Деніел Дей-Льюїс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Деніел Дей-Льюїс
Daniel Day-Lewis
Зображення
Деніел Дей-Льюїс у 2007 році
Ім'я при народженні: Daniel Michael Blake Day
Народився 29 квітня 1957(1957-04-29) (60 років)
Гринвіч, Лондон, Велика Британія
Громадянство: Велика Британія Велика Британія Ірландія Ірландія
Рід діяльності: актор, кіноактор, митець і актор театру[d]
Alma mater: Bristol Old Vic Theatre School[d], Sevenoaks School[d] і Bedales School[d]
Роки діяльності: 1971
У шлюбі з: Rebecca Miller[d]
Нагороди:
Лицар-бакалавр
IMDb ID 0000358

CMNS: Деніел Дей-Льюїс
Daniel Day-Lewis
на Вікісховищі
Деніел Дей-Льюїс у 2008 році

Сер Де́ніел Ма́йкл Бле́йк Дей-Лью́їс (англ. Daniel Michael Blake Day-Lewis, нар.29 квітня 1957, Лондон, Велика Британія) — англійський актор, що має ірландське і британське громадянство. Тричі лауреат премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль.

Ранні роки[ред.ред. код]

Деніел Дей-Льюїс народився в Лондоні в сім'ї з англо-єврейськіми коріннями, чиї предки походили по батьківській лінії з Ірландії та Англії, а у матері з Польщі та Литви[1]. Дей-Льюїс належав до еліти англійського суспільства: батько — національний поет-лауреат Сесіл Дей-Льюїс, мати — актриса Джіл Белкон, дочка керівника найстарішої кіностудії у світі кінопродюсера Майкла Белкона. Тим не менш, вже у 13 років майбутній актор був виключений зі школи. Він рано зрозумів, в чому полягає його покликання, і вступив до лав Королівської шекспірівської трупи. За вирахуванням епізодичної появи у фільмі «Неділя, кривава неділя», кінодебют Дей-Льюїса відбувся в оскароносній стрічці «Ганді» в 1982.

Чотири роки по тому всі критики заговорили про Дей-Льюїса як про відкриття року і найбільш багатообіцяючого актора свого покоління: в один день відбулася прем'єра двох фільмів з його участю. В історичному фільмі «Кімната з видом» він зіграв манірного аристократа едвардіанської епохи, а у «Моїй прекрасній пральні» його пряму протилежність — вуличного хулігана-гея.

Слава[ред.ред. код]

У світлі захоплених відгуків практично всіх спостерігачів Дей-Льюїсу було вперше довірено виконання головної ролі — в екранізації роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття» (1988). Проте справжнім тріумфом актора стала наступна стрічка, «Моя ліва нога» (1989), в якій він зіграв хворого на церебральний параліч. Його гра удостоїлася найвищих почестей, включаючи премії Британської (BAFTA) і Американської («Оскар») кіноакадемій.

Після трирічної паузи Дей-Льюїс істотно набрав м'язову масу і повернувся на кіноекрани найнесподіванішим чином — у ролі головного героя «Останнього з могікан». Він був знову номінований на основні кінонагороди за роль терориста мимоволі в політичній стрічці «В ім'я батька». У 1993 зіграв з Мішель Пфайфер і Вайноною Райдер в кіноверсії роману «Епоха невинності» (режисер — Мартін Скорсезе) .

Особисте життя[ред.ред. код]

Шість років був у стосунках з французькою актрисою Ізабель Аджані. Їхній син Габріель-Кейн Дей-Льюїс народився в 1995 році в Нью-Йорку, через кілька місяців після того, як їхні відносини закінчилися.

У 1996 році під час роботи над фільмом «The Crucible» за п'єсою Артура Міллера, познайомився з дочкою драматурга, актрисою і кінорежисером Ребеккою Міллер і в тому ж році вони одружилися. У цьому шлюбі у Даніеля народились два сина: в 1998 Ронан Кол Дей-Льюїс і в 2002 Кешел Блейк Дей-Льюїс.

Має подвійне громадянство - англійське та ірландське. Мешкає у власних домах в Нью-Йорку та у графстві Вікло в Ірландії, але більш за все полюбляє жити в Лондоні.

Нагороди[ред.ред. код]

Фільмографія[ред.ред. код]

Відхід з кіно[ред.ред. код]

Під кінець 90-тих Дей-Льюїс оголосив про те, що втомився від кіно, і оселився в Італії, де за чутками підробляв шевцем. Стверджують, що Скорсезе, Леонардо Ді Капріо і продюсеру Харві Вейнстайну коштувало чималих зусиль переконати його змінити своє рішення і узяти участь у зйомках нового фільму Скорсезе — «Банди Нью-Йорка». Хоча і за цю роботу актор був висунутий на здобуття «Оскара», Дей-Льюїс запевняв, що не планує більше зніматися в кіно.

Другий Оскар[ред.ред. код]

У 2007 вийшов фільм «Нафта» режисера Пола Томаса Андерсона з Деніелом у головній ролі, він зіграв жадібного нафтовика Деніела Плейнвью. 24 лютого 2008 за цю роль Дей-Льюїс отримав свій другий «Оскар» як найкращий актор. Дей-Льюїс є єдиним актором, що отримував «Оскар» у цій номінації у двох різних століттях.

Номінації на Оскар[ред.ред. код]

  • 1990 — «Моя ліва нога»
  • 1994 — «В ім'я батька»
  • 2003 — «Банди Нью-Йорка»
  • 2008 — «Нафта»
  • 2013 — «Лінкольн»

Перемоги[ред.ред. код]

  • 1990 — «Моя ліва нога»
  • 2008 — «Нафта»
  • 2013 — «Лінкольн»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Daniel Day-Lewis aims for perfection. The Telegraph. 12 February 2008. Процитовано 6 February 2011. 

Посилання[ред.ред. код]