Дервент (річка, Тасманія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дервент
англ. Derwent River
Runrise over derwent river.jpg
Схід сонця над на річкою Дервент
43°03′00″ пд. ш. 147°22′00″ сх. д. / 43.05000° пд. ш. 147.36666666666999958579253871° сх. д. / -43.05000; 147.36666666666999958579253871
Витік озеро Сент-Клер
• координати 42°07′12″ пд. ш. 146°12′37″ сх. д. / 42.12000° пд. ш. 146.21028° сх. д. / -42.12000; 146.21028
висота, м 737 м
Гирло затока Сторм[en]
• координати 43°03′03″ пд. ш. 147°22′38″ сх. д. / 43.05083° пд. ш. 147.37722° сх. д. / -43.05083; 147.37722
висота, м 0 м
Похил, м/км 3,43 м/км
Басейн Тасманове море
Країни басейну Австралія Австралія
Площа басейну, км² 9249 км²
Регіон Тасманія
Довжина, км 215 км
Середньорічний стік 123 м²/с (Нью-Норфолк[en])
Притоки Narcissus River[d], Travellers Rest River[d], Nive River[d], Q1182292?, River Ouse[d], Clyde River[d], Back River[d], Jordan River[d], Cuvier River[d], Navarre River[d], Counsel River[d], Florentine River[d], Repulse River[d], Broad River[d], Jones River[d], Tyenna River[d], Стікс, Plenty River[d] і Lachlan River[d]
Водойми в руслі Сент-Клер, Lake King William[d] і Lake Repulse[d]
ідентифікатори та посилання
GeoNames 2169004
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Дервент у Вікісховищі?

Дервент (англ. Derwent River) — річка на острові Тасманія (Австралія). Бере початок з озера Сент-Клер, що знаходиться в центральній частині острова, і тече в південно-східному напрямку в бік Гобарта — столиці штату Тасманія. Довжина річки становить 215 км.[1]

Нижче міста Нью-Норфолк[en] річка Дервент стає набагато ширшою, поступово перетворюючись в естуарій, що проходить через Гобарт і впадає у затоку Сторм[en], неподалік від північного краю острова Бруні[en]. Нижня частина естуарія являє собою широку бухту, в якій знаходиться порт міста Гобарт.

Історія дослідження та освоєння річки Дервент тісно пов'язана з історією всієї Тасманії. Саме біля річки Дервент на початку XIX століття було засновано перше європейське поселення на острові (який у той час називався Землею Ван-Дімена[en]), а незабаром після цього на її березі було засновано місто Гобарт, яке стало столицею Тасманії.[2]

Річка Дервент забезпечує значну частину питної води для населених пунктів, що знаходяться в її басейні, а також є істотним джерелом електричної енергії, що виробляється декількома гідроелектростанціями, які були побудовані на річці і її притоках у 1930-х — 1960-х роках.[3]

Річка Дервент є частиною об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО «Дика природа Тасманії».[4]

Історія[ред. | ред. код]

До XIX століття[ред. | ред. код]

Багато років тому берега річки були покриті лісами і заселені аборигенами — зокрема, представниками племені муеніа, які заселили ці місця принаймні за 8 тисяч років до того, як тут було створено перше британське поселення.[5]

Вид на гору Веллінгтон з річки Дервент

У січні-лютому 1793 в районі затоки Сторм[en] побувала експедиція французького мореплавця Жозефа Антуана де Брюн д'Антркасто[en]. Досліджуючи північну край затоки, офіцер експедиції д'Антркасто Шарль-Франсуа Ботан-Бопре[fr] і його супутники виявили, що туди впадає велика річка, яка була названа ними Riviere du Nord (укр. північна річка).[6][7]

У 1793 році, через кілька місяців після експедиції д'Антркасто, цей район досліджував англійський мореплавець Джон Гейз[en], і він назвав цю річку Дервент (Derwent), на честь річки Дервент[en] в Камбрії (графстві на північному заході Англії), яка протікала поруч з місцем, де він народився.[8] Джон Гейз використовував назву Дервент тільки для верхньої (за течією) частині річки. Згодом інший англійський мандрівник Метью Фліндерс переніс її на всю річку.[9]

Існують різні версії про походження англійської назви Derwent. Згідно з однією з них вважають, що це слово кельтською мові означає «чиста вода» (або «прозора вода» — англ. Clear water).[10][11] Згідно з іншою версією, ця назва походить від бритcького derventio («долина, заросла дубами»)[12] і валлійського аналога derw — «дубовий»[13].

