атомістичної гіпотези пояснення світу, що розглядав можливість існування нескінченного числа неповторних світів.

Біографія[ред.ред. код]

Демокріт народився в місті Абдери у Фракії. Він багато мандрував світом, вивчив філософські та натурфілософські ідеї різних народів, а саме: Єгипту, Вавилону, Персії та Ефіопії.

Розповідали, що на ці подорожі Демокріт витратив великі гроші, які отримав у спадок від батька. Розтрата спадку в Абдерах переслідувалась судом. На суді замість свого захисту, Демокріт зачитує уривки із свого твору — «Великий світоустрій» і був виправданим, що гроші витрачені не дарма.

Багато хто з громадян ввжав Демокріта дивакуватим і незрозумілим бо часто йшов з міста — ховався подалі від метушні і поринав у роздуми. Демокріт часто вибухав сміхом, з приводу того, що йому людські тіла видавалися доволі смішними на фоні великого світового порядку. Співгромадяни визнали Демокріта божевільним і, навіть, запросили відомого лікаря Гіпократа для медичного огляду. Демокріт та Гіпократ дійсно зустрічалися, після чого перший запевнив всіх, що Демокріт — один із наймудріших людей, з якими йому доводилось спілкуватись.  Його прозвали «філософ, що сміється».

Демокріт прожив сто чотири роки.

Учення про атоми[ред.ред. код]

Демокріт розвинув учення про атоми свого вчителя філософа Левкіппа, що є головним досягненням демокрітової філософії. Демокріт доходив до ідеї неподільності атомів, які можуть бути різної конфігурації: гачкоподібні, кітвоподібні, кутасті, вигнуті тощо.

За Демокрітом фізичні атоми неподільні, але подумки в них можна виділити певні частини — точки, які не мають ваги і які не можна від атома відторгнути. Це — уявна частина атома — «амера» (та, що не має частин). У найдрібнішому атомі було сім амер: верхня, нижня, ліва і права, передня і задня, серединна. Це була математика, узгоджена з даними чуттєвого сприйняття, які говорили, що, яким би малим не було фізичне тіло — наприклад, невидимий атом, — точки частини (сторони) у ньому завжди можна уявити, але ділити нескінченно навіть подумки неможливо.[Джерело?]

Атоми рухаються у великій пустоті, вдаряються один об одного, та тримаються разом, утворюючи різні тіла. Різні тіла — це різні комбінації атомів. Різноманітність тіл спричинена різноманітністю складених атомів.

Атоми не можуть доторкатися — між будь-якими двома атомами завжди є простір. Слідуючи з цього при зближенні атомів між ними виникають сили відштовхування.

Принцип ізономії[ред.ред. код]

Принцип ізономії (з грец. «рівність всіх перед законом») —  це чітка констатація принципу інерції — основи всієї сучасної фізики. Галілей, якому приписують відкриття інерції всього лише скористався працями Демокріта та інших античних філософів.

Принципи ізономії:

1. Існують атоми різних форм і розмірів (в тому числі з розміром в цілий світ).

2. Всі напрямки та всі точки у Великій Пустоті рівноправні.

3. Атоми рухаються у Великій Пустоті в будь-яких напрямках і з будь-якими швидкостями.

Аксіоматичний метод у математиці[ред.ред. код]

У методології Демокріта уперше в історії пізнання системно використаний раніше недостатньо чітко усвідомлюваний аксіоматичний метод. Концепція математичного атомізму Демокріта логічно послідовно витікала з атомізму фізичного і підтверджувала правомірність усієї системи теоретичної математики. У межах цієї концепції було отримано багато видатних результатів, серед яких особливо слід зазначити заслуги Демокріта як одного з фундаторів методу нескінченно малих.

За легендою Платон настільки не любив Демокріта, що звелів спалити всі його книги.

Космологія[ред.ред. код]

Для філософії Демокріта характерний твердий детермінізм - заперечення випадковості; все, по Демокріту, закономірне і має свої причини. Філософ стверджував, що люди вигадали ідол випадку, щоб користуватися ним як приводом, який прикриває їх власну нерозсудливість. Демокріту приписують авторство забавної притчі: Один раз лиса людина йшла по пустельній місцевості і їй на голову з неба впав камінь. Людина померла. - Якщо ми не будемо затрудняти себе поясненнями, то скажемо, що це відбулося випадково. Однак, спробувавши знайти причину, ми довідаємося, що в цій місцевості живуть хижі птахи, які своєрідним способом полюють на черепах - піднімають у пазурах камінь і кидають його зверху на панцир черепахи її, розбиваючи його, ласують м'ясом черепахи. У нашому випадку птах лисину сприйняв за панцир. Мораль: завжди шукай причину, закономірність того, що відбувається.

