Департамент контррозвідки Служби безпеки України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Департамент контррозвідки Служби безпеки України
Security Service of Ukraine Emblem.svg
 
Flag of the Security Service of Ukraine.svg
 
Будівля СБУ, Київ.jpg
Будівля Департаменту СБУ
Загальна інформація:
Тип: спецслужба
Юрисдикція: Україна Україна
Дата заснування: 25 березня 1992
Відомство-попередник: Emblema KGB.svg КДБ УРСР (де-факто)
Структура:
Керівник: Петров Олексій Геннадійович
Керівна організація: Служба безпеки України
Адреса штаб-квартири: Київ, вул. Володимирська, 33
50°27′02″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.4506935° пн. ш. 30.51580578° сх. д. / 50.4506935; 30.51580578Координати: 50°27′02″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.4506935° пн. ш. 30.51580578° сх. д. / 50.4506935; 30.51580578
Веб-сайт:
https://ssu.gov.ua/ua/pages/109

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Департамент контррозвідки Служби безпеки України


Департамент контррозвідки Служби безпеки України — постійно діючий орган при Службі безпеки України, діяльність якого спрямована на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України.

Законодавча регламентація[ред. | ред. код]

Контррозвідувальна діяльність в державі чітко та вичерпно регламентується Законом України «Про контррозвідувальну діяльність», затвердженим Верховною Радою України 26 грудня 2002 року.[1]

Мета[ред. | ред. код]

Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.

Основні завдання[ред. | ред. код]

  • добування, аналітична обробка та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичної та іншої діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;
  • протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України;
  • розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.

Діяльність[ред. | ред. код]

Закон України «Про Службу безпеки України» (1992) відносить до компетенції СБУ здійснення контррозвідувальних заходів протидії будь-яким формам розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечення захисту державного суверенітету, конституцiйного ладу і територiальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їхніх об'єднань; здійснення контррозвідувального забезпечення оборонного комплексу, ЗС України, інших військ. формувань, енергетики, транспорту, зв'язку, важливих об'єктів інших галузей господарства тощо. Відповідно до Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» (2002), метою такої діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнiшнiм та внутрiшнiм загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спецслужб іноземних держав, а також орг-цій, окремих груп та осіб на держ. безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їхнього виникнення. Завдання контррозвідувально діяльності: добування, аналітичне оброблення та використання інформації, що містить ознаки або факти розвідувальної, терористичнної та іншої діяльності спецслужб іноземних держав, а також орг-цій, окремих груп та осіб на шкоду державнiй безпеці України; протидія розвідувальнiй, терористичнiй та іншій діяльності спецслужб іноземних держав, а також орг-цій, окремих груп та осіб на шкоду державнiй безпеці України; розроблення та реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспiльства та правам громадян.

У перші роки незалежності України контррозвідувальні функції покладено на Головне управлiння контррозвідки СБУ, створене у 1991 р.

На його основі Указом Президента України Л. Кучми від 28 січня 1998 року організовано Департамент контррозвідки із завданнями: виявлення, запобігання, припинення та розкриття спроб іноземних спецслужб впливати на розвиток ситуації в Україні в інтересах своїх держав; недопущення втягування громадян України у протиправну діяльність на шкоду інтересам держави; контррозвідувальний захист ЗС та інших військових формувань України від спроб агентурного проникнення до органів військового управління та державних секретів у військовій сфері.

До складу Департаменту контррозвідки входять підрозділи з контррозвідувального пошуку, контррозвідувальних операцій, захисту органів влади та управлiння тощо, а також органи військової контррозвідки.[2].

У перші роки розбудови суверенітету держави контррозвідка відіграла значну роль у протидії спробам інспірування сепаратизму в Криму (т. зв. мєшковщина), русинського сепаратизму тощо. У 1992—2007 роках припинено протиправну діяльність понад 100 громадян України, залучених до співпраці з іноземними розвідками, деяких з них притягнуто до кримінальної відповідальності. 2009 СБУ ініціювала дострокове відкликання з України 11-ти дипломатів-розвідників (порушено криміналні справи проти чотирьох громадян України за ознаками державної зради у формі шпигунства та двох іноземців-шпигунів), припинила діяльність 6 злочинних угруповань, які здійснювали незаконні оборудки із радіоактивними та отруйними речовинами, викрила 446 злочинів у сфері боротьби з міжнародним наркобізнесом.