XIX століття[ред. | ред. код]

У березня 1803 губернатор[en] Нового Південного Уельсу Філіп Рідлі Кінг[en] доручив лейтенанту Джону Боуену[en] створити поселення на Землі Ван-Дімена[en] (так тоді називалася Тасманія), на східному березі річки Дервент, в районі Рісдон-Ков[en].[14] Поселення було створено у вересні 1803, коли 49 людей (включаючи 24 ув'язнених) на чолі з Боуеном прибули на річку Дервент на двох кораблях — HMS Lady Nelson[en] і Albion[en].[14]

16 лютого 1804 до поселення Рісдон-Ков прибув Девід Коллінз[en], призначений першим лейтенант-губернатором[en] на півдні Землі Ван-Дімена. Він залишився незадоволений обраним місцем, і через деякий час переїхав зі своїми супутниками на західний берег річки — на місце, яке отримало назву Саллівен-Ков[en] і навколо якого згодом був побудований місто Гобарт, нинішня столиця Тасманії.[2] 20 лютого 1804 — дата висадки Девіда Коллінза і його загону у Саллівен-Коув — вважається днем заснування Гобарта.[15]

Річка Дервент в Нью-Норфолку

Ще одне поселення, вище за течією річки Дервент, почало організовуватися з листопада 1807 переселенцями з острова Норфолк, де в той час перебувала штрафна колонія для злочинців, яких доставляли туди з Англії та Австралії. Місце для нового міста було визначено в 1811 році губернатором Нового Південного Уельсу Лакланом Маккуорі[en], який назвав його Елізабет-Таун, на ім'я своєї дружини. Тим не менш, жителі хотіли назвати місто «новим» Норфолком (за ім'ям острова, з якого їм довелося виїхати), і з 1825 року місто отримало свою нинішню назву Нью-Норфолк[en].[16]

Той факт, що річка Дервент витікає з озера Сент-Клер, був відкритий у лютому 1835 експедицією Джорджа Франкленд[en], який у той час був головним топографом Землі Ван-Дімена.[17] Згідно з власними записами Франкленд, коли вони 11 лютого дісталися озера Сент-Клер, він послав на розвідку вздовж берега одного з членів експедиції, Олександра Маккея, який незабаром повернувся, розповівши про те, що він дістався до річки, яка витікає з озера. Припущення Франкленд і його супутників про те, що це був витік річки Дервент, було підтверджено.[18]

У лютого 1836 року Чарльз Дарвін року був одним з пасажирів судна HMS Beagle, яке зайшло в порт Гобарта, що знаходиться в естуарії річки Дервент.[19] Він описав це у своїй книзі «Подорож натураліста навколо світу на кораблі "Бігль"»[en].[20]

Кінець 1830-х і початок 1840-х років були періодом найбільшої активності китобійного промислу прибережного базування — як в естуарії річки Дервент, так і в інших місцях узбережжя Землі Ван-Дімена. Торгівля китовим жиром і китовим вусом приносила суттєвий прибуток. Починаючи з середини 1840-х років чисельність китів почала зменшуватися, а ціни на продукти китобійного промислу впали у зв'язку з депресією. У результаті цього значна частина китобійних станцій була закрита, а потім закинута.[21][22][23]

З другої половини 1840-х років в долині річки Дервент (в основному, в районах, прилеглих до Нью-Норфолка[en]) почали вирощувати хміль, завезений з острова Марайа. Були споруджені будинки для сушіння хмелю, а також посаджені вітрозахисні смуги з чорних тополь, які досі є характерною складовою місцевих пейзажів.[16] У долині Дервент також вирощували картоплю, малину, чорну смородину, полуницю, яблука, груші та абрикоси. Щоправда, періодично траплялися повені, які завдавали шкоди посівам.[24]

Розвитку сільського господарства, а потім і промисловості в долині річки сприяло прокладання залізниць. У 1876 році була відкрита залізнична лінія, що з'єднує Гобарт з Лонсестоном. Від Гобарта вона прямувала на північ уздовж річки Дервент, але відокремлювалася від неї в районі селища Бріджвотер[en], не сягаючи Нью-Норфолка.[25] У 1887 році була відкрита залізнична гілка ''Derwent Valley Line''[en], що з'єднує Бріджвотер і Нью-Норфолк, а в 1888 році вона була продовжена до Гленори (Glenora).[26]

З XX століття[ред. | ред. код]

Річка Дервент поблизу міста Гобарт

У 1922 році верхів'я річки Дервент, що примикають до озера Сент-Клер, були включені в охоронну зону (заказник), який в 1947 році був об'єднаний з іншим заказником, що включає в себе територію поблизу гори Крейдл[en].[27] У 1971 році був утворений національний парк Крейдл-Маунтін-Лейк-Сент-Клер[en], що нині є частиною території, яка називається «Дика природа Тасманії» і включеної в список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.[4]

У 1930-х роках на річці Дервент і її притоках почалося будівництво гідроелектростанцій, велика частина яких була введена в дію в 1934—1968 роках. У результаті за курсом течії річки був утворений ряд штучних водойм (водосховищ): Кінг-Вільям[de]1951 році), Ваятіна-Лагун[de]1957 році), Катагуня[de]1962 році), Медоубенк[de]1967 році) та інші.[3]

