Денисенко Лариса Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лариса Денисенко
Лариса Володимирівна Денисенко
Лариса Денисенко (березень 2016) 01.JPG
Ім'я при народженні Лариса Денисенко
Народилася 17 червня 1973(1973-06-17) (45 років)
Київ
Громадянство Україна Україна
Діяльність прозаїк, телеведуча каналу 1+1, адвокат
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка і Центрально-Європейський університет
Жанр роман, повість
Премії Коронація слова (гран-прі конкурсу-2002, «Забавки з плоті та крові»), Літературний Олімп (роман «Корпорація ідіотів», 2006), Найкраща українська книжка (Журнал «Корреспондент», «Танці в масках», 2007, «Сарабанда банди Сари», 2009)
Сайт: larysa.com.ua

Лариса Денисенко у Вікісховищі?

Лари́са Володи́мирівна Денисе́нко (нар. 17 червня 1973, Київ) — українська письменниця, адвокат, правозахисник, телеведуча.

Життєпис[ред. | ред. код]

Має литовсько-грецьке походження з домішками угорської, польської, ромської та української крові. Українську опанувала в 23 роки, коли почала працювати в Міністерстві юстиції України.

Закінчила юридичний факультет Київського Національного університету, Центрально-Європейський Університет (Будапешт)[1], курс законопроектування при Міністерстві юстиції Нідерландів.

Живе в Києві. Перебуває в цивільному шлюбі. Виховує двох синів. Збирає равликів[1].

Юридична кар'єра[ред. | ред. код]

Веде адвокатську практику. Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами.

Є одним із адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург)[1].

Працювала директором департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України, радником міністра юстиції, науковим консультантом парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International.

Літературна кар'єра[ред. | ред. код]

Літературну кар'єру розпочала перемогою в конкурсі Коронація слова (гран-прі конкурсу-2002, «Забавки з плоті та крові»)[1].

Книга «Танці в масках» посіла 1-е місце у рейтингу Найкраща українська книга в жанрі белетристика журналу Кореспондент за 2007 рік.

Авторка 10 книжок (станом на 2012)[1].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]
Дитяча література[ред. | ред. код]
Участь у збірках[ред. | ред. код]
Електронні версії книг[ред. | ред. код]

Телевізійна кар'єра[ред. | ред. код]

Автор і ведуча культурологічної програми «Документ +» на телевізійних каналах «Студія 1+1» та «1+1 International»[1].

Інтерв'ю[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

« ...Останніх років два багато хто мене запрошує пристати до тієї чи іншої політичної сили. Мені, напевно, треба перерости цю огиду та негативний досвід і знову стати романтиком 90-х, яким, наприклад, був В’ячеслав Чорновіл. Скажу чесно, що в той час значно легше було бути романтиком. Зараз час значно цинічніший і прагматичніший [2]. »
« Мені здається, що Україні тепер дуже бракує таких розумних романтиків. Вони зараз дуже потрібні політиці. Тому що без віри, без ідеалів, без мрії – нема чого робити. Дуже швидко можна перетворитися на цю неосовкову отару. Тільки поглянь: приходить хтось із молодих у політику і дуже швидко перетворюється на одного з них, у нього очі стають, як у Януковича. В нього нема погляду, це мертві очі. Зараз прийшли у політику люди з мертвими очима. А що можна сподіватися від зомбі? Не думаю, що чогось хорошого... [2]. »

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]