У 2010—2011 роках викрито та шляхом порушення кримінальних справ за ст. 111 «Державна зрада» та ст. 114 «Шпигунство» Кримінального кодексу України припинено діяльність іноземних спецслужб із залученням 12 громадян України та 6 іноземців, за матеріалами Департаменту контррозвідки видворено з України понад 200 іноземців. Військові контррозвідники забезпечували ядерне роззброєння України, перешкодили незаконному вивезенню 24 стратегiчних бомбардувальників Ту-22, крилатих ракет, інших сучасних систем озброєння та техніки, запобігли понад 30-ти терактам проти українських миротворців в Іраку.

У 2004 р. військова контррозвідка перешкодила незаконним спробам громадян Іраку, Пакистану та Греції завербувати в Україні велику групу найманців і придбати озброєння на 800 млн дол. США.

Сучасні засади контррозвідувальної діяльності на практиці втілювали в життя досвідчені професіонали Г. Федяєв, Г. Скибінецький, П. Шатковський, А. Матвєєв, Л. Омелянчик, М. Палчей, С. Макаренко, Ю. Семенов та інші. Визначальним принципом роботи стало використання оперативних засобів в інтересах запобігання протиправній діяльності у сфері національної безпеки, захисту громадян та інтересів держави від посягань іноземних розвідок.

Важливе значення мало утворення в системі контррозвідки аналітичних підрозділів, здатних усебічно вивчати й оцінювати оперативну інформацію, коригувати на основі аналізу дії та заходи оперативних підрозділів.

Після Євромайдану 2014 року, в умовах проведення люстрації активно працювали полковник Зубець Максим Віталійович (1978 р.н.) — начальник управління Департаменту контррозвідки Служби Безпеки України, начальник 1-ого відділу Управління контррозвідувального захисту органів влади (УКЗОВ) ДКР СБУ підполковник Храпач Вячеслав Олександрович, 1972 року народження, уродженець м. Рівне, а також заступник начальника 1-ого відділу УКЗОВ ДКР СБУ підполковник Соколов Вадим Андрійович, 1978 року народження, удостоєний ряду державних нагород[3].

Структура[ред. | ред. код]

Департамент складається з:

  • керівництва;
  • головних відділів при обласних управлiннях СБУ;
  • секторів при міжрайонних відділах.

Управлiння контррозвiдувального пошуку при ДКР у 2014 р. очолив полковник Муратов Володимир Русланович, 1973 року народження, уродженець м. Могилiв-Подiльський.

Першим заступником начальника ДКР протягом вересня-грудня 2014 р. був видатний фахiвець контррозвiдки, генерал Таранов Андрій Іванович. Його зусиллями було розпочато заходи з розширення штату департаменту.

Новим заступником начальника ДКР став полковник Вінтоненко Юрій Вікторович, 1980 року народження, уродженець м. Шостка Сумської області. Чемпіон 2007 року з футболу чемпіонату НА СБУ, грав за прізвиськом «Вінторіз».

Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України[ред. | ред. код]

Дану структуру, як окремий автономний орган в СБУ, першим в незалежнiй державi очолював полковник Олександр Скіпальський (у 1991—1992 рр.).

З утворенням Департаменту (у 1998 р.), заступник начальника Департаменту за статусом став займати посаду начальника Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України.

Начальниками УВКР ДКР були Матвєєв Анатолiй Францевич (у 1994—1999 рр.), Кожелянко Віктор Васильович (у 1999—2002 роках), Чорноусенко Олександр (у 2002—2003 роках), Романченко Василь (у 2003—2005 роках), Ігнатовський Валерій Вікторович (у 2005—2010 роках), Вишневський Володимир Миколайович (у 2010—2012 роках), з 2012 р. очолив полковник Левченко Сергiй Михайлович, тепер генерал-майор.

Його заступником у 2012 р. став Джума Олександр Леонiдович (1960 року народження, киянин), який у 2006—2008 роках займав посаду начальника Управління Служби безпеки України в Київській області, а у 2008—2012 роках був начальником Головного відділу УВКР ДКР у Північному регіоні України.