У 1938 році біля Гобарта почалося будівництво унікального понтонного мосту через естуарій річки Дервент. У грудні 1943 року цей Хобартській міст[en] був введений в експлуатацію, і його відкриття для автомобільного руху сприяло значному зростанню населення на східному березі річки Дервент. Гобартській міст прослужив до серпня 1964 року, коли поруч з ним був побудований Тасманійський міст[en], який експлуатується донині.[28]

Географія[ред. | ред. код]

Течія річки та її притоки[ред. | ред. код]

Річка Дервент бере початок з південно-східного краю озера Сент-Клер, який примикає до затоки Синтія і називається бухтою Дервент. В озеро Сент-Клер впадають річки Нарціссус і Кюв'є. Річка Дервент витікає через загату Сент-Клер і потрапляє в невелику, порослу травою водойму Сент-Клер-Лагун — невелике водосховище, обмежене однойменною греблею, яка використовується для регулювання стоку води, що витікає з озера.[29][30] Висота водної поверхні озера Сент-Клер — 737 м над рівнем моря.[29][31] Висота водної поверхні озера Сент-Клер — 737 м над рівнем моря.[29][31]

Трохи нижче за течією, біля перетину з автодорогою Australian Alphanumeric State Route A10.svg Лайелл-Хайвей[en], знаходиться міст і однойменне селище Дервент-Брідж[en].[32] В цьому місці річка являє собою невеликий струмок. Трохи нижче за течією від мосту Дервент-Брідж річка впадає в штучне озеро Кінг-Вільям[de], що знаходиться на висоті 720 м над рівнем моря.[29][31] У південній частині озера Кінг-Вільям розташована гребля Кларк, побудована в 1951 році, біля підніжжя якої знаходиться гідроелектростанція Батлерс-Гордж[en].[3][33]

Далі нижче за течією річка тече гірською ущелиною гірською ущелиною, а потім південно-східному напрямку. Наступна значна притока, Каунсіл[de], впадає в річку Дервент на позначці близько 400 м. На позначці близько 231 м знаходиться Ваятіна-Лагун[de], куди впадає річка Найв[de].[34] Ваятіна-Лагун є штучною водоймою (водосховищем), створеним в результаті будівництва невеликої греблі на річці Дервент.[35]

Ще нижче за течією, на позначці близько 73 м над рівнем моря, знаходиться штучне озеро Медовбенк[de], створене в 1967 році році в результаті будівництва однойменної гідроелектростанції[en].[3][36] У Медовбенк впадають дві ліві притоки річки Дервента — Уз[de] і Клайд[en]. Ще одна велика ліва притока — річка Джордан[en] — впадає в естуарій річки Дервент.

У таблиці перераховані основні праві і ліві притоки річки Дервент, штучні і природні водойми, через які вона протікає, а також відповідні їм позначки (показуючи висоту над рівнем моря).[31]

Праві притоки
Назва Висота над рівнем моря
Наварр (Navarre River) 720 м
Каунсіл (Counsel River) 403 м
Флорентайн (Florentine River) 169 м
Репалс (Repulse River) 125 м
Брод-Ривер (Broad River) 98 м
Джонс (Jones River) 73 м
Тайєнна (Tyenna River) 40 м
Стікс (Styx River) 23 м
Пленті (Plenty River) 17 м
Лаклан (Lachlan River) 2 м
   
Ліві притоки
Назва Висота над рівнем моря
Тревеллерс-Рест (Travellers Rest River) 730 м
Найв (Nive River) 231 м
Ді (Dee River) 89 м
Уз (Ouse River) 73 м
Клайд (Clyde River) 73 м
Бек-Рівер (Back River) 9 м
Джордан (Jordan River) 0 м
   
Водйми
Назва Висота над рівнем моря
Сент-Клер (Lake St. Clair) 737 м
Сент-Клер-Лагун (St. Clair Lagoon) 737 м
Кінг-Вільям (Lake King William) 720 м
Ваятіна-Лагун (Wayatinah Lagoon) 231 м
Катагуня (Lake Catagunya) 169 м
Репалс (Lake Repulse) 125 м
Клані-Лагун (Cluny Lagoon) 98 м
Медовбенк (Meadowbank Lake) 73 м

Естуарій[ред. | ред. код]

Diamond Princess[en] в порту Гобарта

У районі міста Нью-Норфолк[en] річка Дервент вже досить повноводна, а незабаром за Нью-Норфолком вона перетворюється в естуарій, через який вона з'єднується з морем.

Естуарій річки Дервент можна умовно поділити на три частини[37] — верхній естуарій (від Нью-Норфолка до мосту Бріджвотер[en]), середній естуарій (від мосту Бріджвотер до Тасманового мосту[en] біля Гобарта) і нижній естуарій (від Тасманового мосту до впадання в затоку Сторм[en]). Вода в естуарії солона (морська), але вона стає прісною трохи нижче за течією від Нью-Норфолка.

