Демчишин Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2017)
Ця стаття може містити оригінальне дослідження. Будь ласка, удоскональте її, перевіривши сумнівні твердження й додавши посилання на джерела. Твердження, які містять лише оригінальне дослідження, мають бути вилучені. (вересень 2017)
Володимир Іванович Демчишин
Народився 26 квітня 1973(1973-04-26) (50 років)
Тернопіль, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність економіка, піприємництво, література
Alma mater Західноукраїнський національний університет
Мова творів українська
Членство Національна спілка письменників України
Батько Демчишин Іван Миколайович
Нагороди Медаль «200-річчя Т. Г. Шевченка»
CMNS: Демчишин Володимир Іванович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчишин.

Володи́мир Іва́нович Демчи́шин (нар. 26 квітня 1973, м. Тернопіль, Україна) — український дитячий письменник, член літературного об'єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України, голова мистецької фундації «Батьківські обереги», голова громадської ради Всеукраїнської премії імені Завадовича Романа Михайловича за популяризацію дитячої книги.

Життєпис[ред. | ред. код]

Демчишин Володимир Іванович народився й виріс у творчій сім'ї.

Батько, Демчишин Іван Миколайович — український письменник, член НСПУ, який за життя видав 16 збірок. Володимир з повагою й любов'ю пригадує батька: «Він „заразив“ мене творчістю: усюди ходив із ручкою та писав. Коли ми йшли спати, він зачинявся на балконі й писав до ранку. Ми були його першими слухачами. Він нам читав та одразу щось креслив у паперах…»

В. Демчишин навчався у школах № 15, 27 м. Тернополя. З першого класу займався греко-римською боротьбою. Був призером Міжнародних, Всеукраїнських змагань і турнірів. Тренер та родина були переконані в його майбутньому: факультет «фізичне виховання» педагогічного державного інституту.

Ще в дитинстві мріяв стати шеф-кухарем одного з ресторанів міста, тому в 1991 році вступив у Тернопільський комерційний технікум, спеціальність «кухар-технолог». 1996—2010 рр. — навчання в Харківському економічному інституті. 2010 рік — студент Тернопільського національного економічного університету (нині - Західноукраїнський національний університет). Отримав три спеціальності.

Підприємницька діяльність — головна професія в житті В. Демчишина. Спочатку працював у торгівлі, згодом — ріелтором з нерухомості. У його власності одна з агенцій нерухомості в місті Тернополі, області та за її межами.

Писати вірші почав ще у школі[1]. Але творчий прорив відбувся у письменника після народження доньки Ангеліни. Емоції переповнювали щасливого батька й виливалися у віршах. Першим слухачем, як і в його талановитого батька, стала родина.

2009 рік — член Національної спілки краєзнавців України, Національної спілки журналістів України, обласного літературного об'єднання при Національній спілці письменників України.

2010 рік — член наукового товариства імені Шевченка, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, член правління обласної організації «Меморіал» імені Василя Стуса.

Твори[ред. | ред. код]

  • Збірка віршів «Сонячне намисто»
  • Збірка віршів «Хочу з сонечком дружити»

Крім віршів пише оповідання й казки. Героями його казок стали діти. Усе незвичайне з ними відбувається у школі на уроці. Це сучасні казки з повчальним змістом.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У вільний від роботи час надає перевагу активним видам відпочинку, зокрема:

  • рибалці (власний рибальський рекорд — на Тернопільському ставі зловив щуку вагою 700 грамів)
  • приготуванню страв, особливо на сімейні свята[2],
  • подорожуванню (об'їздив країни Європи та Скандинавії[3])
  • фізичній культурі — підтримує форму в спортивній залі й басейні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Літературна діяльність — це робота за покликом душі й серця.
  2. ↑ Серед солодощів — шоколадний торт з вишнями «Празький» (улюблений торт доньки). Часто готує обід чи сніданок для своєї родини. Обожнює українську кухню, але фірмова страва — суші. «Це швидко, смачно й оригінально, — стверджує Володимир. — Пригощаю друзів цим делікатесом. Мені подобається його готувати, а їм — куштувати»
  3. ↑ Змінив восьмий закордонний паспорт — не вистачало місця на візи.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Лівінський Я. Г. «Книжка, яка випромінює сонце, світло, людяність, добро і любов» — Тернопіль: газета «Тернопіль вечірній» від 18 листопада 2015. — с.12.
  • Шибистий О. «Триває конкурс на здобуття Всеукраїнської премії імені Романа Завадовича» — Тернопіль: газета «Тернопіль вечірній» від 30 грудня 2015. — с.5.
  • Крочак І. «Намистинки від Володимира Демчишина» — Тернопіль: газета"Архіваріус", травень 2010.
  • https://te.20minut.ua/.../volodimir-demchishin-z-ternopolya-pochav-pisati-[недоступне посилання з липня 2019] virshi-ta-kazki-pislya-10238899.htm
  • zboriv-gymnasium.edukit.te.ua/nashe… /2015-2016_n_r/‎
  • Офіційний сайт ЗУНУ
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Демчишин_Володимир_Іванович&oldid=42161117