Новим заступником начальника Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ у 2015 р. став полковник Кущаєв Микола Миколайович (1970 року народження, мешканець військового гуртожитку за адресою: м. Київ, вул. Притисько-Микільська, буд. 4).

Органами військової контррозвідки управляє Управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки (УВКР ДКР). В його юрисдикції входять наступні підрозділи прямого підпорядкування:

  • Головний відділ УВКР ДКР по Генеральному штабу Збройних Сил та Міністерства оборони України;
  • Головний відділ УВКР ДКР по Внутрішнім військам Міністерства внутрішніх справ України;
  • Відділ УВКР ДКР у Державній прикордонній службі України;
  • Відділ УВКР ДКР по Державній спеціальній службі транспорту Міністерства інфраструктури України.

Управлінню військової контррозвідки підвідомчі також регіональні підрозділи:

  • Головний відділ УВКР ДКР у Центральному регіоні України, з дислокацією в м. Вінниця (до осені 2011 року — Управління); в рамках реформи був перейменований у 9-е управління. Начальником реформованої структури залишився полковник Бірюков Владислав Едуардович, 1969 року народження, уродженець м. Вінниця, а його заступниками стали полковник Березовський Юрій Васильович, та полковник Могилевич Артур Iванович, 1976 року народження.
  • Головний відділ УВКР ДКР у Північному регіоні України, до 2014 року — з дислокацією в м. Харків, з 2014 року — переведений у м. Чернігів; в рамках реформи був перейменований у 8-е управління. Начальником реформованої структури залишився полковник Сокоринський Юрій Володимирович (1974 року народження, прописаний у вiйськовому мiстечку СБУ у с. Дiвички Переяслав-Хмельницькому району, Київська обл.). Його заступниками стали Безпальчук Олексiй Вiкторович, та Харечко Вячеслав Валерiйович.
  • Головний (колишній 5-ий) відділ УВКР ДКР у Південному регіоні України, з дислокацією в м. Одеса (до осені 2011 року — Управління); в рамках реформи був перейменований у 7-е управління. До 2014 року начальником був полковник Саппа Олександр Станіславович. Новим начальником реформованої структури став полковник Сосонович Олег Анатолійович, 1971 року народження, уродженець м. Болград в Одеській області. Заступниками останнього стали полковник Маньковський Віталій Олексійович (1973 року народження, приписаний до військової частини у м. Очакiв), та полковник Фiль Станiслав Вiкторович (1985 року народження, уродженець м. Симферополь).
  • Головний відділ УВКР ДКР у Західному регіоні України, з дислокацією в м. Львів (до осені 2011 року — Управління); в рамках реформи був перейменований у 6-е управління. До 2014 року начальником був полковник Людомирський Михайло Юрійович, його заступником був Кутний Орест Іванович. Новим начальником реформованої структури став полковник Горьовий В'ячеслав Іванович, 1974 року народження, уродженець м. Миколаїв.
  • Головний відділ УВКР ДКР у Східному регіоні України, з дислокацією в м. Дніпропетровськ (створений у 2014 р. у зв'язку з початком АТО); в рамках реформи був перейменований у 5-е управління. Новим начальником реформованої структури став полковник Дубровін Олександр Олексійович, 1971 року народження, уродженець м. Ренi в Одеській області.
  • Головний відділ УВКР ДКР в в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі (з дислокацією в м. Севастополь), до осені 2011 року — з статусом управління, яке до його скасування весною 2014 року очолював полковник Ковальчук Вадим Петрович. Останньому весною 2014 року вдалося евакуювати частину документації та частину особового складу УВКР з Кримського півострова у Київ (з 2015 р. Ковальчук став заступником начальника Закарпатського УСБУ).

Координуванням господарських питань, починаючи з 2014 року, займався начальник 5-ого відділу (з дислокацією в ГУ ВКР Департаменту контррозвідки Служби безпеки України) Фінансово-економічного управління Служби безпеки України полковник Кочубей Богдан Сергiйович, 1973 року народження, киянин.

Керівництво[ред. | ред. код]

Призначається на посаду за поданням Голови Служби безпеки України і звільняється з посади Президентом України.