Нижній естуарій річки Дервент фактично являє собою широку бухту (шириною від 3 до 5 км). У ній розташований порт міста Гобарт, який часто називають найглибшою захищеною гаванню в Південній півкулі. До порту Гобарта заходили такі великі кораблі, як авіаносець USS Enterprise, лінкор USS Missouri[en], а також круїзний океанський лайнер Diamond Princess[en] водотоннажністю 113000 тонн і висотою 61 м.

Естуарій річки Дервент перетворюється в затоку Сторм[en]), що з'єднується з Тасмановим морем. Біля місця впадання Дервенту в затоку Сторм знаходиться відомий маяк Айрон-Пот[en], побудований 1832 року — один із найперших в Австралії.[38] Південніше знаходиться острів Бруні[en], відокремлений від узбережжя Тасманії протокою Д'Антркасто[en], яка веде до естуарію річки Х'юон.[39]

Басейн річки[ред. | ред. код]

Частина басейну Площа (км²) Опади (мм/рік)
Верхній Дервент 3561 1375
Нижній Дервент 1517 956
Уз 1478 922
Клайд 1131 607
Джордан 1243 565
Естуарій 319 615

Басейн річки Дервент поділяється на Верхній Дервент і Нижній Дервент, а також окремо виділяються басейни трьох лівих приток — Уз, Клайд і Джордан[en]. Площі всіх цих частин басейну наведені в таблиці, де також вказано середньорічна кількість опадів.[40] Сукупна площа зазначених вище частин басейну становить 8930 км², а якщо врахувати площу водозбору решти естуарія, то в сумі виходить 9249 км²[40] (як середньорічну кількість опадів для естуарія в таблиці наведено дані для Гобарта[41]).

Приблизно 69 % площі басейну річки Дервент (без естуарія) покриті лісами та іншою дикою рослинністю, 27 % займають сільськогосподарські угіддя, 3 % — водойми, а міські та індустріальні райони займають менше 1 % площі.[42]

Геологія[ред. | ред. код]

Скелястий берег річки Дервент

З геологічної точки зору басейн річки Дервент являє собою посткам'яновугільні відкладення, що включають в себе тріасові пісковики, пермські аргіліти і алеврити, що перемежовуються з юрськими долеритами вулканічного походження і третинними базальтовими породами.[40]

Більшу частину площі басейну річки Дервент займають долерити (4456 км²) і осадові породи (+3750 км²), за ними слідують базальтові породи (572 км²), вапняки (142 км²) і карбоновмісні породи (106 км²), а також доломіти (24 км²) і кембрійські рудні родовища (9 км²). Решта басейну покрита озерами.[40]

Клімат і гідрологія[ред. | ред. код]

Річка Дервент восени

Кількість атмосферних опадів розрізняється для гірських районів, через які річка протікає в своїй верхній течії, і для рівнинних областей в нижній течії річки.[40] У районі озера Сент-Клер, з якого витікає річка Дервент, середньорічна кількість атмосферних опадів становить 1867 мм, причому максимальна кількість опадів припадає на зиму і початок весни (з січня по березень), а мінімальне — на літо і початок осені (з липня по вересень).[43]. У нижній течії річки, в районі Буші-Парку (знаходиться приблизно за 15 км на захід від Нью-Норфолка[en]), опадів випадає менше — в середньому, 573 мм/рік, з відносно рівномірним розподілом по місяцях.[44]

Більш детальна інформація про середні температури повітря і кількість атмосферних опадів наведена в кліматограмах.

Кліматограма озера Сент-Клер (нац. парк)
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
102
 
19
6
 
 
81
 
19
6
 
 
110
 
17
4
 
 
137
 
13
3
 
 
157
 
10
2
 
 
170
 
8
0
 
 
203
 
7
0
 
 
246
 
8
0
 
 
222
 
10
1
 
 
184
 
13
2
 
 
135
 
16
4
 
 
132
 
17
5
Температура в °CСума опадів у мм
Джерело: Australian Bureau of Meteorology
Кліматограма Буши-Парку (поблизу Нью-Норфолка)
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
41
 
24
10
 
 
35
 
24
10
 
 
39
 
22
8
 
 
46
 
18
6
 
 
45
 
14
4
 
 
48
 
11
2
 
 
50
 
11
1
 
 
54
 
13
2
 
 
54
 
15
4
 
 
57
 
18
6
 
 
53
 
20
8
 
 
50
 
22
9
Температура в °CСума опадів у мм
Джерело: Australian Bureau of Meteorology

Середньобагаторічна витрата води річки Дервент в створі Медовбенка становить 90 м³/с.[37] У створі Нью-Норфолка, розташованого приблизно за 46 км нижче за течією від озера Медовбенк, середньорічне значення витрати води становить 123 м³/с.[45] У 2003 році середньорічна витрата води становила 106 м³/с, в 2008 році — 61,8 м³/с. Середньорічна витрата води змінюється від 50 м³/с до 140 м³/с. Середньомісячні значення витрат води більші в другій половині року (з липня по жовтень), коли проходять паводки і можуть траплятися повені.[37]

