Деніел Кіш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Деніел Кіш
Народився 1966
Монтебелло, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна  США
Alma mater Університет Каліфорнії
Науковий ступінь магістр
Заклад World Access for the Blindd
Сайт waftb.org

Деніел Кіш (англ. Daniel Kish; нар. 1966, Монтебелло, Каліфорнія[1]) — американський експерт з ехолокації та президент Доступ до світу для сліпих[en], некомерційної організації, заснованої 2000 року для «полегшення життя людей з усіма формами сліпоти» і підвищення публічної інформованості про свої можливості.[2] Кіш та його організація навчили ехолокоції більше 500 сліпих дітей по всьому світу.[3] Кіш, який сліпий з 13 місяців від народження, перша людина, що має сертифікат з Орієнтації і є спеціалістом з мобільності (COMS) а також має сертифікат National Blindness Professional Certification (NOMC).[2][4] Він також має магістерський ступінь з психології розвитку і спеціальну освіту.[2]

Праці Кіша надихнули на велику кількість наукових досліджень про людську ехолокацію. У дослідженні 2009 року в університеті Алькали в Мадриді десятеро зрячих протягом кількох днів навчалися базовій навігації. Дослідження допомогло краще розпізнавати різноманітні звуки і використовувати ехолокацію ефективніше.[5][6] Інше дослідження, в якому за допомогою МРТ відскановано мозок Кіша та інших експертів з ехолокації для ідентифікації частин мозку, які беруть участь у цьому процесі, показало, що «структури мозку, які перетворюють візуальну інформацію в зрячих людей, опрацьовують ехо-інформацію в незрячих експертів з ехолокації.»[7][8]

Деніел Кіш в Україні[ред. | ред. код]

2010 року на запрошення волонтерів з благодійного фонду «Відкриті горизонти» Деніел відвідав Львів. Він навчив 14-річного Олега Шпая методу ехолокації[9].

У популярній культурі[ред. | ред. код]

Кіш зіграв самого себе в індійському фільмі 2012 року тамільською мовою Thaandavam.

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Кіш — вегетаріанець.[9].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Blind Man Who Taught Himself To See. Men's Journal. Архів оригіналу за 11 травня 2012. Процитовано 9 листопада 2011. 
  2. а б в World Access for the Blind Web site. Архів оригіналу за 9 жовтня 2011. Процитовано 9 листопада 2011. 
  3. Blind man uses his ears to see. CNN. Архів оригіналу за 12 листопада 2011. Процитовано 9 листопада 2011. 
  4. Scientists Develop Echolocation In Humans To Aid The Blind. ScienceDaily. 30 червня 2009. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 10 листопада 2011. 
  5. Rojas та ін. (March/April 2009). Physical Analysis of Several Organic Signals for Human Echolocation: Oral Vacuum Pulses. Acta Acustica. 95 (2): 325–330. doi:10.3813/AAA.918155.  {{cite journal}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
  6. Ravilious, Kate (6 липня 2009). Humans Can Learn to "See" With Sound, Study Says. National Geographic News. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 10 листопада 2011. 
  7. Thaler, L; Arnott, SR, Goodale, MA (25 травня 2011). Neural Correlates of Natural Human Echolocation in Early and Late Blind Echolocation Experts. PLoS ONE. 6 (5). doi:10.1371/journal.pone.0020162. PMID 21633496. Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 9 листопада 2011. {{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. The brain on sonar – how blind people find their way around with echoes. Discover Magazine. Архів оригіналу за 3 листопада 2011. Процитовано 9 листопада 2011. 
  9. а б Сліпий Деніел Кіш їздить велосипедом

Посилання[ред. | ред. код]