Останній народився 29 травня 1976 року у Києві, з 2006 року фігурує у джерелах як заступник начальника I відділу Головного відділу контррозвідувального захисту економіки Управління СБУ у м. Києві, у 2016—2017 роках згаданий як перший заступник начальника ДКР.

Фінансування[ред. | ред. код]

Департамент утримується за рахунок коштів, визначених окремим рядком у Державному бюджеті України.

Розслідування та скандали[ред. | ред. код]

31 березня 2014 р. силами Департаменту контррозвідки Служби безпеки України було затримано капітана Комітету державної безпеки Придністровської Молдавської Республіки (КДБ ПМР) при виконанні шпигунського завдання на території України. Встановлено, що шпигун намагався налагодити канал незаконного постачання зброї та боєприпасів з території Придністров'я в Україну з метою дестабілізації суспільно-політичної ситуації та зриву виборів президента України. Крім того, офіцер КДБ збирав розвіддані стосовно військових частин Збройних сил України, їх передислокації, стану боєготовності, сил та засобів Державної прикордонної служби України.

Власними показами С. Кузьмук підтвердив свою належність до кадрового складу КДБ ПМР та повідомив, що безпосереднє керівництво розвідувальною операцією проти України та створення каналу постачання зброї здійснював співробітник Управління розвідки (так зване управління А) КДБ ПМР Стахурський Анатолій Володимирович. Враховуючи наявність у С.Кузьмука паспорта громадянина Молдови, розпочато процедуру передачі його до правоохоронних органів Республіки Молдова.[5]

Однак уже станом на 7 квітня 2014 р. Кузьмука було повернуто у ПМР. Президент ПМР Шевчук заявив, що звинувачення було сфабриковано[6].

У 2015 р. — виник скандал, до якого виявився причетним заступник начальника Департаменту контррозвідки Служби безпеки України та кервник 1-ого управління цього департаменту, полковник Геть Віктор Федорович, 1976 року народження, уродженець села Лози Збаразького району.

19 серпня 2015 року начальник 1-ого управління ДКР СБУ В. Геть звернувся до слідчого судді Апеляційного суду Києва В. Глиняного з клопотанням надати дозвіл на:

  • перелюстрацію дипломатичної кореспонденції посольства ФРН в Україні як за місцем проживання Надзвичайного й Повноваженого Посла (Київ, вул. Антоновича 15, кв. 1,2,3), так і за місцем розташування посольства (Київ, вул. Б.Хмельницького 25);
  • зняття інформації з електронних поштових скриньок посольства ФРН в Україні та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як за місцем розташування посольства ФРН в Україні, так і за місцем проживання Надзвичайного й Повноваженого Посла;
  • контроль розмов за телефонами посольства ФРН в Україні та особистими телефонами Надзвичайного й Повноваженого Посла;
  • негласне проникнення й обстеження приміщення посольства, в якому проживає Надзвичайний та Повноважний Посол;
  • візуальне спостережння за Послом ФРН в Україні.

Клопотання мотивувалось тим, що «діяльність К. Вайля в Україні відмічається активністю у встановленні та розвитку, з переведенням у неформальну площину, контактів з представниками органів влади, співробітниками інших диппредставництв, а також неурядових структур в інтересах здобування актуальних відомостей. Набуті зв'язки використовує для здійснення впливу на органи державної влади з метою прийняття вигідних німецькій стороні рішень, а також лобіювання економічних проектів, які не завжди відповідають інтересам нашої держави».[7].

Оперуповноважений дислокованого у Луцьку 2-ого відділу 6-ого управління ГУ військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ підполковник Анатолій Семенюк з трьома спільниками отримав 3000$ хабаря від місцевого бізнесмена. Його затримали 23 січня 2018 року представники УВБ УСБУ. Цей факт визнав шеф Семенюка, начальник 6-ого управління Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України (з дислокацією у Львові) — полковник Горьовий В'ячеслав Іванович. Незважаючи на скандал, продовжував займати посаду підполковник Шава Андрій Анатолійович (1970 р.н., мешканець Володимира-Волинського) — начальник відділу військової контррозвідки управління Служби безпеки України у Волинській області.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]