Флора і фауна[ред. | ред. код]

Типи рослинності в різних частинах басейну річки Дервент відповідають відмінностям клімату та геології. У більш вологих західних районах ростуть евкаліптові і дощові ліси. На півночі, ближче до витоку річки, переважають альпійські пустищщі і вологі ліси. У південних частинах, де випадає набагато менше опадів, зараз в основному луки і пасовища, а також сільськогосподарські угіддя.[40] Раніше берега річки були покриті заростями казуарини та інших дерев і чагарників, але після початку освоєння річки європейськими поселенцями вони були розчищені.[46]

У водоймах, через які річка Дервент протікає в своїй верхній течії — Кінг-Вільям і Сент-Клер-Лагун, а також в озері Сент-Клер, — водяться пструг струмковий і пструг райдужний. Ці місця популярні серед рибалок. В озері Кінг-Вільям спочатку була тільки кумжа, а мікіжу там спеціально розводили. Крім цього, в озері Сент-Клер і штучній водоймі Сент-Клер-Лагун водяться галаксії виду Galaxias brevipinnis[en]. Довжина дорослих особин цього виду може перевищувати 25 см.[29] Також зустрічаються Galaxias truttaceus[en].[30]

Microcarbo melanoleucos[en] на річці Дервент

Серед риб, які мігрують між прісною водою верхньої частині річки і солоною водою естуарія, крім кумжи і форелеподібної галаксії, зустрічаються Lovettia sealii[en], галаксія звичайна, Neochanna cleaveri[en], Acanthopagrus butcheri[en], Aldrichetta forsteri[en], Anguilla australis[en], геотрія і Mordacia mordax[en].[46] У естуарії річки Дервент також водяться риби виду Brachionichthys hirsutus[en], що належать до сімейства Brachionichthyidae[en].[46]

У пониззі річки Дервент зустрічаються понад 100 видів птахів, серед яких Biziura lobata[en], лебеді чорні, Chenonetta jubata[en], крижні, Anas superciliosa[en], Anas rhynchotis[en], Anas castanea[en], Tachybaptus novaehollandiae[en], Poliocephalus poliocephalus[en], тонкодзьобі буревісники, океанники Вільсона, Morus serrator[en], Microcarbo melanoleucos[en], Phalacrocorax fuscescens, баклани великі, пелікани австралійські, Egretta novaehollandiae[en], малі білі чаплі, чаплі великі білі, Haliaeetus leucogaster, Accipiter fasciatus[en], Accipiter novaehollandiae[en] та інші.[46] Уздовж берегів естуарія зустрічаються колонії пінгвінів малих — в 2013 році нарахували більше 100 пар цих птахів.[47]

Серед морських ссавців, що зустрічаються в естуарії річки Дервент, є кити, дельфіни і тюлені. Із китів можна спостерігати косаток, Eubalaena australis і горбатих китів. Горбаті і південні китові з'являються в естуарії в середині травня, а найбільша їх кількість припадає на зимові місяці — червень і липень. Хоча ці два види були майже повністю винищені до кінця XIX сторіччя в результаті китобійного промислу, їх чисельність потроху відновлюється. З дельфінів часто можна бачити афалін звичайних і дельфінів білобоких. З тюленів в основному спостерігаються представники австралійського підвиду Arctocephalus pusillus. Також зустрічаються морські леопарди, новозеландські морські котики, південні морські слони і австралійські морські леви.[46]

Мости[ред. | ред. код]

Існує кілька мостів через річку Дервент. Починаючи від Гобарта вгору за течією, це Тасманійський міст[en] (з п'ятьма смугами руху), чотирисмуговий міст Бовен[en], а також двосмуговий міст Бріджвотер[en]. Тасманійський міст був побудований в 1964 році, а до цього трохи вище за течією стояв унікальний понтонний Гобартский міст[en].[48]

Наступним перетинанням вгору за течією від мосту Бріджвотер є міст у Нью-Норфолку[en] (New Norfolk Bridge). Вгору за течією є ще кілька мостів, останнім з яких є Дервент-Брідж поряд з витоком річки.