Демокріт розвиває концепцію Левкінпа про космічні вихри, які породжують незліченні світи, різні за розміром і структурою. В одних світах сонце і місяць більше наших, в інших - більша кількість світил, у третіх - немає зовсім. Світи, розрізняються за віком: одні тільки народжуються; інші - перебувають у розквіті; треті - гинуть зіштовхуючись один з одним.

Велика Пустота просторово нескінченна. Спочатку в хаосі спонтанно утворюється великий вихор. Симетрія Великої пустоти порушується і у всередині вихра утворюється центр і периферія. Важкі тіла накопичуються в центрі вихра. Різниця між важким і легким не якісна, а кількісна. На зовнішній поверхні світу утворюється захисна плівка, яка відгороджує космос від навколишньої пустоти. Атоми намагаються рухатися до середини всесвіту, тому він має сферично-симетричну структуру.

Демокріт прихильник концепції множинності світів. Наш світ Земля — центр Космосу, тому не рухається ні в якому напрямку, проте інші світи можуть рухатись в будь-якому напрямку, так як всі напрямки рівноправні.

Земля не має форми кулі, бо при заході і сході сонця сонячні промені по поверхні падали не по прямій лінії, а по дузі.[Джерело?]

Порядок розміщення світил:[Джерело?]

1. Місяць.

2. Венера.

3. Сонце.

4. Інші планети.

5. Зірки.

Падінню тіл на Землю перешкоджає центробіжна сила.

Чумацький Шлях є сукупністю зірок, які розташовуються одна від одної так, що їх зображення зливаються в єдине слабке світіння.

Етика[ред.ред. код]

Демокріт виділив два ступені пізнання: почуттєвий досвід, який виникає внаслідок витікання від об'єктів прозорих матеріальних образів, які попадають в наші органи почуттів і мислення. Почуття, що є джерелом будь-якого пізнання саме по собі може дати лише "темне", тобто неповне, поверхневе знання, тому що сутність речей - атоми, можуть бути осягненні умоглядним шляхом.

Етика Демокріта - це етика щастя - гедонізм. Метою життя філософ вважає гарний настрій - евтюмію, що означає безтурботний щасливий стан, коли людина не піддається дії пристрастей і страху. Найбільшою чеснотою є безтурботна мудрість, яка дає людині дар правильно мислити, правильно говорити і правильно поступати.

В соціально-політичних поглядах Демокріт був прихильником демократичного устрою держави, стверджуючи, що бідність у демократії настільки краще так званого благополуччя громадян при царях, наскільки свобода краще рабства.

Демокріт розвиває загально еллінське поняття міри. Міра — це відповідність поведінки людини до її природних можливостей і здібностей. Через призму подібної міри задоволення постає уже об'єктивним благом, а не тільки суб'єктивним чуттєвим сприйняттям.

Основний принцип існування людини — перебування в безтурботно розташованому дусі, позбавленому страстей і крайностей. Це не тільки просто лише чуттєве задоволення, а стан «спокою, безтурботності і гармонії».

Все зло і нещастя проходять з людиною через відсутність необхідного знання. Звідси і висновок: усунення проблем лежить в здобутті знань. Філософія Демокріта не допускає абсолютності зла, ставлячи мудрість засобом досягнення щастя.

Вклад в інші науки[ред.ред. код]

1.      Один із перших давньогрецьких календарів.

2.      Об'єм піраміди.

Релігія[ред.ред. код]

Демокріт заперечував існування богів і роль всього надприродного в утворенні світу.

Твори[ред.ред. код]

Можливо, існувало 70 творів, проте ні один з них до наших днів не зберігся.

Найбільш значуща робота Демокріта: «Великий світоустрій», яка охоплювала всі доступні в той час знання.

Деякі з творів: «Про почуття», «Про планети», «Про розум», «Опис полюсів», «Землеробство».

Інші факти[ред.ред. код]

  • Портрет Демокрита було представлено на грецькій монеті номіналом 10 драхм, а також на купюрі номіналом 100 драхм.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Демокріт. // Тофтул М. Г. [http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
  • Узбек Костянтин Минович. Антична математика і становлення системних підвалин філософського раціоналізму: дис… д-ра філос. наук: 09.00.09 / Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України. — К., 2005. — 39с.
  • К. М. Узбек. "Фрагменти побудови античної науки, філософії і культури. Донецьк: Східний видавничий дім, 2010. — 234 с.