Господарське використання[ред. | ред. код]

Прісноводна частина річки Дервент (вище Нью-Норфолка[en]) забезпечує значну частину питної води для населених пунктів, що знаходяться в басейні річки (включно з Гобартом), а також є важливим джерелом гідроелектричної енергії. Нижче за течією, навколо естуарія річки Дервент, проживає значна частина населення Тасманії (за даними на 2013 рік, близько 216 000 осіб — приблизно 40 % населення всієї Тасманії).[47] Тут знаходиться порт міста Гобарт, а також багато промислових підприємств, включаючи виробництво паперу, цинку, шоколаду, а також суднобудування.[46] У районі Гобарта і його околиць функціонує система водного пасажирського транспорту Ferries in Hobart[en].[49]

Гребля Кларк і гідроелектростанція Батлерс-Гордж біля південного краю озера Кінг-Вільям

На річці Дервент і її притоках є кілька гідроелектростанцій, велика частина яких була побудована в 1934—1968 роках. З десяти основних гідроелектростанцій дві знаходяться у верхній течії Дервента, по одній — на річках Найв[de] і Ді[de] (обидві є лівими притоками Дервента), і ще шість — у нижній течії річки Дервент.[3]

У верхній течії річки Дервент знаходяться гідроелектростанції Батлерс-Гордж[en] (потужністю 12,7 МВт) і Тарраліа[en] (93,6 МВт). На річці Найва розташована гідроелектростанція Тангатін[en] (130,5 МВт), до якої також відводиться частина потоку води річки Ді, що проходить через гідроелектростанцію Лейк-Еко[en] (33,5 МВт).[40]

У нижній течії річки Дервент знаходяться шість великих гідроелектростанцій: Лапута[en] (87,3 МВт), Ваятіна[en] (45,9 МВт), Катагуня[en] (50 МВт), Репалс[en] (29,1 МВт), Клани[en] (18,6 МВт) і Медовбенк[en] (41,8 МВт). Найнижча за течією гідроелектростанція — Медовбенк — розташована за 46 км вище Нью-Норфолка[en]).[40]

Використання води басейну річки Дервент з іншою метою включає в себе (за даними на 2011 рік) рибництво (38,6 %), іригацію (30,2 %), споживання води населеними пунктами (20,7 %) і використання води в комерційних цілях (10,5 %).[40]

Річка Дервент в мистецтві[ред. | ред. код]

Кілька картин, на яких зображена річка Дервент, були написані англійським художником Джоном Гловером[en], який з 1831 року жив на Землі Ван-Дімена[en] (так до середини 1850-х років називалася Тасманія). Одна з найбільш ранніх картин цього періоду, написана в 1831 році — «Місто Гобарт і річка Дервент» (англ. Hobart Town and River Derwent).[50] Інша відома картина Гловера, написана 1834 роцу — «Вид на гору Веллінгтон і Гобарт від Кенгуру-Пойнт» (англ. Mount Wellington and Hobart Town from Kangaroo Point, розмір картини 76,2 × 152,4 см). На передньому плані цієї картини зображений естуарій річки Дервент, а на задньому — гора Веллінгтон. Ця картина є частиною зборів Національної галереї Австралії.[51][52] Окрім цього, відома його картина «Будинок Робінсона на річці Дервент, Земля Ван-Дімена» (англ. Mr Robinson's house on the Derwent, Van Diemen's Land, розмір картини 48,2 × 98 см), написана 1838 року, яка також знаходиться в Національній галереї Австралії.[53][54] На ній зображена річка Дервент трохи вище за течією від Гобарта — там, де зараз знаходиться північне передмістя Гобарта Гленоркі[en].[53]

Кілька видів Гобарта і річки Дервент написав австралійський художник норвезького походження Кнуд Булл[en], який жив у Гобарті в 1850-х роках.[55] Одна з його картин називається «Вид на Гобарт» (англ. View of Hobart Town) — на ній зображений вид на місто та річку Дервент з одного із навколишніх пагорбів.[56]

Ряд картин із зображенням річки Дервент написав художник французького походження Хотон Форрест[en], який з 1876 року жив в Тасманії.[57] До числа його картин відносяться «Еспланада, річка Дервент, Нью-Норфолк» (англ. The Esplanade, Derwent River, New Norfolk),[58] «Скеля Палп, річка Дервент, Нью-Норфолк» (англ. Pulpit Rock, Derwent River , New Norfolk)[59] та інші.

Є також картини з краєвидами річки Дервент австралійського художника, уродженця Гобарта Вільяма Чарльза Пігеніта[en] — «Річка Дервент, Тасманія» (англ. River Derwent, Tasmania)[60] та інші.

Джон Гловер, «Будинок Робінсона на річці Дервент, Земля Ван-Дімена» (1838)
Кнуд Булл, «Вид на Гобарт» (1853)
Хотон Форрест, «Скеля Пульпіт, річка Дервент, Нью-Норфолк»
Вільям Чарльз Пігеніт, «Річка Дервент, Тасманія»

Панорами[ред. | ред. код]

Річка Дервент поблизу мосту Бріджуотер
Річка Дервент в північному передмісті Гобарта Остінс-Феррі[en]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Length of major rivers, Tasmania. Australian Bureau of Statistics — www.abs.gov.au. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  2. а б Collins, David (1756—1810). Australian Dictionary of Biography, Australian National University. Процитовано 2014-06-07.  (англ.)
  3. а б в г д Energy — Derwent (HTML). Hydro Tasmania, www.hydro.com.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2014-06-07.  (англ.)
  4. а б Tasmanian Wilderness (HTML). UNESCO World Heritage Convention — whc.unesco.org. Процитовано 04.01.2015.  (англ.)
  5. Exploring Hobart and Tasmania. www.australian-travel-guide.com. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  6. Derwent River. Encyclopaedia Britannica Online — www.britannica.com. Процитовано 12.06.2014.  (англ.)
  7. Leigh Rayment. French Exploration: Antoine Raymond Joseph de Bruni D'Entrecasteaux. www.australiaforeveryone.com.au. Процитовано 12.06.2014.  (англ.)
  8. Margriet Roe. Hayes, Sir John (1768—1831). Australian Dictionary of Biography, Australian National University. Архів оригіналу за 2012-08-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  9. Matthew Flinders. Observations on the coasts of Van Diemen's Land, on Bass's Strait and its islands and on part of the coasts of New South Wales. John Nichols (London, 1801), State Library of Tasmania. Архів оригіналу за 2012-07-22. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  10. Derwent Estuary Program. www.derwentestuary.org.au. Процитовано 06.06.2014.  (англ.)
  11. Celtic Britain. University of Hull — www.hull.ac.uk. Процитовано 06.06.2014.  (англ.)
  12. Frank D. Reno. The Historic King Arthur: Authenticating the Celtic Hero of Post-Roman Britain. — Jefferson, North Carolina : McFarland, 1996. — С. 47. — ISBN 9780786430253.
  13. Celtic culture: a historical encyclopedia / John T. Koch, Anne Holley. — Santa Barbara : ABC-CLIO, 2006. — С. 516. — ISBN 9781851094400.
  14. а б E. Flinn. Bowen, John (1780—1827). Australian Dictionary of Biography, Australian National University. Архів оригіналу за 2013-08-31. Процитовано 2014-06-07.  (англ.)
  15. Queen to honour David Collins in historic unveiling (HTML) (en). "The Mercury" (Hobart, Tasmania, 1860—1954), Digital Collection at National Library of Australia, trove.nla.gov.au. 19 лютого 1954. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  16. а б History of New Norfolk 1807—1900. www.newnorfolk.org. Архів оригіналу за 2012-08-29. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  17. Dan Sprod. River Derwent. Centre for Tasmanian Historical Studies, University of Tasmania. Процитовано 04.01.2015.  (англ.)
  18. George Frankland. A landscape beyond all descriptions. 1835.. — New York : Grove Press, 1998. — С. 158—163. — ISBN 9780802137197. (англ.)
  19. Charles Darwin in Hobart Town — February 1836. University of Tasmania — www.utas.edu.au. Процитовано 06.06.2014.  (англ.)
  20. Charles Darwin (1839). Narrative of the surveying voyages of His Majesty's Ships Adventure and Beagle between the years 1826 and 1836, describing their examination of the southern shores of South America, and the Beagle's circumnavigation of the globe. Journal and remarks. 1832–1836. London: Henry Colburn. Архів оригіналу за 2012-07-22. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  21. History of shore-based whaling — Introduction. Tasmanian Parks & Wildlife Service — www.parks.tas.gov.au. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  22. History of shore-based whaling — History. Tasmanian Parks & Wildlife Service — www.parks.tas.gov.au. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  23. Michael Nash. The bay whalers: Tasmania's shore-based whaling industry. — Woden : Navarine Publishing, 2003. — 170 с. — ISBN 9780958656191. (англ.)
  24. Derwent history (HTML). www.derwentvalley.com.au. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  25. Main Line (HTML). www.railtasmania.com.  (англ.)
  26. Chris Drymalik. National Railway Museum: Exhibits Guide. — Port Adelaide, 2012. — С. 32—33. (англ.)
  27. Warwick Sprawson. The Overland Track: Cradle Mountiain to Lake St Clair: A Complete Guide to Walking, Flora, Fauna and History. — Red Dog Books, 2010. — 188 с. — ISBN 9781742591094. (англ.)
  28. Hobart Bridge Statistics (HTML). Parliament of Tasmania History site, www.parliament.tas.gov.au. Архів оригіналу за 2012-09-05. Процитовано 04.01.2015.  (англ.)
  29. а б в г д Lake St. Clair, St. Clair Lagoon and Lake King William Anglers Access (PDF). Tasmania Island Fisheries Service, www.ifs.tas.gov.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2014-06-03.  (англ.)
  30. а б Sweetwater Fishing: Lake St Clair — Derwent Bridge, Tasmania (PDF). www.sweetwaterfishing.com.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2014-06-07.  (англ.)
  31. а б в г LISTmap. Tasmanian Government Department of Primary Industries and Water. Процитовано 2014-06-17.  (англ.)
  32. Derwent Bridge, Tasmania (HTML). Aussie Towns — www.aussietowns.com.au. Процитовано 04.01.2015.  (англ.)
  33. Butlers Gorge Power Station — Derwent Catchment (PDF). Hydro Tasmania, www.hydro.com.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2014-06-07.  (англ.)
  34. Map of River Derwent, Tasmania (HTML). maps.bonzle.com. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2014-06-07.  (англ.)
  35. Wayatinah Lagoon (HTML). www.discovertasmania.com. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  36. Meadowbank Power Station — Derwent Catchment (PDF). Hydro Tasmania, www.hydro.com.au. Процитовано 2014-06-03.  (англ.)
  37. а б в State of the Derwent Estuary 2009 (PDF). www.derwentestuary.org.au. Процитовано 06.06.2014.  (англ.)
  38. The Iron Pot Lighthouse. Lighthouses of Tasmania — www.lighthouse.net.au. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2014-06-13.  (англ.)
  39. Huon River. Encyclopaedia Britannica Online — www.britannica.com. Процитовано 13.06.2014.  (англ.)
  40. а б в г д е ж и к Ruth Eriksen, Lois Koehnken, Alistair Brooks and Daniel Ray. Derwent Catchment Review, Part 1: Introduction and Background (PDF). www.derwentestuary.org.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 2015-01-14.  (англ.)
  41. Climate statistics for Australian locations — Hobart (Ellerslie Road). Australian Bureau of Meteorology, www.bom.gov.au. Процитовано 30.05.2014.  (англ.)
  42. Derwent Estuary Program — Catchment and flow. www.derwentestuary.org.au. Процитовано 02.06.2014.  (англ.)
  43. Climate statistics for Australian locations — Lake St Clair National Park. Australian Bureau of Meteorology, www.bom.gov.au. Процитовано 02.06.2014.  (англ.)
  44. Climate statistics for Australian locations — Bushy Park (Bushy Park Estates). Australian Bureau of Meteorology, www.bom.gov.au. Процитовано 02.06.2014.  (англ.)
  45. Derwent River Catchment (April, 2003) (PDF). Environment Protection Authority, Tasmania — epa.tas.gov.au. Процитовано 13.06.2014.  (англ.)
  46. а б в г д е Derwent Estuary Peport — Estuarine habitats and native species (PDF). www.derwentestuary.org.au. Процитовано 09.06.2014.  (англ.)
  47. а б Derwent Estuary Peport Card 2013 (PDF). www.derwentestuary.org.au. Процитовано 09.06.2014.  (англ.)
  48. Hobart to Tasman Bridge. Parliament of Tasmania History site — www.parliament.tas.gov.au. Процитовано 07.06.2013.  (англ.)
  49. Hobart Water Taxis. www.hobartwatertaxis.com.au. Процитовано 13.06.2014.  (англ.)
  50. Glover and Knocklofty Reserve, West Hobart. www.discovertasmania.com. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  51. John Glover: Mount Wellington and Hobart Town from Kangaroo Point (1834) (HTML). Национальная галерея Австралии, cs.nga.gov.au. Архів оригіналу за 2013-02-03. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  52. John Glover: Mount Wellington and Hobart Town from Kangaroo Point (1834) (HTML). Google Cultural Institute, www.google.com/culturalinstitute. Архів оригіналу за 2013-02-07. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  53. а б John Glover: Mr Robinson's house on the Derwent, Van Diemen's Land (1838) (HTML). Национальная галерея Австралии, cs.nga.gov.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  54. John Glover: Mr Robinson's house on the Derwent, Van Diemen's Land (1838) (HTML). Google Cultural Institute, www.google.com/culturalinstitute. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  55. Glenny Alfsen. Knud Bull (HTML). Store norske leksikon/Norsk biografisk leksikon — nbl.snl.no. Процитовано 31.05.2014.  (норв.)
  56. View of Hobart Town, Knut Bull (HTML). Google Cultural Institute. Процитовано 31.05.2014.  (англ.)
  57. G.R. Garrott. Forrest, Haughton (1826–1925) (HTML). Australian Dictionary of Biography, Australian National University. Архів оригіналу за 2013-02-03. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  58. Haughton Forrest: The Esplanade, Derwent River, New Norfolk (HTML). www.masterpiece.com.au. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  59. Jeff Ransley. Haughton Forrest. Centre for Tasmanian Historical Studies, University of Tasmania. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)
  60. William Charles Piguenit (1836—1914): River Derwent, Tasmania. www.deutscherandhackett.com. Архів оригіналу за 2013-03-13. Процитовано 07.06.2014.  (англ.)